Соляник Л.Г.

доцент, кандидат економічних наук

Шабаліна С.С.

Національний гірничий університет України

ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНИЙ ЧИННИК ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ МЕТАЛУРГІЙНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Сучасний етап соціально-економічного розвитку української економіки характеризується недосконалою економічною базою, низьким рівнем продуктивності праці, високою ресурсоємністю та енерговитратністю виробництва. Все це є наслідком недостатньої інноваційно-інвестиційної активності – провідного фактора зростання конкурентоспроможності і серйозною перепоною в умовах зростання відкритості економіки, приєднання країни до процесів глобалізації. Стосується це ї шляхів розвитку металургійної галузі, яка в наш час є однією з базових галузей народного господарства. Стан металургійного комплексу, його виробничий і експортний потенціал в значній мірі визначають стійкість економіки і наповнення бюджету країни.

Ціллю даної публікації є оцінка інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств реального сектора економіки – чорної металургії на сучасному етапі, визначення проблем уповільнення темпів їх інноваційної активності, потенційних можливостей інвестування металургійних підприємств як необхідної складової зростання їх конкурентоспроможності.

Актуальним завданням економічного розвитку України є створення на інноваційній основі потужної виробничої бази за участю інвестиційного капіталу, в основі якої повинні бути передові технології, найновіша техніка, організаційні і управлінські нововведення.

Активізація інноваційної діяльності підприємств в умовах ринкової економіки перш за все пов’язана з вирішенням проблеми оптимізації фінансового забезпечення інноваційних процесів, тобто з пошуком джерел і форм інвестування, які повинні забезпечити баланс між інноваційними витратами і фінансовими можливостями.

Основу інвестиційної діяльності будь-якого підприємства в сучасних умовах складає реальне інвестування, яке характеризує вкладення капіталу в відтворення основних засобів, в інноваційні нематеріальні активи (інноваційні інвестиції), в приріст запасів товарно-матеріальних цінностей і інші об’єкти інвестування, що пов’язані зі здійсненням операційної діяльності підприємства.

На більшості підприємств таке інвестування є єдиним напрямком інвестиційної діяльності і головною формою реалізації стратегії економічного розвитку. Основна мета такого розвитку забезпечується здійсненням високоефективних реальних інвестицій шляхом реалізації сукупностей скоординованих в часі інвестиційних проектів. Для забезпечення процесу розширеного відтворення вирішальну роль відіграють інноваційні інвестиції.

Вихід на зовнішні ринки тісно пов`язаний з впровадженням технологічних новацій. Тому сучасний етап розвитку металургійного комплексу характеризується пріоритетністю науково-технічних досягнень, оскільки зростання швидкості інноваційних змін змінює також і процеси конкуренції: переваги отримують ті металургійні підприємства, які можуть досягти успіху не тільки на ринку продукту, але і на ринках капіталу, матеріальних ресурсів і інформації. Але, на жаль, Україна і сьогодні залишається постачальником низько технологічних і сировинних товарів на світовий ринок. Інноваційний розвиток металургійного комплексу в значній мірі затримує низький рівень попиту на науково-технічні розробки, що зумовлено застарілою матеріально-технічною базою багатьох металургійних підприємств для сприйняття нових технологій (фізичний і моральний знос досягає понад 60-70%).

Темпи росту виробництва в металургійному комплексі за останній період майже в два рази перевищили темпи росту споживання металопродукції, що обумовлено, насамперед, тим фактом, що до 2004 року Китай був найкрупнішим світовим нетто-імпортером сталі, а вже в 2005 році він став потужним нетто-експортером. Україну, в результаті, потіснили на багатьох її традиційних експортних ринках, в першу чергу, в країнах Південно-Західної Азії. Але крім всіх негативних кон`юнктурних явищ найбільшим лихом української металургії є технологічна відсталість і витратність виробництва. Наприклад, 45,3% стального виробництва сьогодні працює по витратній і енергоємній мартенівській технології, тоді як в світі її давно замінив конвертерний метод. За даними Мінекономіки енерговитратність випуску української сталі на 20-25% вище загальносвітового рівня.

