Педагогические науки/ 3.Методические основы воспитательного процесса

Кісільова Т.О., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна

Особливості реалізації диференційованого підходу при засвоєнні графічних понять учнями

Одне із провідних місць у шкільній графічній освіті в процесі засвоєння графічних понять займає ідея рівневої диференціації вимог до підготовки учнів з креслення.

Суть рівневої диференціації полягає в тому, що, навчаючись за однією програмою, учні можуть її засвоїти в залежності від індивідуальних здібностей, бажання, інтересів тощо, на різних рівнях підготовки, але не нижче обов’язкового. Рівнева диференціація створює сприятливі умови для досягнення кожним учнем заданого рівня засвоєння графічних понять та забезпечує орієнтацію графічної освіти на особистість, основні її цілі:.

• створення компенсуючих умов на початку навчання креслення;

• допомога в усвідомленні учнями рівня свого інтересу до креслення;

• створення умов для подальшого навчання через забезпечення посильного рівня складності.

Диференціація може здійснюватися:

• за характером індивідуальних особливостей учнів;

• за способом організації їх пізнавальної діяльності;

• за рівнем вимог до засвоєння програмного матеріалу;

• за характером допомоги учням, яка визначає рівень їх діяльності.

Впровадженню рівневої диференціації сприяє і зміст предмета «Креслення», який включає достатню кількість завдань. Це дає змогу забезпечити засвоєння матеріалу на різних рівнях навчальних вимог.

Рівнева диференційованість змісту креслення та індивідуальні особливості учнів є основою для їх поділу на типологічні групи. У психолого-педагогічній літературі зустрічаються різні підходи до типології учнів за їхніми індивідуальними особливостями та визначення оптимальної кількості таких груп. Спираючись на результати досліджень, поділ учнів на типологічні групи здійснювався за рівнями научуваності та навченості.

При організації процесу засвоєння графічних понять учнями на уроках креслення в умовах рівневої диференціації ми орієнтувалися на три рівні научуваності:

Високий рівень научуваності: загальні схеми виконання завдань фактично засвоюються в процесі їх первинного пояснення. У багатьох випадках учні можуть самостійно знаходити розв’язання змінених і ускладнених завдань.

Середній рівень научуваності: способи виконання типових завдань засвоюються після розгляду кількох зразків, змінені й ускладнені завдання розв’язуються з використанням вказівок учителя.

Низький рівень научуваності: при засвоєнні нового матеріалу виникають певні труднощі, у багатьох випадках необхідна допомога, матеріал обов’язкового рівня опановується після досить тривалого тренування, здатність до самостійного виконання змінених і ускладнених завдань, як правило, не проявляється.

Щодо рівня навченості доцільним є орієнтування на класифікацію рівнів навченості І.М.Чередова, сутність якої полягає у визначенні критеріїв, які лежать в основі диференціації.

Вищий рівень навченості: учні в будь-якій навчальній ситуації демонструють міцні знання раніше вивченого матеріалу для виділення істотних ознак поняття; складання орієнтовної основи нового вміння; узагальнення.

Високий рівень навченості: у більшості навчальних ситуацій учні виявляють знання, вільно використовують їх при аналізі і засвоєнні нового матеріалу.

Середній рівень навченості: учні не завжди володіють знаннями обов’язкового програмового мінімуму при знайомстві з новими поняттями.

Низький рівень навченості: школярі мають обмежений фонд дієвих знань, не здатні на його основі аналізувати новий матеріал, виводити поняття, закономірності.

Рівнева диференціація передбачає спеціальну організацію роботи кожної типологічної групи. Нами встановлено, що доцільним є поділ учнів на три типологічних групи (А, В, С). Виділення тільки трьох типологічних груп не заперечує здійснення індивідуального підходу навчання в межах кожної типологічної групи, оскільки врахування індивідуальних особливостей навчальної роботи окремих учнів забезпечує максимальний розвиток їх нахилів, здібностей і талантів.

Організація роботи кожної типологічної групи має враховувати кінцеву мету навчання – оволодіння навчальним матеріалом на рівні, що відповідає індивідуальним особливостям і можливостям кожного учня.