Государственное управление / 2. Современные технологии управления

д.е.н. Юшин С.О., Брусенко М.А.

ННЦ «Інститут аграрної економіки» УААН

СИСТЕМА ДЕРЖАВНИХ КРИТЕРІЇВ ОЦІНКИ ВІДПОВІДНОСТІ ІННОВАЦІЙНИХ ТА ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ І ПРОГРАМ

Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року (затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1158 від 19 вересня 2007 р.) наголошує на тому, що у аграрному секторі економіки (АСЕ) загрозливих масштабів набула деіндустріалізація сільського господарства, що основний капітал галузі зменшився за 1996-2005 рр. в 1,7 рази, а в сільськогосподарських підприємствах – у три рази. При цьому частка сільського господарства в основному капіталі економіки зменшилася з 24 до 6 %. Рівень забезпечення сільського господарства тракторами, комбайнами та іншою технікою становить 45-50 % потреби. Понад 90 % технічних засобів потребують негайної заміни через їх зношеність. Виходом з такого становища є інноваційно-інвестиційне зміцнення матеріально-технічної бази (МТБ) АСЕ, впровадження екологічно безпечних, ресурсо- і енергозберігаючих технологій, а також удосконалення галузевої системи управління. У результаті виконання Програми передбачається: щороку оновлювати МТБ АСЕ на 15 %, збільшити обсяг: виробництва валової продукції сільського господарства в 2015 р. у 1,6 рази порівняно з 2006 р.; експорту сільгосппродукції та продовольчих товарів (переважно з високою доданою вартістю) у 2 рази; інвестицій в АСЕ у 2 рази. Формування інвестиційно-інноваційної моделі розвитку забезпечуватиметься: 1) розробленням та виконанням державних, регіональних та інших програм розвитку галузі; 2) інвестиційною підтримкою фермерських господарств з першочерговим її спрямуванням на реалізацію інноваційних проектів; 3) наданням переваги виробникам АСЕ у конкурсі інноваційних проектів для їх фінансової підтримки за рахунок держави. Реалізація ж наведених програмних установок вимагає від учасників вищезгаданих конкурсів повного врахування вимог планового регулювання інноваційно-інвестиційних процесів (рисунок 1).

Рис.1. Загальний правовий простір державного регулювання підготовки

та оцінки інноваційних програм та проектів аграрної сфери України

В Україні існує спеціальна процедура підготовки та оцінки інноваційних та інвестиційних програм і проектів. Їх розробникам слід враховувати те, що вони мають узгоджуватися із Законом «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України», де визначена система державних прогнозів і програм, обов’язкова для усіх суб’єктів господарювання. Бо, вказує Господарський кодекс України, тим суб'єктам, які не враховують суспільні інтереси, що відображені в програмних документах економічного і соціального розвитку, не можуть надаватися передбачені законом пільги та переваги у господарській діяльності. Та й Закон «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» наголошує, що реалізація: цих стратегічних пріоритетних напрямів загалом здійснюється через систему загальнодержавних (а бо ж національних) програм економічного, науково-технічного, соціального розвитку, екологічних; середньострокових пріоритетів регіонального рівня здійснюється на конкурсних засадах через регіональні інноваційні програми та проекти, проекти технологічних парків; середньострокових пріоритетів рівня галузевого здійснюється на конкурсних засадах через державні програми, інноваційні програми і проекти та інноваційні проекти технологічних парків. Системність підходів тут обумовлена як тим, що нові програми соціально-економічного розвитку України не можуть бути прийняті без урахування пріоритетності розвитку села (Закон України «Про пріоритетність соціального розвитку села та АПК в народному господарстві»), так і тим, що галузево-регіональні проекти, прогнози і програми інноваційно-інвестиційного розвитку теж не можуть розроблятися і впроваджуватися без врахування згаданих вимог.

Методичне забезпечення підготовки і оцінки інноваційно-інвестиційних програм і проектів для АСЕ розроблене Кабінетом Міністрів України (далі – Кабмін), Міністерством аграрної політики України (далі – Мінагрополітики), Міністерством економіки України (далі – Мінекономіки), а також Державним агентством України з інвестицій та інновацій (далі – Держінвестицій). Основні вимоги Кабміну, Мінагрополітики та Мінекономіки до підготовки проектів та програм інноваційного та інвестиційного спрямування наведені на рисунку 2.

