ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА
АГРАРНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Экономические науки/12. Экономика сельского хозяйства

Кучеренко С. Ю.

ст. викладач кафедри економічної теорії та методології наукових досліджень

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди», Україна

Теоретичні аспекти ефективності виробництва

аграрної продукції

Основною метою виробництва є найбільш повне задоволення матеріальних потреб населення, які постійно зростають. З досягненням даної мети пов’язана сутність однієї з важливих категорій економіки – ефективності суспільного виробництва, однією з складових якої є ефективність сільськогосподарського виробництва.

Економічна ефективність – результативність економічної діяльності, економічних програм і заходів, що характеризується відношенням отриманого економічного ефекту, результату до затрат факторів, ресурсів, які зумовили одержання цього результату, досягнення найбільшого обсягу виробництва із застосуванням ресурсів відповідної вартості [1, с.1224].

Від розуміння категорії ефективності залежить правильність побудови системи ефективності виробництва. Тому багато праць вітчизняні та зарубіжні вчені присвятили поняттю ефективності. В системі економічних категорій ефективність виробництва відіграє синтезуючу роль. Як відмічає В.А. Медвєдєв, “ні одна з економічних категорій більш конкретного порядку не може бути повністю розкрита без врахування її зв’язку з економічною ефективністю виробництва” [2, с.92].

На думку В. Нелепа, ефективність сільськогосподарського виробництва ... виражається в усесторонньому використанні всіх факторів виробництва – земельних і трудових ресурсів, матеріально-технічних засобів [3, с.235].

У наукових доробках Г. Тарасенка [4, с.5] та В. Кулішова [5, с.14] поняття “ефективність” характеризує співвідношення результатів та витрат.

В працях багатьох вчених сутність ефективності полягає саме в досягненні максимальної кількості продукції за мінімальних затрат. Зокрема,
М. Голик вважає, що економічна ефективність сільського господарства полягає у виробництві максимальної кількості високоякісної продукції з одиниці сільськогосподарських угідь чи від однієї голови худоби за найменших витрат ресурсів з метою найповнішого задоволення потреб населення у продуктах харчування і промисловості у сировині [6]. Аналогічну думку має Г. Лич, який визначає, що сутність економічної ефективності сільського господарства полягає у збільшенні виходу з кожного гектара сільськогосподарських угідь обсягу сільськогосподарської продукції, яка найповніше відповідає потребам суспільства за якістю, структурою, асортиментом, строками і місцем одержання, а також у підвищенні матеріального добробуту, поліпшенні умов праці і побуту сільськогосподарських працівників за мінімальних затрат суспільної праці, або за мінімальних обсягів виробничих ресурсів, які застосовуються для цих цілей [7]. Н. Коваленко стверджує, що в сільському господарстві економічна ефективність – це одержання максимальної кількості продукції з одиниці площі за найменших затрат живої та уречевленої праці [8, с.348]. Отже, у всіх цих висловлюваннях є спільна думка – отримання максимальної кількості продукції за мінімальних витрат.

Поділяємо думку П. Руснака, який вважає, що ефективність виробництва є складною узагальнюючою економічною категорією, в якій відображається дія об’єктивних економічних законів і висвітлюється одна з найважливіших сторін суспільного виробництва – результативність. І далі: “Економічна ефективність показує кінцевий результат від застосування всіх виробничих ресурсів й визначається порівнянням одержаних результатів і витрат виробничих ресурсів” [9, с.210, 211]. Подібної думки О. Слюсаренко та Д. Огородніков, які доводять, що економічна ефективність – найважливіший показник результативності діяльності підприємства, який являє собою зіставлення результатів цієї діяльності з витратами на її здійснення і визначається відношенням результатів до витрат [10].

У монографії “Ефективність діяльності аграрних підприємств: теорія, методика, аналіз” В. Андрійчук підкреслює, що ефектом від економічної діяльності суб’єктів господарювання може бути будь-який результат, одержаний у процесі такої діяльності, але за умови, що він (результат) відповідає її цілям і завданням [11, с.12].