В останні роки розвиток чорної металургії України характеризується її орієнтацією, в основному, на задоволення потреб закордонних країн в чорних металах. Негативні наслідки такої орієнтації не сприяють розширенню асортименту металопродукції для внутрішніх потреб країни, що вже викликало ріст частки імпорту на внутрішньому ринку чорних металів. Крім того, вичерпується металофонд країни - головне джерело металобрухту як фактора ефективної і стабільної роботи чорної металургії в майбутньому. Переорієнтування чорної металургії на внутрішній ринок стримується низькими темпами росту машинобудівної продукції і капітального будівництва, що викликані зниженим попитом в Україні. Оскільки чорна металургія сама здатна створити потужний інвестиційний попит і до того ж відчуває потребу в оновленні і розширенні основного капіталу, то одними з головних стратегічних цілей України потрібно визнати технічне переозброєння, модернізацію і оновлення виробничого апарату металургійного комплексу України на новій інвестиційно-інноваційній основі, що припускає, зокрема, суттєве збільшення обсягів державного і комерційного фінансування галузевих науково-дослідних і проектно-конструкторських інститутів.

Впровадження передових технологій в металургійному комплексі України дозволить зменшити споживання природного газу на 4,6 млрд. м³. Мова іде, перш за все, про відмову від мартенівського виробництва сталі, яке в наш час збереглося тільки в Україні (40,2% від загального обсягу виробництва сталі), Росії (22,1%), Узбекистані (29,4%) і Індії (2,6%). Відмова від мартенівського способу виробництва сталі на користь електрометалургійного, дозволить скоротити щорічні витрати природного газу з 2 до 0,12 млрд. м³.

В металургійному комплексі України потрібно також впровадження на місцях безперервного лиття заготівок, що зумовлено необхідністю зниження витрат енергоресурсів. Існуючі технології передбачають розігрів вже готових злитків для послідуючої їх прокатки, а це потребує додаткових витрат енергоресурсів на розігрів. Зокрема, впровадження безперервного розливу дозволить скоротити річні витрати природного газу з 1,22 до 0,62 млрд. м³.

В розділі заходів по енерго- та ресурсозбереженню підприємствами металургійного комплексу передбачено будівництво установок для пиловугільного палива (ПВП), машин безперервного лиття заготівок (МБЛЗ), будівництво і модернізація конвертерних цехів, вивід мартенівських печей, застосування листових станів, повітророзподільних установок нового покоління (КМР) і іншого енергозберігаючого обладнання.

Всього на ці цілі передбачається направити із різноманітних джерел фінансування біля 40 млрд. грн.. Реалізація зазначеної програми дозволить металургам знизити витрати природного газу, коксу, електроенергії. В значній мірі скоротяться викиди шкідливих речовин в навколишнє середовище.

Значний ефект буде отриманий за рахунок використання вторинних енергоресурсів: заміна природного газу на коксодоменну суміш в нагрівальних печах прокатних станів, використання конвертерного, доменного і коксового газу для виробництва електроенергії.

Реконструкція і модернізація металургійних підприємств і, в першу чергу, доменного виробництва, із введенням в експлуатацію установок для вдування пиловугільного палива в горн доменних печей потребують значного покращення якості шихтових матеріалів – залізорудної сировини та коксу.

Рівень інвестицій в металургійну галузь не дотягує до світових стандартів, але, не дивлячись на це, рухи, що свідчать про модернізацію виробництва і впровадження сучасних технологій, наявні. Гарним прикладом динамічного інвестування засобів у вдосконалення виробництва може слугувати досвід ОАО МК «Запоріжсталі», яка постійно реінвестує прибуток в модернізацію і технологічне переозброєння. Якщо в 2004 році ОАО МК «Запоріжсталь» вклало в модернізацію більш ніж $100 млн., тобто біля $25/тону випущеного металу, то в наступні роки цей показник збільшився до $27-28.

Треба зазначити, що в металургійній галузі проводяться великі роботи з реконструкції і введенню нових потужностей. Якщо в 2003 році інвестиції в технічне переозброєння галузі складали 2 млрд. грн., то вже в 2007 році вони складають більше 10 млрд. грн., тобто галузь вийшла на європейський рівень інвестицій на одиницю сталі, що виплавляється.

Одним із напрямків глибокої реструктуризації металургійного комплексу є галузева диверсифікація активів (інвестування в нові і швидко зростаючі сектори економіки з урахуванням створення стратегічних партнерств).

