Нестерова О.В.

Київський національний торговельно-економічний університет

“БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З БОРГОВИМИ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ”

Сьогодні, однією з проблем при налагодженні стосунків між суб’єктами господарювання є уповільнення розрахунків та виникнення довгострокових зобов’язань, що може паралізувати діяльність будь-якого підприємства і, як результат, економічний організм суспільства та посилити кризові явища в державі. Саме в таких умовах важливу роль можуть відіграти боргові цінні папери, але максимальна мобілізація в даному напрямку багато в чому залежать від якості прийнятих управлінських рішень, які знаходиться у прямій залежності від достатності отриманої інформації. Це закономірно вимагає глибоких змін в бухгалтерському обліку операцій з цінними паперами на підприємстві.

В даний період часу розроблені методики обліку цінних паперів не є досконалими, крім того, в умовах нерозвиненого фондового ринку, оцінити цінні папери за справедливою вартістю, визначити їх ринкову ціну дуже складно, майже неможливо спрогнозувати динаміку передбачуваних надходжень ресурсів та отримання прибутку за даними активами. Саме тому, існує необхідність в пошуку нових підходів до удосконаленні методики їх обліку.

Згідно з Господарським та Цивільним кодексами України, цінні папери – це документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. [1,2] Таке ж визначення надає Закон України «Про цінні папери»[3].

Боргові цінні папери згідно з п.п.2.5 ст. 3 Закону України «Про цінні папери» посвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання. До боргових цінних паперів відносяться різні види облігацій, казначейські зобов’язання України, ощадні (депозитні) сертифікати і векселя. Ряд авторів, в тому числі, і Чесноков В.Л. до інших видів боргових інвестицій відносять ще і дебіторську заборгованість підприємств та фінансовий лізинг. [5]

На відміну від пайових, боргові цінних папери не надають права інвестору на управління емітентом або здійснення будь-якого іншого впливу на нього. Інвестор може лише розраховувати на отримання грошової суми через визначений термін. Різниця між нею і сумою вкладеною в придбання боргових цінних паперів коштів складає дохід інвестора. Виключенням є цільові облігації погашення яких може здійснюватися товарами та послугами. Результат від здійснення такої інвестиційної діяльності визначається як різниця між ціною товару на момент його отримання та сумою вкладеною в придбання цільової облігації.

Для всіх боргових цінних паперів властиві такі економічні та юридичні характеристики:

- фіксоване і незалежне існування зобов’язань певної особи, що може передаватися в тому числі і від не емітентів;

- ситуативна унікальність зобов’язань, що полягає в тому, що першим і єдиним посвідченням факту боргу є боргові цінні папери.

Сьогодні ринок боргових цінних паперів переживає етап становлення, що спричинено: змінами законодавчої бази, відсутністю кваліфікованих фахівців, високими процентними ставками на позикові кошти, низьким рівнем довіри з боку інвесторів, що спричинено нестабільною економічною ситуацією в країні.

Завданням бухгалтерського обліку операцій з борговими цінними паперами в умовах їх застосування є забезпечення достовірної їх оцінки, своєчасності та повноти відображення в обліку активів і зобов’язань, що виникають в результаті здійснення таких операцій. В бухгалтерському обліку активи та зобов’язання повинні фіксуватися по мірі їх виникнення і оцінюються за сумою грошових коштів або вартістю товарів, що очікується отримати від їх продажу або необхідні для їх погашення.

У емітента боргове зобов’язання, що виникло в результаті випуску боргових цінних паперів, відображається у пасиві балансу підприємства, розділі поточних або довгострокових зобов’язань, і відображає суму їх погашення. У покупця таких цінних паперів збільшується активи, а саме поточні або довгострокові фінансові інвестиції, на вартість таких цінних паперів. Саме існування багатьох видів боргових цінних паперів та їх суттєві відмінності від інших цінних паперів зумовлює необхідність виділення таких цінних паперів в окремому рядку балансу, для методологічного забезпечення чого необхідно добавити окремі субрахунки для поточних та довгострокових фінансових інвестицій.

Таким чином, можна констатувати, що існують неврегульовані питання щодо обґрунтування в нормативних документах сутності операцій з борговими цінними паперами. Запропоновані уточнення порядку відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з борговими цінними паперами та їх відображення в фінансовій звітності. Врегулювання цих питань можливе тільки через зміни в чинних законодавчих актах з бухгалтерського обліку.

Література:

1. Господарський кодекс України від 16.01.03 № 436-IV

2. Цивільний кодекс України від 16.01.03 № 435-IV

3. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.06р. №3480- IV

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000р. №91.

5. Чесноков В.Л. Фінансові інструменти – К.: Центр учбової літератури, 2008 – С. 288.

6. Килячков А.А., Чалдаева Л.А. Рынок ценных бумаг и биржевое дело – М.: Юристъ, 2000 – С. 704.

7. Бухгалтерський облік в Україні. За ред. Р.Л. Хом’яка – Львів.: НУ, 2008.- С. 1224.