«Мовні емоційно-оцінні експресиви»

О.П.Кармазіна, асистент

У статті розглядаються проблеми лексичної семантики, національні відмінності та своєрідність висловлень рідної мови на фоні інших мовних картин світу .Наводяться приклади емоційних висловлень.

Лінгвістика, висловлення, зміст, контекст, основа, іншомовна лексика, почуття..

Навчальний процес у вищій школі не може бути однобічним. Характерною ознакою реформування вищого навчального закладу є вдосконалення національного виховання особистості, розвиток її духовності, пропаганда високої національної культури. Національний компонент виховання найвиразніше має бути представлений у змісті навчальних дисциплін, їх методичному забезпеченні. Сучасна лінгводидактика повинна всебічно відображати національні особливості, відзначатися етнічним забарвленням, бути джерелом формування національної свідомості й гордості.

Сучасний етап розвитку лінгвістики характеризується підвищеною увагою до проблем лексичної семантики. Серед них особливе місце посідає проблема вираження національних відмінностей у мовах. Саме в лексиці найбільш яскраво відображена специфіка національних мовних систем. Порівняльний аналіз надає можливість розкрити своєрідність рідної мови і культури на фоні інших мовних картин світу. З огляду на етнокультурні чинники можливе розуміння структур носіями різних лінгвокультур, бо на формування національних ідеалів, образів різних народів впливають суто національні реалії. Наприклад "Fleet street marriage " таємний шлюб. Відомо, що в Англії в 18 ст. у вказаному районі священики за винагороду таємно вінчали.

В кожній мові існують численні емоційні експресиви, що збагачують мовлення її носіїв. Завдання викладачів полягає навчити студентів бачити й відчувати багатство рідної мови, вміло ним користуватися. .

Проблемам забарвленої емоційно-оцінної лексики присвячені роботи вітчизняних і зарубіжних лінгвістів: Ш.Баллі, В.В.Виноградова, Є.М.Галкіна, О.О.Потебні та інших.

Ш.Баллі зазначив, що у будь-якому висловлюванні є дві основи: логічна та експресивна. Мовлення виражає зміст розумових процесів, тобто думки і почуття.

На думку деяких дослідників, кожне висловлювання має певний об'єктивний момент, який нашаровується на об'єктивну інформацію. У кожному реченні (отже, і в кожному тексті) присутній мовець. Його ставлення до сказаного буде тільки суб'єктивним (тобто емоційно забарвленим).

У лінгвістичній науці немає єдиної думки у визначенні експресивного й емоційного значення слова, бо ці дві категорії є надзвичайно складними. І емоційність, і експресивність мають оцінне значення. У мовознавстві існують різні думки щодо місця емоційно забарвленої лексики у словниковому складі української мови та її значення у мовленні, не визначено критерії її виділення.

Термін "емоція" (фр.emotion, лат. Emovere-збуджувати, хвилювати) означає психічне переживання, душевне хвилювання (гнів, страх, радість і т.д.), які виникають у людини в результаті дії на неї зовнішніх і внутрішніх подразників, термін "експресія" (лат. ехргеssiо) означає виразність, силу вияву почуттів і переживань, "експресивна" (expressive)-виразна, якій властива експресія.

Термін "експресивна лексика" вживають у своїх працях І.К.Білодід, Л.Булаховській. Емоційно забарвленою називають лексику О.Т.Волох, М.А.Жовтобрюх, Б.М.Кулик, М.П.Івченко, Л.М.Марченко, М.Я.Плющ.

До емоційної лексики передусім відносять слова, які означають назви певних почуттів і є емоційним вже за своїм лексичним значенням -щирість, жаль, гнів, ніжність, любов та ін. Найчисленнішою є лексика, емоційне забарвлення якої досягається шляхом певних суфіксів залаженості, пестливості, зневаги. Наприклад: бабуся, рученьки, спатусеньки, дідуган, хмарище.

Емоційні за своїм лексичним значенням є також слова, які виражають позитивну чи негативну оцінку явищ і предметів дійсності або почуття й стан людини. Наприклад: добрий, милий, жахливий ,тяжко, сумно, гарно ,любити, ненавидіти, радіти. Вони так само, як і попередня група слів, активно вживаються у художній і публіцистичній літературі для емоційного забарвлення мови.

До емоційної лексики належить велика кількість емоційних синонімів до слів позбавлених емоційного відтінку - вдарити, бахнути, влупити та інші.

Чималу групу становлять й слова з відтінком фамільярності Наприклад: грошва гультіпака, та ін. Певна кількість емоційних слів належить до лайливих. Наприклад: дурень, ледащо. Є також утворені від назв тварин і деяких страв -баран, осел, галушка.

До емоційно забарвлених слів належать слова дитячого мовлення-люля (ліжко), баєньки (спати), а також поетична лексика - рута-м'ята, линути тощо. До поетичної лексики відносять низку символів -калина, верба. Серед емоційно забарвлених слів мають місце і запозичені елементи - каналія, шельма та ін. Невелику за кількістю групу складають урочисті слова, що належать до експресивної лексики. Це старослов'янські і власне українські слова - златоглавий, нездоланний та ін. Зовсім обмежену групу слів складають вульгаризм та жартівливі слова -жерти, розумник, жевжик тощо.

Отже, експресивна лексика сучасної української літературної мови з погляду походження неоднорідна . Слід звернути увагу на те, що в певній ситуації окремі слова можуть набути протилежного емоційного забарвлення порівняно з тим, що за ними закріплено у лексичному складі мови.

Більшість слів у словнику є багатозначним, тому лексичне значення слова можна визначити лише в контексті.

Беручи до уваги той факт, що емоційна експресивність, оцінність мають у лінгвістичній праці неоднозначне визначення, для нас важливо не стільки те, чим вони відрізняються, а те, що їх об'єднує, а саме оцінне значення.

На нашу думку, збагачення мовлення студентів зазначеним пластом лексики повинно відбуватися лише на рівні тексту. Тільки такий підхід дає змогу зрозуміти системність мовних явищ. Навчання має базуватися на знаннях і мовному чутті. Оволодіння певним теоретичним відомостям повинно скласти основу, без якої неможливе практичне вдосконалення мовлення.

К.Д.Ушинський вважав, що потрібно через слово ввести дитину в область духовного життя народу.

Наприклад, після сприймання тексту серією питань заглибитись в його експресивність. Враховуючи своєрідність лексики англійської мови, навчання студентів її емоційно-оцінного значення набуває етнокультурного спрямування.

Література

1.С.Ш.Баллі "Общая лингвистика и вопросы французкого языка. М.,Изд.ин.лит".

В статье рассматриваются проблемы лексической семантики, национальные различия и своеобразие изречений в родном языке на фоне

других языковых картин мира. Приводятся примеры эмоциональных изречений.

Ключевые слова: Лингвистика, выражение, содержание, контекст, основа, иноязычная лексика, чувства.

Problems of lexical semantics, national differences and original expressions in native language are examined in the article. Also it has some examples of emotional expressions.

Key words: Linguistic, expression, contents, context, basis, foreign vocabulary, feelings.