Для реалізації програм модернізації та технічного переозброєння підприємствам металургійного комплексу потрібні суттєві інвестиції. До недавнього часу українські підприємства використовували такі способи залучення необхідних фінансових коштів, як банківські кредити та випуск облігацій (зокрема, євробондів). Випуск американських або глобальних депозитарних розписок (ADR, GDR) ще досить недавно був єдиною можливістю для українських підприємств вийти на міжнародний ринок. За даними Bank of New York, починаючи з 1998 року, ADR випустило більше 40 металургійних підприємств.

На наш погляд, проблема фінансування інвестиційного розвитку металургійного комплексу може бути розв’язана шляхом виходу підприємств на світовий фінансовий ринок та ринок ІРО (Initial Public Offering) – публічна пропозиція інвесторам стати акціонерами компаній. Це забезпечить зростання власного інвестиційного рейтингу і доступ до недорогих джерел фінансування.

Покращується ставлення інвесторів до підприємств, які виходять на ІРО. Головна причина цього – відкритість емітента. Оскільки первинне розміщення на світовому фондовому ринку змушує власників компанії привести фінансову звітність і корпоративне управління у відповідність до світових стандартів. ІРО також дає власникам можливість отримати ринкову оцінку підприємства. Вважається також, що вже сама присутність підприємства на світовому фінансовому ринку захищає бізнес.

Українські підприємства металургійного комплексу як представники енергоємної галузі дуже скоро будуть змушені виходити на фондові ринки для залучення великих інвестицій: модернізація виробництва, особливо з метою зменшення споживання енергоресурсів, невідворотня. В 2008 році планується вихід на ІРО семи українських металургійних підприємств.

За даними об`єднання «Металургпром» лідером за обсягами освоєння капітальних інвестицій в чорній металургії України за підсумками 2007 року залишається ОАО «Алчевський МК» - $82,5 на тону виробленої сталі. Далі ідуть підприємства Донецької та Запорізької областей - $30,6 и $29,8 відповідно, і Дніпропетровської області - $17,1/тона.

В сталеплавильному виробництві основним інноваційним проектом залишається будівництво нових киснево-конвертерних цехів (ККЦ), впровадження пиловугільного палива (ПВП), потужних електропечей, МБЛЗ та комплексів позапічної обробки сталі, а в майбутньому – будівництво ливарно-прокатних модулів.

Основними завданнями і пріоритетами розвитку і реформування металургійного комплексу є:

§ освоєння виробництва нових конструкційних матеріалів;

§ реструктуризація підприємства, оптимізація рівня використання виробничих потужностей з виводом із експлуатації неефективних і надлишкових потужностей;

§ покращення технологічної структури виробництва і впровадження нових ресурсозберігаючих екологічно чистих технологій;

§ створення та впровадження в виробництво принципово нових наукоємних і ефективних металургійних технологій;

§ зростання якості сировини і конкурентоспроможності товарної продукції;

§ зростання продуктивності праці.

Фінансова стабільність і прибутковість підприємств металургійного комплексу можуть бути забезпечені тільки за рахунок інноваційної моделі розвитку, оскільки без оновлення основних фондів і використання енергозберігаючих технологій (технології безперервного розливу сталі, зменшення використання природного газу і коксу) галузь втратить свої позиції на світовому ринку.

Література.

1. Закон України „Про інвестиційну діяльність в Україні” // URL:http://www.rada.gov.ua/Про-інвестиційну-діяльність-в-Україні-(Повний-текст).htm

2. Гринев А.Ф. Немного о главном. // Металлургическая и горнорудная промышленность. – 2008. - №1 (246). – С. 1-2.

3. Дука А.П. Теорія та практика інвестиційної діяльності. Інвестування: Навч.посіб. – К.: Каравела. 2007. - 424с.

4. Кукин С., Денисенко В. Стальные машины // Инвест-газета. – 12-18.03.2007. – С. 24-29.

5. Майорченко В., Калюжный В., Калюжный А. Роль черной металлургии в развитии экономики Украины // Економіст. – 2007. - №7. – С. 16-23.

6. Филюк Г. Інвестиційна складова в інноваційній системі України // Банківська справа. – 2008. - №1. – С. 43-51.

7. Харахулах В., Лесовой В. Обратная сторона медали // Металл. – Октябрь 2006. – С. 10-16.

8. Офіціний web-сайт Держкомстату України: URL:http: //www. ukrstat. gov. uа.