10. Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Царенкова Т.О., студентка, 5 курс

Малевич М.В., студентка, 1 курс

КНУ ім. Т.Шевченка, Україна

СТАДІЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Рівні економічного розвитку різних країн можна представити у вигляді деякого ряду стадій розвитку конкуренції. Ці стадії розрізняються по специфічних джерелах досягнення конкурентоспроможності на світовому ринку, а також по видах і ступеню розвитку успішно функціонуючих галузей. З огляду на те, що питанням підвищення рівня конкурентоспроможності українських підприємств як основі рішення економічних, соціальних і демографічних проблем в країні приділяється в цей час першорядне значення, має сенс стадії конкурентоспроможності розглянути докладніше.

Виділяють чотири основні стадії конкурентоспроможності національної економіки, що відповідають чотирьом основним рушійним силам, що визначають її розвиток в окремі періоди часу, - це фактори виробництва, інвестиції, нововведення й багатство. На трьох перших стадіях відбувається ріст конкурентоспроможності національної економіки, що, як правило, приводи росту добробуту. Четверта стадія означає поступове вповільнення росту й в остаточному піде його спад. Відповідно до даного підходу здійснюють класифікацію окремих країн за рік конкурентоспроможності їхньої індустрії у світовому господарстві.

Жодна країна, по суті, не минула першу з перерахованих чотирьох стадій розі економіки, тобто стадії розвитку конкурентоспроможності на основі факторів виробництва. В наш час на цій стадії перебувають майже всі країни, що розвиваються, а також постсоціалістичних країни (у тому числі й Україна). Те ж саме можна сказати про деякі країни (Канада з високим рівнем добробуту, що володіє значними природними багатствами).

Оскільки Україна перебуває в теперішній час на першій стадії, охарактеризує докладніше. На даній стадії практично всі національні галузі, що успішно діють на світовому ринку, досягають своїх переваг у конкурентній боротьбі майже винятково завдяки основним факторам виробництва: природним ресурсам або надлишковій і дешевій робочій силі. Економіка на цій стадії досить чутлива до світових економічних криз і зміни валютних курсів, які приведе до коливань попиту й відносних цін. Вона також виявляється надзвичайно уразливої у вигляді втрати наявних факторів і швидко мінливого лідерства галузей. Як свідчить світовий де володіння великими запасами природних ресурсів хоча й може забезпечити високий дохід на ; населення протягом досить тривалого періоду, однак воно не є достатньою підставою для росту ефективності економіки. Тому лише деякі країни зуміли перебороти цю стадію.

На другій стадії конкурентна перевага економіки базується на готовності й здатності національних фірм до агресивного інвестування. Фірми вкладають кошти в сучасне, ефект устаткування й технології, які можна придбати на світовому ринку. Інвестиції т направляються на покупку ліцензій і створення спільних підприємств. Причому, нерідко технології які закуповують на покоління відстають від кращих світових зразків, тому що лі міжнародної конкуренції намагаються не продавати техніку останнього покоління післявоєнний період на другу стадію вдалося перейти Японії й пізніше - Південній Кореї економіці Тайваню, Сінгапуру, Іспанії й у меншому ступені Бразилії присутні лише деякі ознаки досягнення стадії інвестицій, причому не всі країни, що розвиваються в цьому напрямі процвітають.

Україна теж намагається йти цим шляхом, однак поки більших успіхів домогтися ї вдалося. Приведемо деякі факти. Хоча ще в часи горбачовської перебудови був прийнятий з про можливість створення спільних підприємств (СП) на території нашої країни, у наш - Україні створено лише близько 3 тисяч СП, причому багато хто з них існують лише на папері, порівняння, у Китаї налічується близько 20 тисяч СП, а в маленькій Угорщині - біля тисячі.

У цьому зв'язку виникає питання, а чи дійсно нам треба було вибирати цей варіант розквіту тим більше що поряд з певними плюсами йому властиві й істотні недоліки. Насамперед, це ви зовнішня державна заборгованість України.

На наш погляд, набагато ефективніше для України вибрати інший шлях - перейти з першої відразу на третю стадію, тим більше що такий досвід у світовій практиці вже є. Гарний при тому - Італія, де зазнали невдачі всі спроби впровадити інвестиційну модель розвите; післявоєнний період Італія зробила стрибок від першої стадії факторів відразу до третьої с нововведень. По темпах росту економіки вона відставала тільки від Японії.

Таким чином, вітчизняна економіка, опираючись на основні фактори, через певний період може безпосередньо перейти до третьої стадії нововведень, минаючи другу стадію інвестувань нас для цього є всі підстави. Дійсно, однієї з особливостей третьої стадії нововведень є те національні фірми не тільки застосовують і поліпшують іноземну техніку й технологію, а створюють нові. Нагадаємо в цьому зв'язку, що в Україні ще в соціалістичний період було чи галузей, що займають провідні позиції у світі за рівнем технічної оснащеності..

Література:

1. Должанський І.3., Загорна Т.О. Конкурентоспроможність підприємства: Навчальний посібник. — Київ: Центр навчальної літератури, 2006. — 384 с.

2. Гончарук Т. Проблеми інвестиційного забезпечення конкурентоспроможності економіки в умовах ринкової трансформації. //Банківська справа.- 2000. - № 1. С.31-34.

3. Кілієвич О. Конкурентоспроможність української економіки в контексті Європейської інтеграції. // Україна на шляху Європейської інтеграції, науковий збірник. - К., - 2000. - С. 113-130.