Педагогические науки/ 3.Методические основы воспитательного процесса

Боровик А.В., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна

Сучасні психолого-педагогічні підходи

до організації контролю знань учнів

Процес навчання розглядається як багатоступенева система розвитку інтелектуального рівня учня, а саме послідовний перехід на більш високі рівні наукового пізнання. Конструктивно ці рівні є спіраллю, спрямованою на придбання знань та оволодіння більш високими формами та методами наукового пізнання. Очевидно, що рівень наукового пізнання по відношенню до окремих дисциплін, які вивчаються, різний. В одних випадках характер та обсяг засвоєних знань залишається постійним, а змінюється вид діяльності та характер мислення; в інших - змінюється тип та обсяг знань, а діяльність та характер мислення не змінюється; в третіх - відбуваються зміни і за кількісною і за якісною ознаками.

Кожен рівень інтелектуального розвитку учня створює свою орбіту системи знань, відповідний ступінь їхньої абстракції та застосування. Цей розвиток забезпечується завдяки формуванню швидких переходів у трансформуванні та накопиченні знань, що зумовлює введення відповідних рівнів навчання. Вони співвідносяться з рівнями сприйняття, структурування та трансформування навчальної інформації. Рівні навчання - це ступені послідовного підвищення змістовного пізнання в процесі вивчення навчальної дисципліни. Психологи поділяють їх на чотири рівні, пов'язані із процесом засвоєння знань: сприйняття, запам'ятовування, розуміння та застосування.

Засвоєння інформації - це складний процес, який включає в себе один із основних процесів - мислення. Процеси засвоєння знань описуються по-різному в залежності від психологічної теорії навчання, яку покладено в основу процесу навчання. Це по-перше, приводить до різної класифікації рівнів засвоєння інформації; по-друге, до різних підходів щодо її надбання.

Розглянемо особливості основних психолого-педагогічних теорій навчання стосовно процесу трансформування та засвоєння інформації.

В теорії поетапного формування розумових дій, розробленій П. Гальперіним та розвинутій Н. Тализіною процес придбання знань розглядається таким же чином, як і набуття практичних навичок. За теорією поетапного формування розумових дій етапи засвоєння знань розглядаються у взаємодії з етапами засвоєння діяльності. Знання з самого початку включаються в структуру дій. Якість знань при цьому визначається їх адекватністю діям, які використовуються для їхнього засвоєння. «Знання ніколи не можна дати у готовому вигляді. Вони завжди засвоюються через включення їх у ту чи іншу діяльність». В її основі лежить трансформація діяльності учня в процесі навчання. Формування нового знання та вміння передбачає послідовність етапів:

а)створення мотивації; при цьому внутрішня мотивація (мотивація до процесу навчання) стійкіша та надійніша зовнішньої;

б)виділення схеми орієнтованої основи дії;

в)формування дій в матеріальній або матеріалізованій формі;

г)формування дій у вислові.

У межах теорії, запропонованої П. Гальперіним, введена дія як одиниця аналізу психічної діяльності та описаний генезис розумових (психічних) дій у процесі навчання.

Підхід до процесу навчання як до діяльності зумовив такі підходи при визначенні знань, вмінь і навичок. За цією теорією знання не протиставляються вмінням та навичкам, які є діями з певними характеристиками, а розглядаються як їхня складова частина. Вважається, що знання не можуть бути ні засвоєні, ні збережені поза дії особи, яка навчається. Якість знань визначається змістом і характеристиками тієї ж пізнавальної діяльності, до складу якої вони входять.

Теорія поетапного формування розумових дій так обґрунтовує вимоги до організації контролю за процесом засвоєння знань. На перших двох етапах засвоєння знань контроль може бути поопераційним. На наступних рівнях необхідно систематично контролювати знання в цілому.

Такий підхід до функції навчання зумовив певну класифікацію рівнів навчання (засвоєння) в залежності від характеру діяльності, що виконується. «Класифікація рівнів діяльності, одержана при умові, що під рівнем засвоєння навчального матеріалу автор має на увазі придбану учнем здібність виконувати цілеспрямовану систему дій по розв'язуванню певного класу завдань на основі інформації, які подаються в процесі навчання». Виділяється чотири рівні навчання: рівень ідентифікації, на якому формується здібність розпізнавати, відокремлювати об'єкти вивчення від інших; рівень репродукції на основі пам'яті і ідентифікації особливостей об'єкту вивчення; рівень вмінь - використання відомої інформації на основі засвоєної схеми діяльності; рівень трансформації, який дозволяє орієнтуватися в нових ситуаціях і виробляти нову, принципово іншу, програму дій.

Ці чотири рівні засвоєння утворюють ієрархічну структуру людського досвіду і являють собою відповідну закономірність, що описує «засвоєння заданого змісту діяльності».

Суттєве місце в цій теорії приділяється положенню про типи пошуку рішень. Вводиться три типи: перший - спроб і помилок; другий тип визначається діями на більш усвідомленій орієнтовній основі; третій - самостійна розробка повністю свідомих дій.