Волик Лариса (м. Харків)

Спеціалізація педагогів – контекст готовності до анімаційної діяльності

Професійна педагогічна освіта виступає у сучасних освітніх реаліях як необхідний процес уходження особистості майбутнього фахівця в культуру. Структура програми вищої педагогічної освіти включає чотири блоки (загальнокультурний, психолого-педагогічний, загальнопредметний та професійний) і передбачає вивчення дисциплін спеціалізації конкретних напрямів підготовки майбутніх педагогів, наприклад дисциплін спеціалізації соціального педагога. Психолого-педагогічна підготовка передбачає оволодіння засадами відносин у соціумі, сім’ї, побуті, в організації дозвілля та професійної сфери. Предметно-профільна підготовка студентів у вищих педагогічних закладах України інтегрує вивчення, зокрема педагогічних дисциплін (відповідно для психологів та соціальних педагогів психолого-педагогічні та соціально-педагогічні) та дисциплін спеціалізації.

У межах навчального закладу до змісту навчального плану включаються дисципліни спеціалізації (соціально-педагогічна діяльність в дошкільних закладах, етика соціально-педагогічної діяльності і т.п.). Освітній стандарт дозволяє враховувати специфіку регіону, де функціонує вищий навчальний педагогічний заклад, що дозволяє в свою чергу поєднувати обов’язковість державних вимог та регіональних інтересів.

Аналіз наявного в Україні досвіду свідчить про розгортання окремих напрямів професійної підготовки майбутніх педагогів до анімаційної діяльності як системи, в якій можна відзначити ряд особливостей:

– по-перше, підготовка майбутніх фахівців здійснюється у відповідності до актуальних соціальних та педагогічних проблем (робота з дітьми інвалідами, дітьми сиротами, людьми похилого віку і т.п.);

– по-друге, відзначається недостатність педагогічних кадрів, які забезпечують процес професійної підготовки фахівців, тому є потреба в навчальних центрах для викладачів та організаторів освіти;

– по-третє, переглядаються основи професійної орієнтації абітурієнтів на нові напрями педагогічної освіти: корекційна педагогіка, соціальна педагогіка і т.п.

О.Лейбович, вивчаючи проблему структури і змісту державного стандарту професійної освіти, визначає спеціалізацію як сукупність трудових функцій у межах конкретної професії чи спеціальностей. Виходячи з вище зазначеного положення, спеціалізацію варто визначати як процес (оволодіння, розподілу та концентрування), який базується на спеціалізації знань у професійній підготовці майбутніх педагогів. Особливу значимість має позиція М.Черкасової, яка у дисертаційному дослідженні, розглядаючи проблеми спеціалізації в професійній підготовці майбутніх педагогів, визначає спеціалізацію як процес і результат оволодіння спеціальними знаннями, уміннями та навичками у межах освітньої програми з конкретної спеціальності, з урахуванням специфіки майбутньої професійної діяльності спеціаліста конкретної кваліфікації.

Представлений підхід презентує домінування «спеціальних знань, умінь та навичок», які є відмінною рисою кожної спеціалізації, у порівняні до «загальних умінь, знань та навичок», що є базовими для всієї спеціальності. Отже, з одного боку, спеціалізація – це різновид професійної чи предметно-профільної діяльності майбутнього фахівця, з іншої – процес і результат оволодіння спеціальними знаннями, уміннями та навичками у межах основної освітньої спеціальності, встановленої для конкретної спеціальності.

Відповідно, кожна спеціалізація майбутнього педагога характеризується змістовим наповненням спеціальних знань та умінь, окрім загальних (діагностичні, комунікативні, проективні, організаційні і т п.), які характерні для всіх спеціальностей майбутніх педагогів у цілому.

Анімаційна діяльність майбутнього педагога характеризується змістовим наповненням таких напрямів, де педагогу висуваються особливі вимоги, де кожний напрямок анімаційної діяльності передбачає оволодіння спеціальними знаннями та уміннями:

– спортивно-туристськими – знання основ здорового способу життя, основ туризму; вміння організовувати спортивні збори, змагання, конкурси; уміння налагодити та стимулювати сприятливі відносини між учасниками екскурсій чи туристських походів; уміння організовувати і стимулювати пізнання мікро- та макросоціуму;

– краєзнавчими – знання історії рідного краю, його архітектурних, історичних, природних пам’яток; уміння організувати пошуково-дослідницьку роботу з метою вивчення крайового культурно-історичного спадку; уміння організувати і стимулювати пізнання родинних традицій, національних свят, звичаїв, фольклору рідного краю; уміння сприяти особистості в пошуку і осмисленні історії родини як складової частини соціуму;

– валеологічними – знання основ здоров’я; оволодіння методами, спрямованими на зміцнення та збереження здоров’я (правильне харчування, масаж, загартовування); уміння надавати першу долікарську допомогу, організовувати підтримку особистості, яка має проблеми із здоров’ям; превентативна допомога і підтримка дітей та молоді у пошуках форм та методів, резервних можливостей для подолання шкідливих звичок;

– масово-дозвіллєвими – знання різних видів ігор, уміння планувати та проводити ігрові програми, конкурси; уміння здійснювати вплив на встановлення сприятливого мікроклімату в групі; уміння сприяти в організації та стимулюванні в обміні позитивними емоціями; уміння організовувати групову роботу з адаптації дітей у нестандартних та стандартних життєвих ситуаціях, в отриманні уявлень про норми і способи урегулювання конфліктних ситуацій;

– робота з представниками різних соціальних груп (дітьми –інвалідами, людьми похилого віку, наркозалежними, мігрантами і т.п.) – знання фізичних та психологічних, культурних особливостей клієнтів; знання та вміння в організації педагогічної підтримки, реабілітації (соціальної та психолого-педагогічної); уміння адаптувати клієнтів до соціально-культурного середовища, у встановленні сприятливих взаємовідносин з мікро-соціумом (ровесниками, членами родини) та соціуму вцілому; уміння організувати життєдіяльність клієнтів у складних ситуаціях, педагогічна підтримка самореалізації їх здібностей;

– програмами милосердя – знання про організацію та напрямки діяльності державних та недержавних структур, які проводять благодійні акції; знання потреб, особливості соціально незахищених груп населення міста та області; уміння планувати та реалізовувати «акції милосердя» в роботі з людьми похилого віку, родинами груп ризику.

Саме ці спеціальні знання та уміння майбутнього педагога можна розглядати як основу професійної підготовки до анімаційної діяльності, за умови вибудови стратегії опанування презентованих знань, умінь та навичок, які є необхідними в реалізації анімаційної діяльності.

Отже, загальноосвітня підготовка забезпечує майбутніх фахівців методологією пізнання світу, явищ суспільного життя, дидактичним підходом до пізнання і перетворення дійсності (когнітивний компонент). Психолого-педагогічна підготовка уможливлює оволодіння студентами знаннями з основ педагогіки, психології, всебічними знаннями, необхідними для організації педагогічної діяльності, методами роботи педагога, практичними уміннями (оціночний компонент). Предметно-профільна підготовка дає можливість оволодіти студентам спеціальними уміннями (діяльнісно-практичний та креативний компоненти підготовки), що значно розширює професійну підготовку майбутніх педагогів за рахунок спецкурсів та спецсемінарів, а також розгляд окремих тем в межах проходження практик студентами. Все це створює сприятливі передумови для реалізації знань умінь та навичок анімаційної діяльності у площині практичної роботи.

Відомості про автора

Волик Лариса Віталіївна

Докторантка Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, кафедри теорії та методики професійної освіти

Конт. тел в м. Полтаві 8(05333) 72696