Для більш повного розкриття сутності категорії “ефективність” розглянемо різні її види. В дослідженнях вчених [12, 13, 14, 15] знаходимо визначення основних трьох видів ефективності: технологічної, економічної та соціальної. Технологічна ефективність характеризує використання ресурсів виробництва, основним її критерієм є максимальний вихід продукції з одиниці землі при збереженні природного середовища і дотриманні екологічної рівноваги [15]. Економічна ефективність відображає ступінь реалізації виробничих відносин і визначає ефективність виробництва продукції [13]. Соціальна ефективність характеризує соціальний розвиток і полягає у скороченні тривалості робочого тижня, збільшенні кількості нових робочих місць і рівня зайнятості працівників, поліпшенні умов праці та побуту, стану довкілля, безпеки життя тощо [12].

Сучасні вчені-економісти виділяють ще такі види ефективності – еколого-економічну (екологічну) та синергетичну. Еколого-економічна ефективність характеризує сукупну економічну результативність сільськогосподарської продукції з урахуванням екологічного впливу сільського господарства на навколишнє середовище [16]. Така ефективність відображає результативність використання в процесі виробництва разом з матеріальними і трудовими затратами, витрати, пов'язані з ліквідацією або запобіганням забруднень і руйнувань природного середовища, що виникають у процесі сільськогосподарської діяльності, а також втрати сільськогосподарської продукції внаслідок погіршення екології навколишнього середовища. Синергетична ефективність – зростання результативності у результаті комбінованого впливу сукупності чинників, коли загальний ефект перевищує суто арифметичну суму впливу на виробництво кожного чинника зокрема, тобто кожен фактор посилює вплив усіх інших [17, с.309].

У сільському господарстві залежно від результату та затрат виділяють такі види економічної ефективності виробництва [12]: 1) галузеву, яка відображає результативність сільськогосподарських підприємств в плані використання ресурсного потенціалу, досягнутого рівня співвідношення між ефектом (результатом) та ресурсами (затратами) в цілому по даній галузі; 2) сільськогосподарського виробництва державних, колективних підприємств, асоціаційних, орендних колективів, селянських господарств; 3) окремих сільськогосподарських галузей та видів продукції; 4) окремих видів продукції – характеризує кінцеві економічні результати рослинництва та продукції його підгалузей – зерна, овочів, ягід тощо. Вважаємо, що дана класифікація не повною мірою охоплює всі існуючі ознаки.

Ґрунтовніша, на нашу думку в плані відображення багатогранності прояву економічної ефективності класифікація В. Андрійчука [11, с.24] за дев’ятьма ознаками, а саме: за ступенем охоплення ресурсів (витрат), за якими розраховуються показники ефективності; за стадією руху авансованої в ресурси вартості; за видом економічного ефекту (кінцевого результату); за вкладом у формування загального економічного ефекту (результату); за способом визначення економічної ефективності; за функціональною спрямованістю окремих заходів підвищення економічної ефективності виробництва; за видами діяльності підприємств; за галузевою градацією сільськогосподарського виробництва; за критерієм організаційної будови підприємства.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва формується під дією багатьох різноманітних факторів, які І. Петренко, П. Чужинов класифікували за: 1) ресурсами і затратами (трудомісткість, землемісткість, фондомісткість, матеріаломісткість); 2) основними напрямами формування (технологія, спеціалізація і концентрація, організація та оплата праці, науково-технічний прогрес та передовий досвід, госпрозрахунок, оренда); 3) рівнями господарювання (галузевий, внутрішньогосподарський) [18].

На ефективність діяльності аграрних підприємств впливають агротехнологічні, організаційно-економічні, соціальні, екологічні, та інші чинники. Нами запропонована структурно-логічна модель ефективного функціонування аграрних виробників (рис. 2).

Система організаційно-економічних факторів має забезпечити розширене відтворення, а саме – отриманий прибуток дозволить здійснювати виробництво на принципах самофінансування зі створенням необхідних фондів, що забезпечить високу фінансову стійкість і платоспроможність виробників та переробників сільськогосподарської продукції.

