Право/2. Конституционное право

Хливнюк Алла Миколаївна

Аспірантка Академії адвокатури України

Проблеми взаємодії органів державної судової адміністрації та апаратами судів

Прийняття Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. (далі – Закон) зумовило необхідність здійснення цілого ряду практичних кроків щодо подальшого розвитку судово-правової реформи в нашій державі. Одним з таких кроків стало формування Державної судової адміністрації України (далі – ДСА України) як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом та її територіальних управлінь в областях, містах Києві та Севастополі. Завдання ДСА України відповідно до ст. 125 Закону полягають у здійсненні організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи. Як випливає з норм Закону, такими органами та установами є Академія суддів, органи суддівського самоврядування, кваліфікаційні комісії суддів. Організаційне забезпечення діяльності судів включає заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру.

Поряд з повноваженням ДСА України щодо організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, ст. 130 Закону повноваження з організаційного забезпечення роботи відповідного суду покладено на апарат цього ж суду. Апарат суду очолює керівник апарату (завідуючий секретаріатом). Завідуючий секретаріатом підпорядковується голові суду і координує свою діяльність з відповідним територіальним управлінням державної судової адміністрації.

Що ж до наявності у голови суду певних владно-управлінських повноважень, то вони передбачені у ст. ст. 24, 28, 41, 50 Закону, в яких встановлено, що голова суду здійснює організаційне керівництво діяльністю суду. Як зазначає А.А. Стрижак, поняття «організаційне керівництво судами» означає таку діяльність керівника (голови) певного судового органу, яка передбачає створення умов, спрямування роботи суддів як носіїв судової влади для своєчасного, повного і всебічного розгляду кожної справи, що перебуває на розгляді у відповідному судовому органі, і не передбачає надання їм вказівок щодо суті порушених спірних питань та порядку застосування норм матеріального і процесуального права [2, с. 56].

Зі змісту Закону випливає, що така діяльність практично полягає у допуску судді до виконання функцій правосуддя на підставі акта про призначення на посаду, обрання безстроково чи припинення повноважень, а також вжитті заходів до підвищення кваліфікації суддів і працівників суду, прийнятті на роботу та звільненні службовців апарату судового органу, застосуванні до них заохочень і дисциплінарних стягнень, забезпеченні участі у розгляді судових справ народних засідателів, організації ведення судової статистики та архіву суду тощо.

Апеляційні суди надають методичну допомогу місцевим судам у застосуванні законодавства; голова апеляційного суду вносить пропозиції Голові Верховного Суду України чи голові відповідного вищого спеціалізованого суду щодо кандидатур для призначення на посади голів місцевих судів та їх заступників; президія апеляційного суду заслуховує інформацію голів місцевих судів щодо організації їх діяльності та надає методичну допомогу місцевим судам з метою забезпечення правильного застосування ними законодавства.

Не дивлячись на обов’язки апарату суду, на практиці ж, як правило, основний тягар по забезпеченню суду покладається на його голову. Однак, ні голова суду, ні інші судді не повинні перейматись проблемами забезпечення судового процесу. Господарську функцію, питання, пов’язані з веденням судового діловодства та статистики, організацією судового засідання, охороною приміщення суду, забезпеченням суддів технічними засобами та юридичною й довідковою літературою слід повністю покласти на апарати (адміністрації) судів.

Апарати місцевих та апеляційних судів слід підпорядкувати ДСА України та її територіальним управлінням. Керівники апаратів (адміністратори) апеляційних судів мають призначатись на посади Головою ДСА України за поданням начальника територіального управління, а місцевих судів – начальниками відповідних територіальних управлінь. Всі призначення мають бути погодженими з головою чи зборами суддів відповідного суду. Однак, така підпорядкованість можлива лише за умови виведення органів судової адміністрації з системи виконавчої влади, адже при теперішньому статусі ДСА України це призведе до ще більшої залежності судів від дій чи бездіяльності посадових осіб виконавчої влади.

Крім того, в законодавстві доцільним було б запровадити норму щодо звітування керівників апаратів судів перед головами судів, органами суддівського самоврядування різних рівнів та перед органами судової адміністрації, наприклад, під час проведення колегій ДСА України. У разі виявлення небажаних тенденцій у роботі апарату слід передбачити механізм відповідальності керівника апарату суду, в тому числі ініціювання його звільнення.

