Смеречинська Н. М., Заєць К. Д.

Буковинський державний фінансово-економічний університет

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

Наповнення трудової сфери конкретним змістом здійснюється в процесі формування і реалізації системи соціально-трудових відносин, яка визначає становище людини у сфері праці, її спосіб життя, клімат у трудовому колективі, ефективність трудової соціалізації людини. При цьому соціально-трудові відносини залежать не тільки від трудової поведінки самої людини, а й від багатьох інших факторів, зокрема держави. В умовах розвитку ринкових відносин виникає необхідність удосконалення державного управління і державного регулювання соціально-трудових відносин [1, с. 229].

Соціально-трудові відносини широко висвітлені в працях зарубіжних авторів: Герцберга Ф., Маркса К., Маслоу А., Мейо Е., Паркера М., Портера Л., Генкіна Б., Слезінгера Г. та інших. Серед вітчизняних досліджень, в першу чергу, слід виділити ряд робіт наступних вчених: Гриневої В., Долішнього М., Жадан О. В., Злупко С., Крижка І., Лібанової Е., Лук’янченко Н., Нижник В., Новикової В., Новикової О., Осійчук М. С., Смутчак З. В та інших.

Становлення ринкової економіки та глобалізаційні процеси розширюють предмет регулювання відносин у соціально-трудовій сфері. Його складовою відповідно до норм чинного законодавства та потреб практики стає державне регулювання відносин по лінії роботодавець-працівник, внутрішніх і зовнішніх ринків праці, системи соціального страхування, відносин, що пов’язані з залагодженням колективних трудових конфліктів тощо.

Основним нормативним документом у структурі чинного законодавства України, який визначає ключові аспекти трудових відносин, є Кодекс законів про працю України, головним завданням якого згідно зі статтею 1, є регулювання трудових відносин усіх працівників, з метою сприяння зростанню продуктивності праці, поліпшення якості роботи, підвищення ефективності суспільного виробництва і піднесення на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцнення трудової дисципліни і поступового перетворення праці на благо суспільства у першу життєву потребу кожної працездатної людини [2, с. 42].

Стосунки роботодавців і найманих працівників сьогодні також регламентуються Законами України "Про колективні договори і угоди", "Про господарські товариства", "Про охорону праці", "Про професійні спілки, їхні права і гарантії діяльності", "Про оплату праці" та ін., які відкривають можливості колективно-договірного регулювання праці на різних економічних рівнях згідно з рекомендаціями МОП та створюють правове підґрунтя для гармонізації соціально-трудових відносин і це, безумовно, можна віднести до здобутків у розвитку законодавчої бази соціально-трудових відносин в умовах ринкового господарювання.

Для життєзабезпечення людини держава і суспільство повинні здійснювати економічні, організаційні та правові заходи, які б сприяли б визначенню трудових прав та їх ефективному захисту в разі порушення, що є об’єктом діяльності інспекції праці. На сьогодні інспекція праці – один із важливих інститутів соціальної політики. Від її ефективної діяльності залежить авторитет влади та ступінь довіри найманих працівників до державного органу, який покликаний захищати їх трудові права [3].

Проте надії, які покладалися на важелі колективно-договірного регулювання праці, не виправдовувалися на практиці. Саме цим ми пояснюємо спадну динаміку в кількості працівників, охоплених колективними договорами впродовж 2008-2010 рр. (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка кількості працівників охоплених колективними договорами 2007-2010рр., тис. чол.

Зазначений у діаграмі тренд дає змогу прогнозувати подальше зниження ролі колективно-договірного регулювання праці, якщо надалі послаблюватимуться наведені вище тенденції. Зазначені тенденції у розвитку соціально-трудових відносин свідчать про зменшення у 2010 році соціальної згуртованості на рівні трудових колективів, що унеможливлює належний рівень такої згуртованості на рівні суспільства.

Якісне й комплексне інспектування підприємств, організацій, установ та фізичних осіб, які використовують найману працю, сприятиме покращенню стану соціально-трудових відносин – головного показника успішної діяльності Уряду, економічної стабільності країни та зростання добробуту людей.

Зараз, коли наша економіка за своїм характером є індустріальною, проте ми прагнемо і маємо прийти до вищого, постіндустріального рівня – економіки знань. Її основою є людський капітал, а це – зовсім інший рівень соціально-трудових відносин. Особливої ваги набувають такі поняття, як інвестиції у людський капітал і сумарна якість, стратегічна інтеграція, культура управління і відданість персоналу, здійснюється перехід від систем мотивації персоналу до системи замученості персоналу, спрямованої на гармонізацію і збагачення життя співробітників тощо.

Зважаючи на викладене, особливої актуальності набуває питання координації роботи з боку державного апарату, тому необхідно створити окремий підрозділ Міністерства, який би займався формуванням сучасної кадрової політики в державі, спрямованої на удосконалення законодавчої та нормативної бази, що регулює насамперед соціально-трудові відносини та організацію роботи з управління і розвитку персоналу, модернізацію системи управління персоналом, її інституційне осучаснення і демократизацію, запровадження сучасних методів і механізмів управління людськими ресурсами, напрацювання сучасних систем мотивації і стимулювання праці персоналу, систем їх оцінювання і атестації,вдосконалення процедур їх відбору, а також формування позитивного іміджу роботодавця як соціально-відповідального бізнесу [1, с. 231].

Отже, на нашу думку, найбільш перспективний шлях розвитку української економіки – це вдосконалення соціально-трудових відносин, а це можуть забезпечити високоосвічені і висококваліфіковані людські ресурси. Це основа зростання всіх економічних показників країни і досягнення в Україні високих європейських стандартів життя.

ЛІТЕРАТУРА

1. Жадан О. В. Роль держави в системі соціально-трудових відносин [Текст] / О. В. Жадан // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2011. - №1. - С. 229-233.

2. Осійчук М. С. Соціально-трудові відносини в Україні: аналіз стану та їх вплив на розвиток людського капіталу [Текст] / М. С. Осійчук // Вісник ДДФА. Серія: Економічні науки. - 2008. - №1. - С. 41-44. - Бібліогр.: с.44.

3. Смутчак З. В. Соціально-трудові відносини періоду ринкових трансформацій: стан і перспективи розвитку [Електр. Рес.]/ Смутчак З. В.//Державна льотна академія [http://icp-ua.com/ru/node/1097].