Рис.2. Загальний правовий простір державного регулювання підготовки

та оцінки інноваційних програм та проектів аграрної сфери України

Кабмін постановою № 1316 від 5.10.2004 р. визначив наступні критерії відбору інноваційних проектів: ефективність проекту (обсяг прибутку, строк окупності, надходження платежів до бюджету); створення додаткових робочих місць або збереження існуючих; забезпечення зростання обсягів експорту, скорочення імпорту; № 1563 від 17.11.2004 р.– Порядок надання фінансової підтримки суб’єктам інноваційної діяльності за рахунок коштів державного бюджету; № 695від 18.05.2006 р. – Порядок надання пільгових кредитів для реалізації інвестиційних проектів впровадження енергозберігаючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива. Мінекономіки ж визначає загальні методичні засади розвитку галузей і регіонів у аспекті їх економічної безпеки та поліпшення інвестиційного клімату (накази № 224, 60, 245). Мінагрополітики розробило Положення про оцінку та конкурсний відбір Міністерством аграрної політики запропонованих суб'єктами господарської діяльності інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету (наказ № 564 від 09.10.2004 р.), де визначений перелік основних та додаткових критеріїв оцінки та відбору аграрних інвестиційних проектів як виробничого, так і невиробничого (у т.ч. соціального) призначення.

Указ Президента України від 30 грудня 2005 року № 1873/2005 створено

Державне агентство України з інвестицій та інновацій (Держінвестицій), яке є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності. Держінвестицій відповідно до покладених на нього завдань: 10) розробляє та запроваджує механізм надання фінансової та іншої підтримки реалізації інноваційних проектів; 16) проводить у передбаченому законодавством порядку конкурсний відбір інвестиційних та інноваційних проектів; 18) формує бази даних інвестиційних та інноваційних програм і проектів, міжнародних інвестиційних та інноваційних програм і проектів, у виконанні яких беруть участь вітчизняні державні підприємства в рамках міжнародного інноваційного співробітництва, а також відповідних грантів. Для виконання своїх повноважень Держінвестицій у 2006-2007 рр. булі затверджені порядки конкурсного відбору різнорівневих інноваційних проектів (рисунок 3).

Рис.3. Порядок відбору та оцінки інноваційних програм та проектів за

критеріями Державного агентства України з інвестицій та інновацій

Загальний порядок конкурсного відбору інноваційних проектів для їх фінансової підтримки, визначений наказом № 34 Держінвестицій, включає у себе 5 критеріїв: 1) науково-технічні; 2) виробничі; 3) ринкові; 4) економічні; 5) соціальні та екологічні. Досить ґрунтовно розробленим є перелік критеріїв з порядку (наказ № 105 Держінвестицій), що стосується регіональних і галузевих інноваційних програм. Разом з тим, для розробників аграрних інноваційно-інвестиційних програм і проектів необхідно орієнтуватися на перспективи своєї галузі, на ті зміни у системі управління АСЕ, які закладені до ДЦП розвитку українського села на період до 2015 року. Це запровадження інноваційних управлінських інструментів, створення системи інформаційного забезпечення управління АСЕ на основі сучасних міжнародних стандартів, приведення діяльності Мінагрополітики у відповідність з державною стратегією соціально-економічного розвитку, унормування структурних і функціональних показників організації діючої системи управління: центр-регіон-район; застосуванням прогресивних методів нормування, регламентації, оцінки та стимулювання управлінської праці, а також формування функцій з державного і недержавного управління за визначеною моделлю управління АСЕ і стратегічним планом його розвитку; створення державної мережі інформаційно-маркетингових центрів з питань впровадження інформаційного обслуговування, проведення досліджень та забезпечення розвитку електронного ринку і новітньої системи державного планування шляхом складення галузевих та міжгалузевих балансів.

Висновки. Викладений вище матеріал дозволяє зробити такі висновки:

● перспективи АСЕ України пов’язані з дієвістю передумов здійснення повномасштабного та своєчасного інноваційно-інвестиційного його оновлення;

● чільне місце у реалізації інноваційно-інвестиційної моделі розвитку АСЕ займає його плановий інструментарій (система проектів, прогнозів та програм);

● чинний правовий інструментарій планування інноваційно-інвестиційного оновлення АСЕ використовується недостатньо через внутрішні неузгодженості;

● систему критеріїв оцінки інноваційно-інвестиційних проектів і програм слід повно інтегрувати у інституційні схеми чинного державного регулювання.