Філіппова О.С.

Донбаська національна академія будівництва і архітектури, Україна

Основні напрямки підвищення ефективності функціонування підприємств міського електротранспорту в Україні

Сьогодні не в кого не виникає сумнів, що однієї з передумов забезпечення сталого та всебічного соціально-економічного розвитку як окремого міста, регіону, так і усієї держави в контексті наявних трансформаційних перетворень є належне та ефективне функціонування систем міського пасажирського транспорту. При цьому важлива роль підприємств міського транспорту полягає не стільки в їх здатності створювати регіональний (національний) валовий внутрішній продукт, адже, як свідчить досвід, питома вага його в загальному ВВП складає близько 3-5%, скільки в їх спроможності інтегрувати між собою наявну робочу силу та сферу прикладання зусиль, задовольняючи при цьому потреби населення в якісних та своєчасних послугах в пасажирських перевезеннях.

Вагоме соціально-економічне, а в останній час з урахуванням основних аспектів сталого розвитку міст України й екологічне значення міського електротранспорту для нашої країни обумовлено його значною часткою в загальному обсязі перевезень населення, що склалося історично. Проте ті негативні зміни, невдалі реформи та некомпетентні дії органів влади у сфері економіки, політики та суспільного життя в цілому та реформування житлово-комунального господарства України, зокрема, спричинили певний негативний вплив й на систему пасажирських перевезень міським електротранспортом. Це, в першу чергу, проявилося в погіршенні фінансового та технічного стану підприємств міського електротранспорту через скорочення обсягів цільових бюджетних інвестицій на державному та місцевому рівнях, зниженні популярності серед населення і, як наслідок, в зменшенні обсягів пасажиропотоків внаслідок скорочення маршрутних мереж, режимів руху транспорту, порушенню інтервалів та графіків його рухів та загального зниження якості обслуговування пасажирів.

Оцінка існуючого стану розвитку міського електротранспорту в Україні показала, що в зазначеній сфері міського господарства намітилися значні проблеми, які потребують негайного вирішення. Тому з метою розробки максимально ефективних напрямків реформування діючої системи міських пасажирських перевезень, реалізація яких сприятиме якщо не повному виходу міського електротранспорту України з кризового становища, то як мінімум значному поліпшенню його існуючого стану, була проведена оцінка сильних та слабких позицій функціональних складових потенціалу підприємств міського електротранспорту. Результати проведеного SWOT-аналізу представлені в табл. 1.

Таблиця 1

Сильні та слабкі позиції функціональних складових підприємств міського електротранспорту України

Складові	Сильні позиції	Слабкі позиції
1	2	3
1. Терито-ріально-ресурсна	1. Наявність належної інфраструктури та широкої маршрутної мережі. 2. Виробництво достатньої кількості електроенергії в рамках країни.	1. Прийняття органами місцевої влади ряду міст рішень щодо скорочення мереж та маршрутної лінії електротранспорту. 2. Прискорення темпів автомобілізації в містах та областях країни.
2. Фінан-сова	1. Збільшення загальної вартості майна. 2. Зниження питомої ваги поточних зобов’язань та сум дебіторської заборгованості в загальній структурі пасиву та активу підприємств міського електротранспорту. 3. Наявність цільових програм розвитку міського пасажирського транспорту в містах та областях країни з відповідним фінансуванням (у т.ч. на вирішення питань оновлення парку рухомого складу підприємств міського транспорту, будівництва і реконструкції мереж трамвайних та тролейбусних ліній).	1. Збитковість підприємств міського електротранспорту. 2. Недостатність власних фінансових ресурсів. 3. Низька рентабельність функціонування підприємств. 4. Наявність значної кредиторської заборгованості та збільшення частки довгострокових зобов’язань в загальній сумі пасивів. 5. Зниження обсягів фінансування субвенцій та дотацій з державного та місцевого бюджетів. 6. Важкість залучення інвесторів до системи міських пасажирських перевезень електротранспортом.

Продовження табл. 1

1	2	3
3.Опера-ційна	1. Закупівля нових типів рухомого складу з високим рівнем інноваційних технологій, використання яких дозволяє зменшити енергоспоживання. 2. Модернізація та реконструкція трамвайних колій, тролейбусних лінії та контактних мереж з використанням новітніх технологій. 3. Наявність власного виробництва вагонів рухомого складу міського транспорту в рамках країни. 4. Впровадження енергозберігаючих систем та технологій на існуючий рухомий склад. 5. Споживання електроенергії задля забезпечення реалізації послуг в пасажирських перевезеннях за пільговими тарифами.	1. Темпи вибуття основних виробничих фондів випереджають темпи їх оновлення. 2. Зростання цін на сучасні трамвайні, тролейбусні вагони, а також запчастини на них. 3. Залежність від зовнішніх джерел фінансування, зокрема на покриття збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів та оновлення рухомого складу. 4. Значний фізичний знос наявного рухомого складу підприємств міського електротранспорту. 5. Незбалансованість структури витрат операційної діяльності транспортних підприємств. 6. Низький рівень відшкодування тарифу собівартості наданих послуг.
4. Марке-тингова	1. Монополістична позиція підприємств міського електротранспорту. 2. Наявність постійних груп споживачів (у т.ч. пільгових категорій пасажирів та людей з обмеженими фізичними можливостями). 3. Значна провізна спроможність в умовах великої щільності населення та місткості ринку пасажирських перевезень. 4. Вибір постачальників вагонів електротранспорту та матеріалів на основі проведення тендерів.	1. Регулювання рівня затверджених тарифів на державному та місцевому рівнях. 2. Обслуговування питомої ваги пасажирів, які мають право на безоплатний та пільговий проїзд в міському пасажирському транспорті. 3. Відсутність механізму створення умов для рівнозначної конкуренції між муніципальними та приватними перевізниками на ринку транспортних послуг.
5. Кадрова	1. Наявність кваліфікованого персоналу. 2. Можливість забезпечення вакантними робочими місцями.	1. Відсутність ефективної системи мотивації праці. 2. Високий рівень плинності кадрів. 3. Наявність заборгованості з виплати заробітної плати працівникам.
6. Організа-ційні можливості	1. Покращення екологічної ситуації в регіоні. 2. Наявність компетентного та кваліфікованого управлінського персоналу зі значним досвідом роботи в зазначеній сфері. 3. Можливість участі в державних та регіональних програмах (зокрема щодо підготовки до ЄВРО-2012) розвитку систем міських пасажирських перевезень.	1. Відсутність ефективного управління різними видами міського пасажирського транспорту (невиправдане дублювання приватними перевізниками трамвайних та тролейбусних маршрутів). 2. Низький рівень автоматизації систем контролю проїзду пасажирів та систем диспетчерського регулювання. 3. Важкість залучення й утримування висококваліфікованих спеціалістів через відносно низьку заробітну плату.

