ІСТОРІЯ

Вітчизняна історія

Гирич Ярослав Миколайович

Аспірант кафедри новітньої історії України Київського Національного університету імені Тараса Шевченка

Українська зарубіжна історіографія про демографічну ситуацію та урбанізацію в Україні в 50-60-х рр. ХХ ст. (на прикладі досліджень Володимира Кубійовича)

Вивченням демографічних процесів, пов’язаних з українством у повоєнний час займався Володимир Михайлович Кубійович (1900-1985). Викладач Краківського університету, професор Українського Вільного університету, автор праць з демографії та антропології України, дослідник Карпат Володимир Кубійович ще в довоєнний час видав фундаментальні праці: “Атлас України та сумежних країв” (1937), та “Географія України та сумежних земель” (1938). Майже 40 років свого життя Кубійович присвятив українській енциклопедії. Завдяки його праці в 1955-1989 роках вийшли трьохтомна предметна (ЕУ-1) і десятитомна словникова Енциклопедія Українознавства (ЕУ-2). Весь свій спадок В.Кубійович заповів на продовження своїх праць та субсидій для українознавців. Також Володимир Кубійович створив центр Наукового Товариства ім. Т.Шевченка в Сарселі під Парижем.

Володимир Кубійович на сторінках ЕУ-1 та ЕУ-2 розглядав демографічну тематику. Зокрема у тематичному тритомнику цілий розділ присвячено питанням «людності в Україні». У ньому розглянуто певні аспекти демографічної ситуації в Україні: джерела та фахова література, чисельність та структура (статево-віковий розріз, сімейний стан населення, зайнятість), розміщення населення (густота, міське населення), міграції (природний рух, переселення), етнічна структура тощо. Статті на зазначені теми супроводжуються аналітичною викладкою, таблицями, схемами і картами[1,c.130-156].

Володимир Кубійович на сторінках названих енциклопедичних видань опосередковано торкається питань, пов’язаних із демографічним станом людності та його міської частини зокрема. На сторінках тематичного тритомника у замітці «Міська людність» подано інформацію про стан міського населення та урбанізацію України за даними Всесоюзного перепису населення 1939 р. Автор констатував урбанізованість українських етнічних земель на рівні 29% та наявність 23 міст з населенням понад 100 тисяч осіб[1,c.142].

У четвертому томі десятитомника стаття «Місто» подає інформацію про історію появи міських поселень на етнічних українських територіях починаючи з античних грецьких полісів. Еволюція міського середовища прослідковано далі на прикладі міст українського середньовіччя: княжої епохи, періоду литовсько-польського володарювання, козацької доби[3, c.1585-1596]. Розглядаючи питання зростання рівня урбанізації у ХХ ст., автор звернув увагу на відносно недавній початок даного процесу на території України. За переконанням В. Кубійовича: «Урбанізація — це справа останніх років. До кінця ХІХ ст. наші міста окрім кількох найбільших були невеликими торгівельними й адміністративними осередками для найближчих околиць. До більшого розвитку українські міста дійшли лише у другій половині ХІХ ст., і то там де розвинулася промисловість (півд.-сх.) і торгівля (морські порти)»[1,c.142]. У п’ятому томі подано статистичну інформацію та складено схеми і карти, які демонстрували урбанізованість УРСР станом на 1959 р.[4,c.1606]. В шостий том ЕУ-2 вміщено статтю «переписи населення», де розглянуто Всесоюзні переписи населення 1959 та 1970 рр. Про перший вказано на зростання кількості міських жителів, а також фальсифікацію даних про рідну мову та національність українців у переважній більшості республік СРСР (по УРСР вони точні). Про перепис 1970 р. сказано, що він лише відбувся, тож його підсумки ще не були оприлюднені[5, c.2012].

До наукового доробку В. Кубійовича варто додати книги: «Територія і людність українських земель»(1935)[6], «Національний склад населення УРСР за переписом 1970 р.»(1971)[7], «Українська діаспора в СРСР у світлі переписів населення»(1979)[8]. У зазначених працях їх автор проаналізував деякі питання етногенезу українців, межі етнічних земель, міське населення УРСР, територіальну поширеність українського народу, його східну діаспору, рух населення, його національний склад України.

Отже, зазначену проблематику досліджував В. Кубійович. Вчений української діаспори, розглядаючи опубліковані джерела, аналізував не лише статистичну складову, а й вплив на демографічні процеси політики радянської влади, часто даючи їй не схвальні оцінки. Доробок науковців української еміграції становить важливу та невід’ємну частину досліджень, присвячених дослідженню демографічної ситуації та урбанізації України в 50-60-х роках ХХ ст.

Література:

1. Енциклопедія Українознавства. Загальна частина. Перевидання в Україні. Т 1. – К., 1995.— 400с.

2. Енциклопедія Українознавства. Загальна частина. Перевидання в Україні. Т 3. – К., 1995.— с. 801-1230.

3. Енциклопедія Українознавства. Словникова частина. Перевидання в Україні. Т 4. – Л., 1994.— с. 1200-1600.

4. Енциклопедія Українознавства. Словникова частина. Перевидання в Україні. Т 5. – Л., 1996.— с. 1600-2000.

5. Енциклопедія Українознавства. Словникова частина. Перевидання в Україні. Т 6. – Л., 1996.— с. 2001-2400.

6. Кубійович Володимир Територія і людність українських земель. – Л., 1935.— 85 с.

7. Кубійович Володимир Національний склад населення УРСР за переписом 1970 р. – Мюнхен, 1971.— 19 с.

8. Кубійович Володимир Українська діаспора в СРСР у світлі переписів населення. – Мюнхен, 1979.— 73с.