Гевко І.О., магістрант

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Розвиток альтернативної енергетики у контексті виробництва біопалива

Вступ. Сьогодні енергетична криза, яка охопила весь світ, об’єднала продовольство та енергетику у взаємопов’язаний сценарій розвитку майбутнього.

Енергетичне питання, як і будь-яка складна проблема, не вирішується миттєво, адже для цього потрібно пройти ряд етапів: від збору даних, вивчення ситуації та розроблення гіпотез до практичної перевірки отриманих результатів та повномасштабного впровадження механізму вирішення проблеми. Енергоефективність та енергозбереження є ключовими напрямками наукових досліджень як на базі науково-дослідницьких інститутів, так і на базі дослідницьких лабораторій при крупних підприємствах та корпораціях, що є наслідком свідомого підходу до пошуку альтернативи подальшого енергетичного забезпечення об’єктів виробничої та

невиробничої сфери.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Питання розвитку альтернативної енергетики в Україні досліджується українськими науковцями. Вивченню проблем ефективного й екологобезпечного використання земельних ресурсів та сільськогосподарського виробництва екологобезпечної й енерґозберігаючої продукції значну увагу приділили відомі вчені економісти-аграрники: І.К. Бистряков, В.Г. В’юн, В.В. Горлачук, С.І. Дорогунцов, О.Л. Кашенко, Л.Г. Мельник, М.Ф. Реймерс, П.Т. Саблук, В.М. Трегобчук, М.М. Федоров, Т.С. Хачатуров, О.М. Царенко та інші. Проте в науковій та спеціальній літературі недостатньо широко висвітлено переваги й перспективи виробництва і використання біопалива та інших видів екологічно чистої продукції, практичне впровадження альтернативних технологій у сільськогосподарських підприємствах.

Постаногвка завдання. Вирішення енергетичної проблеми полягає у переведенні існуючих технологій на альтернативні відновлювані види палива, а також створенні та впровадженні нових екологічно безпечних та енергоефективних технологій. У наукових колах ретельно розглядаються різні варіанти виготовлення біопалива з урахуванням природних, економічних та екологічних аспектів.

На нашу думку, актуальним є питання пріоритетності виготовлення певних видів біопалива в окремих регіонах та можливості розвитку даної галузі в Україні.

Виклад основного матеріалу. Проблема енергетичної залежності для України з кожним роком стає все гострішою. Справа тут не лише в економічних причинах. Політичні принципи також накладають свій відбиток, причому не лише в аспекті невизначеності ціни на природній газ, а також у питанні визначенні плати за нього на основі різних критеріїв для підприємств та населення.

Питання біопалива є досить суперечливим. З одного боку, воно позиціонується як паливо майбутнього, що прийде на зміну широкому використанню нафтопродуктів, при чому, безсумнівно, очевидною перевагою є відсутність виділення вуглекислого газу при його згорянні, що, як вважається, має стримати парниковий ефект при масовому його використанні. Хоча існує думка, що парниковий ефект не є головною причиною глобального потепління, що є прямим наслідком сонячної активності. Однак стрімке зменшення покладів нафти та природного газу не залишають іншого вибору, як активно досліджувати можливості біопалива, розвивати його виробництво та широко його застосовувати. З іншого боку, постає питання екологічної доцільності виробництва біопалива, що пов’язано з певною кількістю викидів шкідливих речовин у процесі перероблення та транспортування сировини, також безпосередньо при виготовленні біологічного палива. Проте ми не будемо детально зупинятися на даному питанні, адже це не є нашою головною метою.

Альтернативну енергетику можна умовно розділити на два блоки: отримання електричної енергії та виготовлення біологічного палива. Виробництво електричної енергії можливе кількома способами, найвідомішими з яких є використання енергії вітру, сонця, припливів та відпливів, а також останнім часом енергії від водоростей (на даному етапі у лабораторних масштабах). Нас значно більше цікавлять можливості отримання біопалива. Для початку потрібно визначити, що сааме розуміється під поняттям біопалива. Біопаливо – це паливо, що виробляється із живих організмів чи метаболічних побічних продуктів (органіки або відходів харчових продуктів). Щоб розглядатися як біопаливо, паливо має містити понад 80% відновлюваних матеріалів [3].

Основними видами біопалива є:

– етанол;

– метан;

– біогаз;

– паллети та гранули (продукти переробки відходів лісового

господарства);

– біодизельне паливо (вироблене з пір’я птахів або ріпаку);

– олії з властивостями аналогічними нафті;

– ізобутан;

– водень та інше.

Для виробництва кожного з названих видів біопалива необхідна певна, іноді достатньо специфічна, ресурсна база та інфраструктура. При чому виробництво одного й того самого виду біопалива може здійснюватися за різними технологіями та в різних масштабах. Окрім того, варто враховувати, що у процесі виробництва біопалива утворюються побічні продукти, які можуть розглядатися як самостійний продукт. Наприклад, при виробництві етанолу з відходів лісового господарства побічним продуктом будуть паллети та електроенергія, яка може бути використана у виробничому процесі чи передана до системи централізованого опалення [4].

Процес виробництва біопалива для свого ефективного функціонування потребує певних умов: наявності сировинної бази, певної технології перероблення сировини та виготовлення готового продукту, а також ринку збуту продукції. Біопаливо є достатньо специфічним виробництвом, адже одним із завдань, що на нього покладається, є підвищення екологічної безпеки, пов’язаної з використанням енергії, тобто зниження екодеструктивного впливу на навколишнє природне середовище.

Висновки. У цій статті ми розглянули основні можливості розвитку виробництва біопалива в Україні на основі диференційованого підходу у розрізі регіонів (поділ території країни на зони з відносно однорідними природно-ресурсними та економічними можливостями розвитку біопаливної галузі).

Таким чином, можна узагальнити, що виробництво біопалива в Україні є комерційно й екологічно вигідним. Проте, недосконалість законодавчо-нормативної бази щодо державної підтримки підприємств, задіяних до реалізації програми розвитку виробництва біопалива значно гальмує цей процес. Тому необхідно, передусім, на державному рівні визначитися зі шляхами впровадження енергозберігаючих технологій і лише потім розробити документи з їх реалізації.

Література:

1. Грабар І.Г., Титаренко В.Є. Система технологій і основи бізнес-планування. – Житомир: ЖІТІ, 2002. – 128 с.

2. Збожна О.М. Основи технології. – Тернопіль: Карт-бланш, 2006. – 486 с.

3. «Програма розвитку виробництва дизельного біопалива» від 22 грудня 2010 р. № 1774 // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua