Зосім К.І.

Науковий керівник: Карлін О.Л.

ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського

Секція «Економічні науки», підсекція (3)

ФІНАНСОВІ РИЗИКИ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ

Підприємницька діяльність в умовах ринкової економіки здійснюється в ситуації постійного ризику фінансової діяльності суб'єктів господарювання, що істотно|суттєвий| модифікує процес прийняття|приймання| і реалізації фінансових рішень|вирішень|. Тому фінансовий ризик прийнято передбачати, ідентифікувати, класифікувати, оцінювати, і розробляти заходи щодо його зниження. У загальному|спільному| розумінні фінансовий ризик – це міра невизначеності і випадковості в людській діяльності, яка характеризується можливою небезпекою і невдачею, збитком у фінансово-господарській діяльності.

Даний вид ризику є результатом взаємодії на ринку економічно самостійних суб'єктів господарювання, які мають мету|ціль|, по можливості, оптимізувати свої критеріально-цільові орієнтири. У ринкових умовах господарювання і виявляється фінансово-господарський ризик, який є наслідком конфліктної ситуації. Обумовлена вона наявністю у|у| сторін різних стратегічних цільових орієнтирів, що конфліктують на ринку. Тому фінансовий ризик має бути аналітично обґрунтований і інтегрований в процес стратегічного фінансового планування діяльності підприємства.

До цих пір недостатньо уваги було приділено|наділяти| інтеграції фінансового ризику в систему стратегічного фінансового планування діяльності підприємства, а також формуванню портфеля фінансових ризиків з точки зору|з погляду| їх впливу на вибір фінансової стратегії суб'єкта господарювання.

Значним недоліком|нестачею| класифікації фінансових ризиків є те, що за інших умов вона не є комплексною. Система фінансових ризиків не може бути повною мірою використана підприємствами при розробці і реалізації фінансової стратегії. Тому в основу класифікації фінансово-економічного ризику може бути покладена ієрархічна класифікаційна модель фінансової стратегії, що дозволить групувати фінансовий ризик по елементах стратегії або субстратегії. В цьому випадку підприємства після|потім| ідентифікації і оцінки податкового, інвестиційного, дивідендного, цінового ризиків, і ризиків стратегії фінансування і облікової стратегії можуть приступати до оцінки загального|спільної| фінансового ризику діяльності підприємства. Даний підхід до послідовного аналізу-синтезу дозволить також зосередитися підприємствам на ключових|джерельних|, локальних елементах фінансового ризику, які загрожують|погрожують| їх функціонуванню в умовах ринкової економіки.

Дана класифікаційна модель фінансового ризику має важливе|поважне| аналітичне значення, оскільки після|потім| класифікації і ідентифікації фінансового ризику можна приступити до його аналітичного обґрунтування і оцінки різними аналітичними і економіко-математичними методами. Якщо в основу класифікації ризику буде покладена ієрархічна модель фінансової стратегії, здійснювати управління підприємством в ситуації фінансового ризику буде доцільне по елементах стратегії, тобто|цебто| управляти окремо податковим, дивідендним, інвестиційним, і іншими видами ризиків, які мають місце в діяльності суб'єкта господарювання, і всім ризиком сукупності шляхом постійного процесу аналізу-синтезу.

Для ефективнішого управління фінансовими ризиками необхідно систематизувати основні методи здобуття|отримання| вихідної|початкової| інформації. Найпростішим способом отримання інформації є опросні листи. Існує два типи – стандартизовані і спеціалізовані. Опросний лист включає декілька розділів, кожен з яких містить|утримує| перелік питань, що дозволяють скласти повне|цілковите| уявлення про структуру і кількісні показники описуваного об'єкту.

Більш складним варіантом є структурні діаграми, що дозволяють виявляти внутрішні фінансові ризики. Вони пов'язані з якістю менеджменту, маркетингу, організацією роботи і так далі. В основному, структурні діаграми надають можливість|спроможність| виявлення внутрішніх ризиків, таких як дублювання функцій одного відділу іншими, залежність і концентрація, а також дозволяють визначити відсутність або недостатність добре налагоджених зв'язків між підрозділами.

Існують ще такі способи отримання інформації як карти потоків або потокові діаграми, які виявляють основні небезпеки виробничого процесу і дозволяють приблизно оцінити надійність і стійкість вузлових елементів виробництва; інспекції, які дають можливість|спроможність| здобуття|отримання| додаткової інформації і перевірки її достовірності і повноти на місцях та аналіз звітності – важливий|поважний| для виявлення фінансових, комерційних, підприємницьких ризиків. У фінансовій і управлінській документації фіксуються події, що мають відношення до коливань ризику.

Таким чином, розділивши систему на певне число окремих елементів (підсистем) при комплексному використанні економіко-математичних методів, моделей і прийомів, можна аналізувати невизначеність, пов'язану з кожним елементом системи, а також розглядати|розглядувати| міру|ступінь| залежності між ризиком і його складовими, оцінювати сукупний вплив ризику підсистем на процес функціонування системи в цілому|загалом| і отримувати|одержувати| на цій основі оптимальний варіант економічного рішення|вирішення|.