Экономические науки/10.Экономика предприятия.

Круць С.В., к.е.н. Колесов О.С.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ПОКРАЩЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ МОТИВАЦІЙНИХ МЕХАНІЗМІВ В УПРАВЛІННІ ВИРОБНИЧОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

Вступ. Одним з головних завдань створення ринкової економіки є формування притаманної ринковим відносинам системи мотивації праці.

Мотивація – це процес стимулювання працівників до здійснення ефективної діяльності, спрямованої на досягнення цілей підприємства. Вона необхідна для ефективного виконання прийнятих рішень і запланованих завдань і тому в центрі її уваги стоять потреби людини, а людина являється об’єктом і суб’єктом управління персоналом.

Теоретичну та практичну базу функціонування вітчизняних підприємств у сфері управління фінансами, адаптовану до сучасних умов діяльності, досліджують і розвивають такі вчені, як: І. Бланк, В.М. Андрієнко, Н.Ю. Круглова, А.М. Поддєрьогін, О.О. Терещенко та ін.

Результати дослідження. Мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, визначають поведінку, форми діяльності, надають цій діяльності спрямованості, орієнтованої на досягнення особистих цілей і цілей організації.

Мотивація персоналу як чинник підвищення ефективності управління не може не позначитися на результатах виробничої та господарської діяльності підприємства, що і необхідно обов'язково використовувати при виборі стратегії мотивації.

При формуванні механізму мотивації персоналу для посилення його самовіддачі у виробничій діяльності, особливу увагу слід приділяти соціальній політиці підприємства. Ми припускаємо, що на підприємствах необхідно реалізовувати пільги і гарантії в рамках соціального захисту працівників (соціальне страхування через старість, на випадок хвороби, в разі безробіття і т.д.), встановлені на вищому рівні. Крім того, доцільно, щоб підприємства надавали своїм працівникам і членам їх сімей додаткові пільги за рахунок виділених коштів, зароблених колективом підприємства. Соціальне забезпечення працівників,

Функціонування підприємства в умовах невизначеності бізнес-середовища передбачає формування механізму управління, який би визначав цей фактор як пріоритетний.

У цьому випадку починають діяти важелі механізму управління підприємством - засоби, що приводять систему в стан, який відповідає умовам поставленої мети. У складі механізму пропонується виділити такі основні важелі - інструменти управління:

• економічні - фінансова стабілізація підприємства, обміркований вибір джерел фінансування витрат на підготовку виробництва і випуск продукції.

• соціальні - підвищення кваліфікації працівників підприємства, професійна укомплектованість кадрами підрозділів, суспільна активність працівників, мотивація персоналу, колективне прийняття рішень, вікова і статева структура виробничих колективів;

• технічні - підвищення рівня прогресивності обладнання, яке використовується, механізація й автоматизація виробництва, підвищення рівня оснащеності виробництва інструментами і пристроями;

• технологічні - підвищення рівня прогресивності технології, забезпечення високої технологічної оснащеності служби контролю якості продукції, удосконалення технології виробництва.

• психологічні - налагодження психологічного клімату в колективі, удосконалення морального і матеріального заохочення працівників;

• збутові - раціональна організація цінової політики підприємства, налагодження контактів з покупцями продукції, забезпечення сервісних послуг;

• маркетингові - дослідження попиту на вироблену продукцію, організація пошуку нових ринків збуту, просування товару на обраному сегменті ринку, грамотна рекламна політика підприємства;

• екологічні - оздоровлення навколишнього середовища, дотримання виробничої санітарії, зниження виробничого шуму, оснащення виробничих підрозділів гігієнічними засобами;

• правові - дотримання прав споживачів продукції, регламентація взаємин продавців і споживачів, установлення їхніх прав, обов'язків,

• відповідальності, документальне забезпечення відповідності продукції встановленим стандартам, правове регулювання діяльності організації;

• організаційні - удосконалення організації виробничого процесу, робочих місць і умов праці, рівня гнучкості виробництва, розвиток резервних потужностей, підвищення рівня; [2, c. 227].

Механізм управління повинен функціонувати на основі таких принципів: керованості, гнучкого реагування підприємства на зовнішні і внутрішні «збурювання», органічного поєднання інтересів акціонерів, споживачів, партнерів і кредиторів; гнучке реагування компанії на зовнішні і внутрішні «збурювання»; ієрархії цілей усередині підприємства. Чим краще працівник розуміє поставлені перед ним цілі і чим точніше останні відповідають його внутрішнім прагненням, тим з більшою ймовірністю вони будуть досягнуті.

Зазначимо, що механізм управління ефективним функціонуванням підприємства повинен формуватися на основі поєднання і взаємодії його основних елементів: контролю, планування, комунікації, координації і мотивації, шляхом реалізації зазначених вище принципів. Основними інструментами механізму управління є оцінка управління ефективної діяльності і важелі управлінського впливу на систему забезпечення ефективної роботи підприємства [3, c. 139-140].

Висновки. На нашу думку, розвиток трудового потенціалу колективу підприємства внаслідок ухвалених управлінських рішень є передумовою отримання додаткового результату від виробничої діяльності. Саме цей додатковий результат і є джерелом ефекту, який може мати різну форму і оцінюватися різними показниками. Зокрема, до можливих форм прояву ефекту відносяться:

- збільшення обсягу продажів товару внаслідок зростання продуктивності праці, підвищення її якості;

- задоволеність працею, особливо якщо у роботі з персоналом ураховувалися соціальні аспекти трудових відносин.

Література:

1. Лаврук О.В. ‘‘Мотиваційний механізм управління виробничими витратами сільськогосподарських підприємств’’ // Економіка АПК.- 2011.-№22-с.81-86.

2. Лепьохіна І.О. Єдність економічної та соціальної ефективності управління персоналом підприємств//Формування ринкових відносин в Україні.-2011.-№5.-с.226-228

3. Юлдашев О. “ Державне управління економікою: політика, наука і практика”//Персонал.-2010.-3-4.-с.4-11.