Аналіз сильних та слабких сторін діяльності підприємств міського електротранспорту в Україні показав, що найбільш конкурентні позиції їх діяльності полягають в операційній, маркетинговій та організаційній функціональних складових зазначених суб’єктів. Серед найбільш значущих слабких позицій необхідно відзначити фінансову складову.

Наявність зазначених слабких сторін функціонування зазначених підприємств жилого-комунального сектору обумовила необхідність розробки перспективних напрямків підвищення ефективності їх роботи. В рамках даного завдання автором сформульовані та запропоновані певні заходи щодо налагодження безбиткової діяльності підприємств міського електротранспорту, а також визначені можливі позитивні наслідки від їх впровадження (табл.2).

Таблиця 2

Основні напрямки підвищення ефективності функціонування підприємств міського електротранспорту в Україні

Зміст заходу	Передбачуваний ефект від повної реалізації
1	2
Формування інструментарію приватно-державного партнерства в сфері міських пасажирських перевезень	- підвищення для населення якості, надійності та безпечності наданих послуг в сфері пасажирських перевезень; - надходження до бюджетів відповідних рівнів концесійних виплат або інших передбачуваних законодавством України видів плати за участь приватних перевізників (фізичних осіб) в системі міських пасажирських перевезень; - підвищення технічного рівня та покращення фінансового стану підприємств міського електротранспорту.
Запровадження системи інтермодальних пасажирських перевезень	- забезпечення розвантаження доріг за рахунок збільшення ваги пасажирських перевезень громадським транспортом; - сприяння узгодженості роботи різних видів транспорту внаслідок становлення жорстких розкладів руху; - скорочення тривалості подорожі пасажирів до пункту призначення за рахунок створення пересадочних вузлів; - широке залучення електротранспорту до пасажирських перевезень на рівні з автомобільним; - скороченню витрат часу пасажирів на поїздки; - зростання маневреності міського транспорту і, як наслідок, підвищенню його конкурентоздатності та привабливості для мешканців регіону; - забезпечення належного контролю за станом та розвитком міського транспорту певного регіону (області)

Продовження табл. 2

1	2
Впровадження автоматизованих систем контролю проїзду.	- підвищення рівня збору плати за проїзд; - вдосконалення моніторингу пасажирських перевезень за рахунок автоматизації процесу вивчення пасажиропотоку; - вдосконалення обліку надання пільг на громадському транспорті і, як наслідок, скорочення обсягів субвенцій з державного бюджету на обслуговування пільгових категорій пасажирів; - часткове зниження витрат підприємств міського транспорту на оплату праці кондукторів в зв’язку з впровадженням спеціальних технологій.
Використання механізму фінансового лізингу для оновлення парку вагонів електротранспорту.	- придбання трамвайних вагонів та тролейбусних машин за спеціальними цінами; - можливість використання придбаних транспортних засобів, повністю ще не розплатившись за них, що дозволить тимчасово уникнути додаткових витрат на забезпечення належної експлуатації старих машин.
Впровадження автоматизованих систем диспетчерського регулювання та навігації	- можливість здійснення контролю виконання вагоном електротранспорту заданого маршруту та графіків руху; - забезпечення постійного зв’язку з оператором в разі виникнення дорожньо-транспортної пригоди або інших форс-мажорних обставин; - здатність формувати аналітичні звіти щодо історії руху транспортного засобу, його пробігу, інтервалів та регулярності руху.
Реформування тарифної політики	- формування економічно обґрунтованих тарифів на послуги міського пасажирського транспорту; - залучення населення з невисоким рівнем доходу до використання громадським транспортом.

Література:

1. Закон України «Про міський електричний транспорт» від 29.06.2004 № 1914–ІV.

2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми розвитку міського електротранспорту на 2007-2015 роки» від 29.12.2006 № 1855.

3. Харченко В.Ф. Состояние и актуальне задачи в сфере общественного транспорта города Харькова / В.Ф. Харченко, В.Ф.Далека, А.М. Сосипатров // Дорожная карта. – 2010. – № 3-4 (063-064).

4. http://donetskstat.gov.ua/statinform/index.php

5. http://www.smartek.ru/solutions/afcs/paysolutions/payground.aspx