Економічні науки/10. Економіка підприємства

Шафранська Т.Ю., Ходос Ю.Г.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Способи фінансування інноваційних проектів

Економіка України сьогодні відчуває значну нестачу інвестиційних коштів. Основним фактором, що стримує інноваційну діяльність, є відсутність коштів для фінансування інноваційних змін. Це багато в чому зумовлено низьким ступенем зацікавленості економічних суб’єктів в інвестуванні капіталу в інноваційні процеси. Інший бік цієї проблеми - держава не може постійно лише субсидувати. Необхідне масове залучення приватного і банківського капіталу до кредитування та інвестування новітніх досліджень та їхнього впровадження. Ситуація погіршується ще й через відсутність організаційно-економічних механізмів інвестування масштабних технологічних змін. Існуючий порядок фінансування державних науково-технічних програм, як правило, не забезпечує досягнення заданих кінцевих результатів. Органи виконавчої влади на різних рівнях неефективно використовують кошти для інноваційної трансформації. У той же час недержавні комерційні структури поки ще не зацікавлені в здійсненні довгострокових проектів, що забезпечували б базові технологічні зміни. Від того, наскільки значною буде інноваційна складова економічного розвитку будь-якої країни, залежить її роль і місце у світовій економічній системі, стабільність і рівень розвитку національної економіки на даному етапі і в майбутньому. Дане питання є особливо актуальним для України, яка активно шукає своє власне місце у світовій економічній і політичній системі.

Дослідженням питань з фінансування інновацій займались такі дослідники та вчені як: Карпенко Г.В., Яблонська А.В., Федулова Л.І., Кравчук О.М., Данькевич А.П.

Розвиток інноваційної діяльності як на рівні підприємства, так і на рівні всієї держави, передбачає створення збалансованої системи фінансування. Вихідними принципами, на основі яких має будуватися система фінансування інновацій, є:

1) ув'язка системи із задачею швидкого та ефективного науково-технічного досягнення;

2) обґрунтованість та юридична захищеність прийомів та механізмів;

3) множинність джерел фінансування;

4) адаптивність та гнучкість реакцій системи фінансування на змінні умови зовнішнього середовища з метою максимальної підтримки ефективності.

Особливої уваги заслуговує фінансування інноваційних проектів. Раціональна система фінансування має бути націлена на підвищення обсягу й ефективності використання фінансових ресурсів, при цьому найважливішим показником є зростання фінансової віддачі. Завдання фінансування має дві складові - статичну і динамічну. У першому випадку вирішується питання про загальний розмір необхідних грошових ресурсів, в другому - у які конкретні терміни ці ресурси мають бути отримані.

Схема фінансування інноваційного проекту визначає склад інвесторів даного проекту, обсяг і структуру необхідних інвестиційних ресурсів, інтенсивність вхідного грошового потоку за окремими етапами реалізації проекту тощо.

В процесі розробки схеми фінансування зазвичай розглядаються такі її основні варіанти:

1. Повне внутрішнє самофінансування, яке передбачає фінансування інноваційного проекту виключно за рахунок власних фінансових ресурсів, що формуються з внутрішніх джерел (накопичений прибуток, амортизаційний фонд і поточні амортизаційні відрахування, резервний фонд, власний капітал). Такий спосіб фінансування характерний або для першого етапу життєвого циклу підприємства, коли доступ до позичкових джерел утруднений, або для реалізації невеликих реальних інноваційних проектів.

2. Акціонування як метод фінансування використовується для реалізації великомасштабних інноваційних проектів При цьому капітал залучається шляхом емісії простих і привілейованих акцій, що розміщуються серед юридичних та фізичних осіб.

3. Венчурне фінансування полягає в предоставленні певної суми капіталу окремими підприємствами для реалізації інноваційних проектів підвищеного ризику в обмін на відповідну долю в статутному фонді або певний пакет акцій.

Венчурна форма має ряд специфічних рис:

- пайова участь інвестора в капіталі компанії в прямій або опосередкованій формі;

- надання коштів на тривалий термін без яких-небудь гарантій або забезпечення;

- активна роль інвестора в управлінні організацією, що фінансується.

4. Кредитне фінансування - застосовується для реалізації невеликих короткострокових проектів з високою нормою рентабельності інвестицій.

5. Змішане (дольове) фінансування передбачає формування капіталу за рахунок як власних, так і позичкових його видів, що залучаються в різних пропорціях.

6. Лізинг - є дуже специфічною формою фінансування інноваційного процесу. Цей вид фінансових операцій застосовується насамперед тоді, коли вирішується завдання швидкого промислового освоєння великих технічних інновацій, що потребують придбання дорогих основних фондів.

Природно, що порядок фінансування інноваційних проектів у кожному конкретному випадку має свою специфіку і безпосередньо пов’язаний із характером упровадження інновацій.

Система фінансування інноваційного розвитку являє собою дуже складний механізм, що постійно розвивається на вимогу розвитку економіки і НТП, й дедалі ширше використовує нові форми. Тому необхідне вдосконалення державної інвестиційної політики, зокрема розвитку фінансового ринку, підвищення інвестиційної привабливості залучення інвестицій з метою створення необхідних умов для активізації процесів залучення інвестицій в інноваційну діяльність.