Долженко О.В., студентка

Гладкова О.В., керівник

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Факторинг: проблеми розвитку в Україні

Відносно новим для українського фінансового ринку інструментом є факторинг, який поєднує в собі елементи фінансових, страхових та інформаційних послуг, спрямованих на підтримку зростання обсягів продажу клієнтами товарів, робіт, послуг.

Він ще не набув належного розвитку в нашій державі через нестабільність економічної ситуації та інфляційні процеси. Але, зважаючи на те, що нормальному функціонуванню українських підприємств перешкоджають проблеми з наявністю дебіторської заборгованості, які можуть бути вирішені лише за допомогою сучасних форм рефінансування, використання факторингових послуг сьогодні є найбільш доцільним та ефективним.

Цій проблемі присвячені наукові праці таких зарубіжних вчених, як Е.Доллан, Р.Кембелл, Ж.Перар, П.Роуз. Значний внесок у розвиток теорії і практики здійснення факторингових операцій зробили й вітчизняні науковці, в тому числі Л.Гутко, І. Наумець, О.Остафіль, Є.Склеповий, А.Солтан, Ю.С.Скакальський, Т.Е.Белялов та інші.

В цілому український ринок факторингових послуг розвивається достатньо динамічно. Про це свідчить показник портфелю факторингу, який у 2007 році збільшився до 280 млн. доларів США (при чому зростання в порівнянні з 2006 роком склало 180%) [3].

Не дивлячись на це, існує низка проблем в розвитку цього сектору фінансового ринку. Розглянемо їх далі.

1. Недосконалість вітчизняного законодавства. Існує декілька законів України, які були прийняті у різний час і які дають визначення поняття «факторинг» та встановлюють певне регулювання. До їх складу відносяться Закон України «Про банки і банківську діяльність», Господарський та Цивільний кодекси України. Зазначені вище визначення неузгоджені між собою, а відповідне регулювання незадовільне та суперечливе, часто навіть у межах одного законодавчого акта [2].

2. Відсутність професійних навичок та досвіду роботи в цій сфері. Саме тому, на відміну від розвинених країн, в Україні  найбільшими операторами ринку факторингу є не спеціалізовані компанії, а комерційні банки (понад 90% ринку). За оцінками експертів 85% обороту українського факторингу в 2007 році припадає на 5-7 банків, серед яких - Укрсоцбанк, Укрексімбанк, Петрокомерц-Україна, Українська фінансова група, ТАС-Комерцбанк. Серед нечисленних факторингових компаній найактивнішими є Арма Факторинг і створена в 2005 році Перша факторингова компанія.

3. Великий розмір плати за здійснення факторингової операції. У розвинених країнах вартість факторингу становить у середньому близько 1,5-2% від суми постачання. На вітчизняному ринку комісія встановилася на рівні 0,5–3% від вартості рахунків-фактур, проте комерційні банки визначають розмір плати за домовленістю з конкретним клієнтом за кожним договором, тому ставка плати за обслуговування може виявитися і вищою (5% і більше). Розмір плати за обслуговування може визначатися не тільки у відсотках від суми платіжних вимог, а й через встановлення фіксованої суми [1].

4. Дебітори клієнта повинні відповідати критеріям, які диктує банк. Це є недоліком тільки тому, що не всіх дебіторів підприємству вдасться перевести на факторинг, а також тому, що для попереднього вивчення стану справ банку потрібний час. Але в результаті підприємство все одно виграє, оскільки всі його дебітори виявляються перевіреними банком на предмет їх платоспроможності [5].

5. Відсутність чітких методичних рекомендацій з відображення операції факторингу в бухгалтерському обліку. Деякі автори вважають це перевагою, тому що підприємство в цьому випадку може самостійно вирішувати, як відображати факторингові операції в обліку.

6. Необхідність поручительства в більшості випадків. Частіше за все банки надають послуги з регресного факторингу, який передбачає наявність поручительства клієнта за свого дебітора, а не з безрегресного факторингу, який цього не потребує [4].

Така ситуація пояснюється тим, що український ринок факторингових операцій ще молодий, тому йому характерні проблеми, властиві будь-якому ринку, що розвивається.

В цілому ж можна зробити висновок, що ринок факторингу в Україні динамічно зростає, збільшується кількість компаній і банків, які надають послуги в цій сфері. Безумовно цей вид послуг в Україні стане ще популярніше за умов збереження або покращання динаміки зростання і вирішення всіх виниклих проблем.

Література:

1. Смачило В.В., Дубровська Є.В. Сутність факторингу та його використання при управлінні дебіторською заборгованістю в Україні// Фінанси України. – 2007. - №7. – С.35-45

2. Попов Ю. Факторинг: законодавство України та світовий досвід// Правовий тиждень. - 2008. - №3(76). - http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid =215

3. Международная конференция "Факторинг и управление дебиторской задолженностью: российские реалии и мировой опыт".
http://www.factoringpro.ru/index.php/columns/67-ukraine-factoring-fci-/249-ukraine -factoring-2008

4. http://www.companion.ua/Articles/Content/?Id=24895

5. http://www.balance.ua/ua/download/balance/htm/072458.htm