Така побудова повноважень апарату суду та ДСА України, незважаючи на подібність, не буде суперечити одне одному, а стане основою для утворення та функціонування системи судового адміністрування, де вищим органом є ДСА України, а конкретний суд – низова ланка цієї системи. Таким чином, ДСА України фактично буде очолювати субординаційний ланцюг судового адміністрування.

Адміністрування суду поряд із здійсненням правосуддя – це один з аспектів діяльності суду. Судове адміністрування – це організація та координація роботи суду. Правосуддя здійснюється виключно суддями у порядку, встановленому процесуальними кодексами, адміністрування суду здійснюється посадовими особами суду, іншими працівники апарату суду та суддями, які займають адміністративні посади (але виключно лише щодо діяльності, яка не пов'язана зі здійсненням правосуддя). Ці посадові особи суду при здійсненні ними організації роботи суду утворюють адміністративну вертикаль відповідного суду, що продовжує субординаційний ланцюг судового управління, розпочатий ДСА України.

Не торкаючись проблеми легітимності прийняття Проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» (реєстр. № 2834 від 27 грудня 2006 року), слід звернути увагу, що в цьому проекті передбачено цілковите підпорядкування апарату судів судовій адміністрації, в тому числі в питаннях кадрового призначення на відповідні посади державних службовців в органах судової влади. При чому ДСА України залишено в статусі центрального органу виконавчої влади. Зміну правового становища керівника апарату суду – первісної ланки організаційного забезпечення правосуддя, яка буде діяти безпосередньо в суді, перебуваючи у підпорядкуванні ДСА України та голови суду, можна оцінювати двояко. З одного боку, передача керівників апарату судів у пряме підпорядкування ДСА України звільнить голів судів від вирішення численних організаційних питань і забезпечить можливість займатися основною діяльністю – здійсненням правосуддя, а з іншого, посилить вплив виконавчої влади на організацію їх роботи, а отже, зменшить гарантії їхньої незалежності. Отже, передбачається системне проникнення виконавчої влади у сферу судової діяльності, що зробить суддів повністю в організаційному плані залежними від адміністративних органів.

У Проекті Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розглянутого Комітетом Верховної Ради України з питань правосуддя 18 червня 2008 р. і рекомендованого до другого читання у парламенті, є зміни в напрямку звуження повноважень ДСА України, а саме: 1) виключено норму про призначення на посади та звільнення з посад керівників апаратів місцевих судів та їх заступників начальниками відповідних територіальних управлінь ДСА України, а апеляційних судів і їх заступників – Головою ДСА України; 2) норма щодо затвердження ДСА України структури і штатної чисельності апарату вищих судів зникла, але залишено повноваження державної судової адміністрації затверджувати структуру і штатну чисельність апаратів місцевих і апеляційних судів, однак, визначено, що положення про апарати затверджує голова суду.

Висновки. Таким чином, у положеннях Закону простежується намагання відмежувати процесуальну діяльність від адміністративно-управлінських функцій. Законодавець, шляхом виділення в окрему норму, акцентує увагу на адміністративно-управлінських функціях щодо організаційного забезпечення судової діяльності апарату суду на чолі з керівником, який підпорядковується голові суду і координує свою діяльність з відповідним територіальним управлінням державної судової адміністрації.

Робота ДСА України, її територіальних управлінь та апаратів судів, голів судів, рад суддів має бути скоординованою. А для цього управлінську вертикаль слід чітко окреслити на законодавчому рівні. Таку вертикаль мають становити: апарат суду, голова суду, територіальне управління державної судової адміністрації, ради суддів на місцях, ДСА України та Рада суддів України.

Функція забезпечення діяльності суду має бути зосереджена в руках адміністратора суду, без залучення голови суду до виконання невластивих йому господарських завдань. За умови виведення ДСА України з системи органів виконавчої влади та побудови в системі судової влади, апарати судів слід підпорядкувати ДСА України.

Література

1. Організація судової влади в Україні: Перший аналіз нормат. змісту Закону України «Про судоустрій України» / А.О. Селіванов (кер. авт. кол.), Є.В. Фесенко, Н.С. Рудюк та ін.; За наук. ред. Селіванова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 112 с.

2. Стрижак А.А. Державне управління в органах судової влади // Вісник Верховного Суду України. - №5 (39), 2003. – С. 53-56

3. Стрижак А. А. Судове управління в Україні. Теоретичні основи і правове регулювання. — Ужгород : Патент, 2004. – 120с.

4. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник / О.С. Захарова, В.С. Ковальський, В.С. Лукомський та ін.; Відп. ред. В. Маляренко. – 3-є вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 352 с.