Рис.1.2. Структурно-логічна модель ефективного функціонування

аграрних підприємств

Джерело: власна розробка автора

Вплив сукупності технологічних факторів дозволить забезпечити необхідний обсяг виробництва, потрібну кількість продукції, що відповідатиме стандартам якості, за найменших витрат ресурсів на основі науковообгрунтованих систем виробництва і переробки насіння соняшнику та раціонального використання землі. Екологічні фактори спрямовані на запобігання збитків, які виникають внаслідок руйнівного впливу природних явищ та діяльності людини. Соціальні фактори віддзеркалюють реалізацію соціальних інтересів особистості, колективу і являють собою сукупність соціальних складових виробництва і відтворення робочої сили, інфраструктури, навколишнього середовища з гідним забезпеченням.

Вміле управління перерахованими групами чинників зрештою дозволить досягти поставлених цілей: 1) технологічні (забезпечення відтворення ресурсозберігаючих технологій); 2) екологічні (збереження і забезпечення відтворення природних ресурсів); 3) економічні (забезпечення розширеного відтворення на основі виробництва продукції з урахуванням кон'юнктури ринку); 4) соціальні (задоволення попиту на конкретну продукцію та поліпшення рівня життя населення). Кінцевим результатом при цьому є забезпечення продовольчої безпеки держави і соціальна стабільність.

Сутність економічної ефективності виражається через її критерій та показники. Критерій – це головна відмінна ознака й визначальна міра вірогідності пізнання сутності ефективності виробництва (діяльності), згідно з яким здійснюється кількісна оцінка рівня цієї ефективності [12].

Враховуючи особливості сільського господарства, одним із критеріїв економічної ефективності вважається збільшення обсягів виробництва кінцевої продукції за найменших затрат живої та уречевленої праці на основі раціонального використання земельних, матеріальних та трудових ресурсів. Кількісний вимір і зміст критерію відображаються в показниках ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва слід одержаний результат порівняти з виробничими витратами або ресурсами, що його створили. Виходячи з того, що ресурси є: природні, матеріально-технічні, трудові, фінансові та інформаційні, їх показники різними дослідниками [2, 9] застосовуються в аналізі господарської діяльності. На нашу думку, головним узагальнюючим показником економічної ефективності був і поки що залишається рівень рентабельності. Отже, ефективність виробництва відображає вплив системи взаємозалежних факторів, які формують її рівень та визначають тенденції розвитку. Тому вимірювальну систему ефективності підприємств необхідно будувати таким чином, щоб вона могла б ґрунтовно розкрити взаємопов’язані та взаємодоповнюючі результативні сторони діяльності аграрних підприємств.

Проблема підвищення ефективності господарської діяльності сільськогосподарських формувань посідає за сучасних умов провідне місце і ефективність має вимірюватись відповідними показниками. Адже головною метою будь-якого аграрного виробництва є досягнення прибутковості, максималізація доходів, які б забезпечували його розширене відтворення відповідно до потреб ринку [19, с.62].

Враховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва, кожна із видів ефективності: технологічна, соціальна та екологічна характеризується системою показників. Технологічна ефективність характеризується кількісним показником – урожайністю культури з одиниці площі та якісним показником – вмістом олії в насінні. Соціальна ефективність не завжди може бути виміряна кількісно, але про її рівень можна судити по частці прибутку, що виділена на соціальні заходи, а також величині прибутку, що припадає на одного працівника, рівню заробітної плати та соціальних витрат на відпочинок і оздоровлення. Екологічна ефективність пов’язана з таким використанням ресурсного потенціалу галузі, що не завдає шкоди довкіллю і забезпечує виробництво екологічно чистої продукції. Важливе значення має екологічна ефективність для забезпечення відтворення економічної родючості ґрунту, підвищення вмісту в ньому гумусу. Усі види ефективності необхідно розглядати не ізольовано, а в тісному зв’язку і взаємозумовленості. Проте при розрахунку ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств визначається і враховується, насамперед, технологічна і економічна складова, а на соціальну й екологічну, звертається недостатньо уваги. Таким чином, ефективний з економічного боку господарюючий суб’єкт може виявитися неефективним із соціальної чи екологічної точки зору.

