Педагогические науки/ 3.Методические основы воспитательного процесса

Онищенко Ю.В., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна

Педагогічні особливості понять «просторове уявлення» та «просторова уява»

Аналіз діяльності уявлення на основі її змісту і структури дозволяє вирішити деякі термінологічні труднощі, що зустрічаються в психолого-педагогічній літературі відносно до використання таких понять, як просторові уявлення і просторова уява. Часто, особливо в методичній літературі, одні і ті ж завдання, одні автори розглядають як завдання на розвиток просторових уявлень, другі відносять їх в число тих, які розвивають просторову уяву. Основним критерієм цієї відмінності є лише об'єктивна складність завдання.

Перебороти вказані термінологічні труднощі можна лише при чіткому розумінні того, яку діяльність уявлення за її психологічним змістом слід відносити до уявлення і до уяви.

Розглянемо рівні здійснення цієї діяльності. Уже в процесі сприймання вона виступає в своїх елементарних формах, правда ще не як розгорнута і самостійна. Вона вплетена безпосередньо в процес сприймання, підпорядкована його цілям і завданням і проявляється в можливості мислено перетворювати наочний матеріал, переосмислювати його, виділяти і втримувати в пам'яті окремі елементи того, що сприймається і не помічати іншого.

Як більш самостійна діяльність уявлення виступає в створенні образу шляхом мисленого перетворення його наочної основи. Вона має чітку структуру, виражену у визначеній системі дій, послідовності їх виконання. її результатом є створення уявлення.

Створені образи в ряді випадків не залишаються незмінними. У процесі вирішення завдань вони видозмінюються в потрібному напрямку. Діяльність уявлення виступає тут як самостійна і доволі складна розумова діяльність уяви, що здійснюється без опори на сприймання і має складну структуру. Вона складається з цілого ряду дій, направлених на мислене утримання створеного попередньо образу, на фіксування в представленні його різноманітних перетворень, що здійснюються з врахуванням вимог поставленої задачі, тобто на розгорнуте, багаторазове оперування образом. Ця діяльність характеризується:

1) особливими умовами створення образу (відволікання від наочної основи);

2) змістом діяльності уявлення (перетворення наявних образів);

3) рівнем складності її виконання (перетворення здійснюються в думці, за
представленням, уявляють неодноразові перетворення, цілу систему).

Вона є необхідною передумовою для вирішення конструктивно-технічних, технологічних, художньо-графічних завдань.

Оперування образами опирається на діяльність по їх створенню. Разом з тим оперування образами виступає як складний вид діяльності, що має специфічний зміст і форми здійснення.

Все сказане вище можна віднести і до характеристики просторових образів. Створення цих образів проходить шляхом її мисленого перетворення. Оперування просторовими образами здійснюється в умовах графічних задач, часто з відволіканням від вихідної наочної основи і підкорене цілям поставленої задачі. Перетворення просторових образів нерідко здійснюється одночасно в декількох напрямках чи, навпаки, дуже вибірково, що відображається на структурі просторових образів.

Просторове мислення у своїх найбільш розвинутих формах проявляється в процесі вирішення графічних задач, де відбувається створення образів і оперування ними на основі використання різнотипної наочної основи. Психологічним механізмом просторового мислення є діяльність уявлення, що забезпечує перекодування образів, використання різних систем відліку, оперування в процесі вирішення задач різноманітними властивостями і ознаками: формою, величиною, просторовими відношеннями об'єктів.

Вся ця складна діяльність здійснюється в основному в образній формі.

Сприйняття різних видів зображень не є в умовах вирішення графічних завдань самоціллю. Воно завжди входить у склад вирішення певного завдання і підпорядковується її умовам. Більш того, образ, що виник на основі загального зображення, в процесі вирішення завдання підлягає неодноразовій зміні (перетворенню), а тому просторове мислення ми розглядаємо як одне з різновидів образного мислення.

Образне мислення оперує не словами, а образами; в процесі цього оперування виникає їх створення, перебудова, видозміна в потрібному напрямку. Образи виявляються в тому вигляді мислення вихідним матеріалом і основною оперативною одиницею, в них фіксуються також результати мислительного процесу. Це не означає, звичайно, що при цьому не використовуються словесні знання у вигляді визначень, розгорнутих суджень і умовиводів. Але на відміну від словесно-дискурсивного мислення, де словесні знання є основним змістом, в образному мисленні слова використовуються лише як засіб вираження інтерпретації вже виконаних в образах перетворень.