секция «ЭКОНОМИКА», подсекция «Макроэкономика»

Харченко Светлана Николаевна

Донецкий национальный университет экономики и торговли имени М.Туган-Барановского

Стратегічні напрями розвитку зовнішньоторговельної політики України

Стан зовнішньої торгівлі України зумовлюється впливом цілого комплексу економічних, політичних, соціальних, технологічних, структурних, екологічних та інших чинників. Вони розрізняються за природою походження, за часом, об'єктивним чи суб'єктивним характером виникнення, за тривалістю дії та обумовлюються залежністю від циклічності економічного розвитку, галузевою специфікою та іншими класифікаційними ознаками.

Виявити вагомість і наслідки впливу конкретних чинників, за вектором дії яких стоять численні причини, практично неможливо внаслідок прямих і опосередкованих взаємозв'язків та взаємодії між ними. Це зумовлено різною природою їх виникнення та походження, а також часовим впливом економічних процесів минулого і реалій ринкової трансформації.

Безсистемне нагромадження цих чинників призвело до вибору нинішньої моделі ринкового реформування, впровадження якої загострило системну трансформаційну кризу і посилило несприятливий розвиток зовнішньої торгівлі, що погіршує позиції України на світогосподарській арені.

Економічний успіх будь-якої країни світу базується на зовнішній торгівлі. Ще жодна країна не спромоглася створити здорову економіку, ізолювавши себе від світової економічної системи. Міжнародна торгівля несе з собою безліч переваг, що стимулюють економічне зростання. Завдяки торгівлі країни отримують можливість спеціалізуватися у кількох провідних сферах економіки, адже вони можуть імпортувати ту продукцію, яку вони самі не виробляють. Крім того, торгівля сприяє поширенню нових ідей і технологій. Коли в якійсь країні з'являється важливий винахід, міжнародні торговельні зв'язки розносять його по цілому світі.

Прогноз ймовірного розвитку зовнішньоторговельних операцій України може бути розроблений на основі макроекономічного аналізу стану народного господарства.

Необхідно зауважити, що при вирішенні питання перспектив зовнішньоекономічної діяльності не слід виключати доцільність використання з цією метою зарубіжних технологій у поєднанні з вітчизняними або окремо. Такий підхід сприятиме розвитку нових вітчизняних технологій і галузей промисловості, а також модернізації діючих виробництв. Його завданнями стають як розширення експорту товарів, так і заміна у країні імпортованих виробів високоякісними зарубіжними технологіями. У цьому відношенні показовим є позитивний досвід Японії щодо запозичення найновіших науково-технічних досягнень шляхом масової закупки патентів.

Головні проблеми, що пов'язані з формуванням експортоорієнтованої структури економіки, полягають насамперед у тому, щоб визначити пріоритетні галузі чи види виробництва, в яких потрібно розвивати експортну орієнтацію, а також те, за рахунок яких механізмів цей розвиток має забезпечуватися. Звичайно, науковою основою цього повинна стати комплексна програма розвитку експортного потенціалу України. Вона має бути зорієнтована на нарощування експорту продукції переробних і, головним чином, наукомістких галузей, розширення різноманітних послуг зарубіжним споживачам.

Політика імпорту має орієнтуватися на критерій “критичності”. Слід було б встановити граничні обсяги імпорту стратегічно важливої продукції, які будуть забезпечувати безперервне функціонування народного господарства.

Доцільно, щоб сигнали, інформація для процесу прийняття рішень у сфері виділення пріоритетних експортоорієнтованих галузей і видів виробництва, йшла не від чиновників держапарату і не від керівників неконкурентоспроможних підприємств, а від ринку, від реальних результатів діяльності підприємств будь-якої форми власності у сфері реалізації продукції і послуг на зовнішніх ринках.

Для того, щоб цей принцип не залишався лише побажанням, вкрай необхідно здійснити радикальні заходи щодо вдосконалення інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності. Світова практика доводить, що держава має знайти кошти для цієї мети та ініціювати створення розгалуженої, багаторівневої комп'ютеризованої системи збору і обробки інформації для запровадження регулювання зовнішньоекономічних зв’язків.

Важливим аспектом дальшого розвитку зовнішньоекономічних і торговельних відносин стає участь іноземних компаній у реалізації великих і малих проектів розвитку України, а також спільне здійснення науково-технічних програм Європейського Союзу та інших міжнародних союзів. Залучаються іноземні інвестиції для створення своїх науково-технічних і виробничих об'єктів, крім цього вирішуються не тільки завдання розвитку виробничого потенціалу, але і залучення іноземних партнерів у торговельно-господарські відносини. Конкретним прикладом реалізації великих проектів іноземними фірмами є спорудження потужного терміналу на березі Чорного моря для прийняття нафтопродуктів, що надходять в Україну із далекого зарубіжжя.

Таким чином, основним завданням зовнішньоторговельної політики України є подальша інтеграція країни до світового господарства й освоєння нових товарних регіональних ринків збуту, забезпечення експортно-імпортної збалансованості, використання переваг міжнародного поділу праці для нарощування економічного потенціалу. Для того щоб виконати завдання слід в системі регулювання зовнішньоторговельної діяльності чітко окреслити критерії розвитку зовнішньої торгівлі України; вивчити та врахувати при розробці зовнішньоторговельної політики чинники, що формують існуючі та потенційні конкурентні переваги українських товаровиробників; встановити пріоритетні напрями експортних та імпортних операцій; визначити конкретні механізми впровадження елементів зовнішньоторговельної політики на державному та регіональному рівнях управління.