Отже, ми запропонували структурно-логічну модель забезпечення ефективного функціонування аграрних підприємств, яка на відміну від існуючої ґрунтується на системно-функціональному поєднанні організаційно-економічних, технологічних, екологічних й соціальних факторів та їх впливу на види ефективності з метою визначення основних напрямів підвищення ефективності в умовах ринкових трансформацій.

Література:

1. Большой экономический словарь / ред. Азрилиян А. И. – 5-е изд., доп. и перераб. – М. : Институт новой экономики, 2002. – 1280 с.

2. Медведев В. А. Социалистическое производство: политико-экономическое исследование / Медведев В.А. – М. : Экономика, 1981. – 328 с.

3. Экономика, организация и планирование АПК / [Нелеп В. Н.,
Андрийчук В. Г., Хорунжий Н. И. и др.] ; под ред. В. Н. Нелепа. – К. : Вища шк., 1989. – 528 с.

4. Тарасенко Г. С. Эффективность сельскохозяйственного производства
/ Тарасенко Г. С. – К. : Изд-во УСХА, 1991. – 210 с.

5. Кулішов В. В. Мікроекономіка: Основи теорії і практикум : навчальний посібник / Кулішов В. В. – Л. : Магнолія 2006, 2007. – 332 с.

6. Голик М. А. Підвищення ефективності тваринництва / Голик М. А. – К. : Урожай, 1981. – 104 с.

7. Лыч Г. М. Экономическая эффективность сельскохозяйственного производства / Лыч Г. М. – Мн. : Ураджай, 1988. – 110 с.

8. Коваленко Н. Я. Экономика сельского хозяйства с основами аграрных рынков: курс лекций / Коваленко Н. Я. – М. : Экмос, 1998. – 448 с.

9. Економіка сільського господарства : підруч. для студ. екон. спец. вищ. аграрних закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації / [Руснак П. П., Жебка В.В.,
Рудий М. М., Чалий А. А.] ; за ред. П. П. Руснака. – К. : Урожай, 1998. – 319 с.

10. Слюсаренко О. О. Словник підприємця / Слюсаренко О. О.,
Огородніков Д. Д., Наконечний В. Л. – К. : РВ ПС України НАН України, 1999. – 207 с.

11. Андрійчук В. Г. Ефективність діяльності аграрних підприємств: теорія, методика, аналіз : монографія / Андрійчук В. Г. – К. : КНЕУ, 2005. – 292 с.

12. Економіка підприємства : підручник / [Грещак М. Г., Колот В. М., Наливайко А. П.та ін.] ; під ред. С.Ф. Покропивного. – 2-ге вид., перероб. та допов. – К. : КНЕУ, 2001. – 528 с.

13. Методика экономических исследований в агропромышленном производстве / ред. В. Р. Боев. – М. : РАСХН, 1995. – 228 с.

14. Методические рекомендации по определению эффективности сельскохозяйственного производства / разраб. Е. С. Оглоблин. – М. : РАСХН, 1996. – 68 с.

15. Кованов С. И. Экономические показатели деятельности сельскохозяйственных предприятий : справочник / С. И. Кованов, В. И. Свободин – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Агропромиздат, 1991. – 216 с.

16. Николаев В. М. Экологизация производства и инновационная деятельность / В. М. Николаев // Масла и Жиры. – 2008. – №2.

17. Павловська Л. Д. Економіка підприємства : навчальний посібник
/ Павловська Л. Д. – Житомир : ЖНАУ, 2009. – 640 с.

18. Петренко И. Я. Экономика сельскохозяйственного производства
/ И. Я. Петренко, П. И. Чужинов– Алма-Ата : Кайнар, 1992. – 560 с.

19. Габор С. С. Сучасні підходи до ефективності виробництва / С. С.Габор, В. С. Габор // Інноваційна економіка. – 2010. – №2 – С.60–65.