Педагогические науки/ 2.Проблемы подготовки специалистов

Лазаренко О.В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Тенденції становлення та розвитку іншомовної освіти в університетах Великої Британії

Процесу становлення та розвитку проблеми іншомовного професійного спілкування як складового компоненту іншомовної освіти у Великій Британії притаманні певні закономірності, які перебувають в полі зору фахівців і реалізують реформи її змісту й технології функціонування. Поняття професійне іншомовне спілкування розглядається як особлива міжособистісна професійна взаємодія у сфері інформаційно-пізнавального контакту, яка передбачає взаємообмін інформацією з урахуванням можливостей пізнавального й емоційного впливів на співрозмовника та особливостей мовленнєвого та поведінкового етикету носіїв мови.

Державні документи з питань освіти (Закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепція педагогічної освіти, Державна програма “Вчитель” та інші), обґрунтовуючи головні цілі і принципи реформування української системи освіти, найважливішим стратегічним завданням визначають її інтеграцію в світовий і європейський культурно-освітній простір, що актуалізує дослідження, аналіз та вивчення світового й європейського передового педагогічного досвіду щодо реформування національних систем освіти розвинених країн Європи і світу, їх забезпечення висококваліфікованими педагогічними кадрами та підвищення конкурентоспроможності країн на світовому ринку завдяки поліпшенню якості освітніх послуг. До оптимізації професійної підготовки з великою увагою ставляться державні й урядові установи й організації, про що свідчать чисельні міжнародні конференції і форуми (Сорбонська, Болонська, Ліссабонська та багато інших), присвячені питанням забезпечення молодого покоління можливостями здобуття якісної освіти [1:6]

До скарбниці передової педагогічної теорії і практики увійшли філософсько-педагогічні, теоретичні і методичні ідеї, концепції, міркування чисельних представників філософії та педагогіки Великої Британії, таких як Ансельм Кентерберійський, Уільям Оккам, Іоанн Дунс Скот, Р. Ашам, Т. Еліот, У. Гросін, Т. Лінакр, Дж. Колєт, Т. Мор, Ф. Бекон, Дж. Беллєрс, Дж. Локк, Г. Болінгброк, А. Шефтсбері, А. Поуп, Т. Пейн, Дж. Толанд, Ф. Хатчинсон, Дж. Мільтон, Е. Гіббон, Д. Едісон, Дж. Мессі, Ф. Честерфілд, Д. Прістлі, Д. Гартлі, А. Коллінз, Т. Арнолд, С. Редді, Ф, Фаррар, Дж. С. Мілль, Г. Спенсер, Р. Оуен, О. Бейн, Дж. Адамс, Ф. Бартлет, Г. Армстронг, К. Корбан, Д. Томсон, Б. Саймон, Р. Колтон, Х. Арчер, Г. Еліот, Д. Харвей, М. Нейш, Д. Уокер, З. Купер, В. Тегг, Б. Перрі, В. Стівенс, Дж. Блендфорд, П. Еббс, Р. Скратон, А. Арнольд, Л. Рейд, Р. Гібсон, Д. Бест, У. Тейлор та ін. Педагогічні ідеї та практична діяльність британських освітян С. Маклюра, М.Нейша, У. Тейлора, Дж. Сайта, Т. Аткінсона, А. Мура, С. Гейфорда, Е. Уілсона, М. Хоуллі, С. Маклафліна та багатьох інших суттєво впливає на модернізацію системи освіти не тільки у Великій Британії, але й в інших країнах Європи і світу, і в Україні у тому числі. Протягом тривалої історії розвитку освітньої системи Великої Британії вона неодноразово переживала бурхливі періоди реформування, щоразу виходячи на якісно новий ступінь функціонування, що забезпечило державі ведучі позиції у Європейській співдружності в багатьох галузях соціально - економічного життя, у чому значну роль відіграв учительський корпус країни, досвід підготовки якого заслуговує на увагу і вивчення. Про це свідчить і визнання дипломів вищих навчальних закладів Великої Британії практично в усіх країнах світу.

Професор В. Андрущенко стверджує, що “лейтмотивом поточного десятиліття розвитку освіти загалом і вищої освіти зокрема визначають Болонські декларації, підписані Україною навесні 2005 року. Актуальними для наукового пошуку в цьому контексті є вивчення порівняльних характеристик національних систем освіти, формування єдиної нормативно-правової бази, яка б урегульовувала освітні процеси в європейському культурному просторі, роз’яснення одне одному власних національних освітніх традицій, забезпечення їх ефективної взаємодії на основі взаємодоповнення. Потребують глибшого дослідження й такі сюжети, як запровадження кредитно-модульної системи навчання, академічна мобільність викладачів і студентів, забезпечення рівного доступу до якісної освіти, освіта протягом життя, взаємозв’язок системи “освіта– наука – практика – виробництво” та ін.” [1:5].

