Глодан О.Я.

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

ГІСТОСТРУКТУРНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАРЕНХІМИ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ ЩУРІВ ПІСЛЯ ЇХ КАСТРАЦІЇ

В останні роки появилися дослідження, присвячені впливу на яєчко різноманітних патологічних станів передміхурової залози [6, 7], але вони не є повними, тому враховуючи ці обставини актуальність проведеної нами роботи не викликає сумніву.

Метою даного дослідження було вивчити гістоструктурні зміни в передміхуровій залозі у кастрованих тварин.

Матеріали та методи дослідження. В дослідах на 28 білих лабораторних статевозрілих безпорідних щурах – самцях масою 160-180 г, здійснювали кастрацію та забір матеріалу під загальним ефірним наркозом. Тварин було поділено на 2 групи (табл. 1). Тканини передміхурової залози фіксували в 12% розчині нейтрального формаліну, зрізи з парафінових блоків забарвлювали гематоксиліном і еозином.

В гістологічних мікропрепаратах визначали висоту епітелія слизової оболонки кінцевих відділів залоз передміхурової залози та об’єм ядер клітин. Об’єм ядер розраховували за формулою V = П/6*LB², де V – об’єм ядра, L – максимальний діаметр, В – мінімальний діаметр. Статистична обробка отриманих даних проведена на комп’ютері за програмою STAT-10.

Результати дослідження та їх обговорення. У щурів контрольної групи маса передміхурової залози дорівнює 305,37+4,96мг на 100г маси тварини (табл. 1). В товщі тканини передміхурової залози розрізняють залози трьох типів, які відрізняються топографією та розмірами. Ззовні в передміхуровій залозі наявний тонкий сполучнотканинний шар, від котрого в товщу органа відходять тяжі, котрі поділяють паренхіму на часточки. В часточках розрізняють групи залоз, розділених м’язово-еластичною стромою. Кінцеві відділи залоз розширені і нагадують собою альвеоли, або мають вигляд розгалужених трубочок. До базальної мембрани кінцевих відділів прилягає одношаровий циліндричний епітелій, який разом з мембраною утворює різного характеру випинання в просвіт залоз. Висота епітелія складає в середньому 42,95+5,63 мкм, а об’єм їх ядер – 64,28+3,72 мкм³ (табл. 1).

На 30 добу у кастрованих тварин передміхурова залоза значно зменшена в розмірах, щільна. На розрізі секрет в ній відсутній. Маса знижена до 37,50+1,55 на 100 г маси тіла тварини. На даний термін досліду відзначається значне розростання сполучнотканинних елементів, атрофія м’язових волокон. Просвіт кінцевих відділів залоз звужений. Епітелій сплощений, його висота та об’єм ядер зменшені (табл.1), секрет в просвіті кінцевих відділів залоз не визначається.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика маси, висоти епітелію кінцевих відділів залоз та об’єму ядер секреторних клітин передміхурової залози в нормі та після кастрації тварин (М+m)

Групи тварин	Маса передміхурової залози в мг на 100 г маси тварини	Висота епітелію кінцевих відділів залоз (мкм)	Об’єм ядер секреторних клітин (мкм^3)
Інтактні	305,37+4,96	42,95+5,63	64,28+3,72
Кастровані	37,50+1,55	15,65+1,21	33,73+2,56

Результати проведених нами експериментів показали, що кастрація тварин вже на 30 добу призводить до атрофії передміхурової залози із зменшенням кількості залозистої тканини, звуження просвіту кінцевих відділів залоз, зменшення складчастості епітелія слизової оболонки, зменшенням висоти секреторних епітеліоцитів, порушення ядерно-цитоплазматичного співвідношення, розростання міждолькової сполучної тканини, що за даними [1, 2, 3] є наслідком відсутності тестостерону. Підтвердженням цього є досліди із введенням кастрованим тваринам тестостерон-проліонату, яке дало не значний ефект на відновлення структури і функції передміхурової залози.

За даними [4, 5] простатектомія у тварин викликає розлади сперматогенезу із зменшенням кількості сперматоцитів і сперматид, що підтверджує наявність тісного функціонального взаємозв’язку між яєчком і передміхуровою залозою. Кастрація тварин призводить до значних гістоструктурних змін в передміхуровій залозі.

Отже, у кастрованих тварин маса передміхурової залози, висота епітелію кінцевих відділів залоз та об’єм ядер секреторних клітин зменшуються.

Література

1. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. // Урологія. – Дніпропетровськ: РВА «Дніпро-VAL», 2002. – 830 с.

2. Голубчиков В.А., Родоман В.Е., Ситников Н.В., Кочетов А.Г. Патогенетическое обоснования сочетанного применения физических факторов в комплексном лечении больных хроническим простатитом // Урология – 2001. – № 4. – С.15-19.

3. Зайцев В.І. Сучасні підходи до регуляції клітинної проліферації при доброякісній гіперплазії передміхурової залози // Урологія. – 2002. – № 2. – С. 80-84.

4. Крупин В.Н. Лечение больных хроническим простатитом // Урология. – 2000. – № 5. – С. 20-22.

5. Люлько О.О., Чуб В.В. Проблеми рецидивів хронічного неспецифічного простатиту // Урологія . – 2003. – № 1. – С. 14-17.

6. Попадинець О.Г. Кровоносне русло передміхурової залози в нормі та на висоті загальної глибокої гіпотермії // Вісник морфології. – 2000. – Т. 9, № 1. – С. 39-42.

7. Попадинець О.Г. Реакція – відповідь кровоносної системи та гемомікроциркуляторного русла передміхурової залози на вплив загальної глибокої гіпотермії // Галицький лікарський вісник – 2003. – № 2. – С. 165-167.