Технічні науки/4. Транспорт
Самісько Т.О.
Автомобільно-дорожній інститут ДонНТУ, Україна
Методи прогнозування компонентів дорожньо-транспортної
системи
Прогноз – це науково обґрунтоване уявлення про можливі
стани об’єкта у майбутньому та (або) про альтернативні шляхи та строки їх
здійснення [1].
Прогнозування розглядається як частина системи
управління, основна задача якого визначається випереджувальною орієнтацією
управління на можливі зміни стану розвитку об’єктів управління, середи їх
функціонування в майбутньому. Загальна схема процесу прогнозування наведена на
рисунку 1.
Рисунок 1 Загальна схема процесу прогнозування.
Зараз склалися два основних підходи до розробки
прогнозів – пошуковий та нормативний.
Пошуковий (дослідницький) прогноз – визначення
тенденцій розвитку, що об’єктивно існують, шляхом аналізу історичних тенденцій.
Цей вид прогнозування оснований на використанні принципу інерційності розвитку,
при якому орієнтація прогнозу відбувається від сьогоднішнього до майбутнього.
Такий прогноз дає відповідь – що найімовірніше за
все відбудеться при умові збереження тенденцій, які існують зараз?
Нормативний прогноз – визначення шляхів та
термінів здійснення можливих станів явища, що приймаються за мету. В такому
випадку орієнтація прогнозу у часі відбувається від майбутнього до сьогодення. [1].
Методи експертизи побудовані на застосуванні
експертних оцінок. У якості експертів виступають спеціалісти, що займаються
дослідженнями та розробками в даній області.
Методи моделювання передбачають побудову досить
складної та логічно пов’язаної моделі майбутнього функціонування об’єкту
прогнозування. У якості вихідної інформації тут використовуються як дані про
тенденції розвитку прогнозуємих об’єктів, так і думки експертів про можливі
майбутні шляхи та результати розвитку прогнозуємої області. При цьому
створюються умови застосування формального апарату математичної логіки, теорії
графів, матричного аналізу.
Вибір методу прогнозування залежить від багатьох
факторів (рис. 1). На практиці експерт має досить велику свободу вибору не лише
типу моделі, а й кількості параметрів, що вводяться до неї. У якості критеріїв
вибору конкретного методу прогнозування можна використовувати наступні:
1) мінімізація кількості параметрів моделі;
2) кількість зусиль, що витрачаються на побудову моделі, та наявність готових
машинних програм;
3) швидкість, з якою метод сприймає суттєві зміни у поведінці ряду, наприклад,
зсув математичного очікування або збільшення кута нахилу лінії тренду;
4) існування серіальних кореляцій у похибках (у більшості випадків вказує на
те, що модель сильно спрощена);
5) незмінність первинних даних;
6) повний обсяг роботи – у деяких сферах діяльності, де тисячі рядів щомісячно
потребують оновлення, невеликі витрати та швидкість мають велике значення;
7) оперативність – в таких задачах, як управління транспортом.
Щоб
прогноз був корисним, необхідно мати можливість отримувати його на протязі
годин, хвилин або навіть секунд.
Литература:
1.
Савченко Л.В. Підвищення
ефективності прогнозування в транспортних системах: Дис. канд. техн. наук: 05.22.11.
- Київ, 2002. - 125 с.
2.
Гаврилов
Э.В., Гридчин А.М., Ряпухин В.Н. Системное проектирование автомобильных дорог.
Ч. I.: Учеб. Пособие. - Москва - Белгород: Изд - во АСВ, 1998. - 138 с.
3. Рабочая книга по прогнозированию / Араб-Оглы Э.А., Бестужев- Лада И.В.,
Гаврилов Н.Ф. и др. - М: Мысль, 1982. - 430 с.
4. Ярещенко Н.В. Долгосрочное прогнозирование скоростей движения на
автомобильных дорогах: Дис. канд. техн. наук: 05.22.11. - Харьков, 1999.
- 160 с.