Таким чином, зміни, що постійно відбуваються в освітній галузі європейських країн взагалі, і Британії зокрема мають привертати увагу науковців та освітян, оскільки освіта Великої Британії, як й інших країн, на наш погляд, достатньо вдало поєднує свою традиційність із гнучкістю та швидкою адаптованістю до постійних соціокультурних змін, що варто детально вивчати для запозичення передового педагогічного досвіду, особливо в галузі вищої педагогічної освіти.

Надзвичайно корисною й цінною в плані вивчення зарубіжного досвіду модернізації освітніх систем видається монографія О.В. Матвієнко, присвячена аналізу стратегії розвитку середньої освіти в країнах Європейського Союзу взагалі, і Великої Британії зокрема [3]. Заслуговує на увагу і ретельне вивчення науковцями-початківцями ґрунтовне дослідження розвитку систем університетської педагогічної освіти за рубежем протягом останнього тридцятиріччя, здійснене О.В. Глузманом [2].

Але суттєві зміни в педагогічній освіті Великої Британії, що мають місце у зв’язку з прийняттям Ліссабонської, Сорбонської, Болонської декларацій протягом останнього десятиліття, ще не знайшли свого відображення у вітчизняній науковій літературі, де відсутнє цілісне комплексне дослідження розвитку педагогічної освіти з урахуванням усіх її структурних компонентів та зовнішніх соціокультурних чинників [4:15]. Отже, сьогодні, коли перед національною системою освіти постало питання приєднання до Болонського процесу, виникає потреба у системно-структурному аналізі виникнення, становлення, розвитку та модернізації вищої освіти у Великій Британії з позицій врахування сучасних соціокультурних тенденцій розвитку людського суспільства в Україні та за рубежем, з огляду на інтеграційні процеси в Європі, що набувають сили. На нашу думку, було б доцільно відслідкувати процес історичного розвитку навчання професійного іншомовного спілкування у Великій Британії на більш широкому за часом соціокультурному ґрунті, визначити історичні зміни і трансформації змісту навчання, проаналізувавши конкретні навчальні плани, програми, підручники; здійснити конкретно-історичний та системно-структурний аналіз змісту та організації педагогічної практики підготовки майбутніх економістів до професійного іншомовного спілкування; проаналізувати зміни в законодавчій та управлінській сферах системи педагогічної освіти, визначити шляхи інтеграції педагогічної науки та педагогічної освіти, університетів, системи педагогічної освіти та суспільства і державних інституцій в цілому.

Для ефективного впровадження професійного іншомовного спілкування необхідне рішення цілого комплексу завдань. Насамперед, варто розробити чітко кодифікований і оновлений відповідно до вимог державного розвитку України у третьому тисячолітті перелік кваліфікацій фахівців із вищою освітою та перелік спеціальностей, що дозволили б чітко диференціювати мету та зміст підготовки фахівців у ВНЗ. Важливим також є прискорення розробки комплектів державних стандартів вищої освіти, саме тих, які встановлюють методично стратифіковані параметри вимог до змісту, обсягу та рівня освіти на трьох рівнях: держави, суспільства й конкретного вищого навчального закладу.

Нові підходи в організації навчального процесу - вимога часу. На цьому шляху велику допомогу може зробити дослідження структури вищої освіти у Великій Британії.

Підсумовуючи викладене вище, доцільно визначити що освітня система Великої Британії, на сучасному етапі, відіграє важливу роль у становлені ступеневої освіти не лише України, але й інших країн Европи. Зростання та розвиток стали основними рисами, властивими вищій освіті кінця ХХ початку ХХI століття. Формування національної системи кваліфікацій вищої освіти, яка гармонізуватиме із системою кваліфікацій Європейського простору вищої освіти, сприятиме подальшій її сертифікації в європейських та світових структурах.

Література:

1. Андрущенко В.П. Філософія освіти в постболонському просторі //Вища освіта України. – 2006. - № 1. – С.5-6.

2. Глузман А.В. Университетское педагогическое образование: опыт системного исследования: Монография. – К.: Видавничий центр “Просвіта”, 1996. –312 с.

3. Матвієнко О.В. Стратегії розвитку середньої освіти у країнах Європейського Союзу: Монографія. – К.: Ленвіт, 2005. – 381 с.

4. Парінов А.В. Реформа вищої педагогічної освіти в Англії: передумови і тенденції розвитку (кінець 80–х – початок 90-х років ХХ століття).: Автореф. дис…канд. пед. наук. – К., 1995. – 24 с.

5. Пуховська Л.П. Професійна підготовка вчителів у Західній Європі: спільність і розбіжності: Монографія. – К.: Вища школа, 1997. – 180 с.