Брусенко М.А.

ННЦ «Інститут аграрної економіки» УААН

УЗГОДЖЕННЯ ПРАВОВИХ І НОРМАТИВНИХ БЛОКІВ ПОНЯТІЙНОГО ПРОСТОРУ СИСТЕМИ ПЛАНУВАННЯ

Світовий досвід незаперечно доводить, що загальна дієвість державного управління у значній мірі залежить від узгодженості правових і нормативних блоків понятійного простору системи планування. З філософської точки зору, така узгодженість рівноцінна гармонії загального і одиничного. Наприклад, з точки зору євроінтеграції в Україні були прийняті відповідні Закони і програми. Але впровадження міжнародних стандартів (ISO, EN і т.і.) здійснюється значно повільніше. Указ Президента України № 816 (2007 р.) вказує на те, що вкрай ускладненою та неефективною є система технічного регулювання. Державна політика у цій сфері не враховує прагнень України до членства Європейському Союзі (ЄС). Рівень гармонізації національних стандартів з міжнародними та європейськими стандартами залишається надзвичайно низьким і становить лише 25 %. Повільне реформування у цій сфері ускладнює інтеграцію України у світовий економічний простір. За таких обставин, яким би не був потужним правовий блок планування, його потенціал буде використаний лише на 25 % (принцип: швидкість ескадри визначає швидкість самого повільного корабля).

У юридичній практиці є таке поняття, як інкорпорація актів (тобто: з прийняттям будь-якого акту усі інші суміжні з ним акти мають відповідним чином трансформуватися). І щоб така інкорпорація була конструктивною для наступних користувачів актів, повинні існувати стандартні визначення чільних понять (наприклад: план, проект, програма, прогноз) та похідних від них. За елементарною логікою, поняття «інноваційний проект» повинно відрізнятися від усіх інших « …-ційних проектів) лише певними прикметами, а не загальним змістом. Те ж саме є цілком справедливим і по відношенню до понять «план», «програма», прогноз». В іншому разі суттєво знижується рівень системності управлінських рішень. Диспозиція блоків нормативно-понятійного контексту системного ланцюга «план-проект-прогноз-програма» наведена на рисунку.

Рис. Позиціонування складових нормативно-понятійного

контексту системного ланцюга «план-проект-прогноз-програма»

Звернемо увагу на суттєві відмінності між визначеннями «план», «проект» і «програма» у ДСТУ ISO 9000 та у відповідних нормативних актах України. Так, щодо планування ДСТУ визначає необхідні операційні процеси і ресурси, у той час як Закон «Про генеральну схему планування території України» має зосередженість на концептуальних аспектах планування. І що є особливим, так це норма у ДСТУ щодо віднесення розроблення програм до складових частин планування. Тут варто нагадати положення із чинного Закону «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку», де говориться (ст.5): показники прогнозних і програмних документів розвитку є орієнтиром для розроблення суб’єктами підприємницької діяльності власних прогнозів, планів, бізнес-планів. Тобто, що ці плани повинні розглядатися як складова частина програм. А це вже не узгоджується з нормою ДСТУ ISO 9000.

Визначення поняття «проект» у ДСТУ ISO 9000 виглядає значно більш універсальним порівняно з визначенням «проекту» у Законі «Про інноваційну діяльність». Приблизно те ж саме відноситься й до відмін у визначеннях поняття «програма», де у ДСТУ ISO 9000 чітко конкретизується сама сутність програми (методика + ресурси + суб’єкт + терміни + об’єкт), а у Законі акцент робиться на складових програми, які практично не підлягають стандартизації. Такий же акцент робиться у Законі й на визначеннях складових прогнозування.

Чіткість визначень понять важлива тому, що відповідно до Господарського кодексу України для отримання певних пільг і переваг суб’єкт господарювання має узгодити свою діяльність із показниками з програмних документів. Але ж експертиза проектів, які мають засвідчувати таку узгодженість, здійснюється на основі відповідних стандартів (норм, нормативів тощо). І якщо завершеність правового і нормативного блоків планування знаходиться на суттєво відмінних рівнях, це може зупинити просування проекту на шляху набуття ним бажаного статусу (інвестиційний, інноваційний, інформатизацій ний, пріоритетний і т. і.).

Висновки. Понятійний простір системи вітчизняної планування вимагає більшого ступеня узгодженості чинних правових і нормативних блоків ланцюга «план-проект-програма-прогноз» з врахуванням потреб усіх ланок управління.