Экономические науки/11. Логистика

Бабій І.В., Дзядик В.А.

Хмельницький національний університет

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ

Діяльність підприємств нерозривно пов'язана із проблемами реалізації каналів постачання сировини, напівфабрикатів та розподілу готової продукції в рамках певної логістичної системи. Значна частина логістичних операцій на шляху руху матеріального потоку від первинного джерела сировини до кінцевого споживача здійснюється з застосуванням різноманітних транспортних засобів. Сучасну місію транспортування в системі логістичного сервісу можна коротко сформулювати наступним чином: доставляти потрібний товар необхідної якості в заданий час з оптимальними витратами.

Проблеми функціонування ринків транспортних послуг отримали висвітлення у працях вітчизняних й іноземних вчених, серед яких можна відзначити О. Гаджинського, Є. Крикавського, Л. Миротіна, В. Сергєєва, Д. Стеченка, И. Ташбаєва, О. Тридіда, М. Окландера й ін. Але незважаючи на відносну вивченість різноманітних аспектів функціонування ринку транспортних послуг теоретико-методологічні засади щодо формування і розвитку його потенціалу не знайшли свого розв’язання, що відкриває нові напрями в наукових дослідженнях сучасної транспортно-економічної науки.

У транспортній системі України, у виконанні нею транзитної ролі важливе значення мають усі складові її транспортного комплексу: залізничний , повітряний, автомобільний та водний види транспорту.

До стратегічних пріоритетів політики розвитку залізничного транспорту на найближчий період є оновлення основних виробничих фондів, насамперед рухомого складу, технічного переоснащення, підвищення технічного рівня та якості будівництва і ремонту залізниць з запровадженням сучасних технологій транспорту, інтегрування транспортної системи України в європейську та світову транспортні системи.

Перспективою розвитку залізниць України є реалізація програм, спрямованих на подальше підвищення ефективності роботи, впровадження нових технологій і забезпечення конкурентоспроможності залізничного транспорту. Зокрема, 1) реалізація першого етапу «Програми організації швидкісного руху на головних магістралях України» забезпечить впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів між Києвом та крупними містами України: у 2002-2003 роках вже введені в експлуатацію швидкісні поїзди сполученням Київ - Харків та Київ – Дніпропетровськ; 2) реалізація «Програми розвитку телекомунікацій і розробки на їх основі сучасних технологій» дозволяє створити сучасні інформаційні системи і засоби зв'язку, поліпшити обслуговування пасажирів, забезпечити надання інформаційних послуг у реальному масштабі часу, що значно підвищує якість обслуговування пасажирів і замовників вантажних перевезень; 3) активно впроваджуються нові технології ремонту й утримання колії, для приведення у відповідність до світових стандартів колійного господарства залізниць України відповідно до «Програми поліпшення технічного стану колійного господарства».

Сьогодні в Україні понад 80 тис. суб'єктів підприємницької діяльності підтримують активні зовнішньоекономічні зв'язки з підприємствами і фірмами 185 країн світу на різних континентах. І вагому роль у їх забезпеченні (особливо, з країнами далекого зарубіжжя) відіграє повітряний транспорт: в Україні налічується понад 1,5 тис. повітряних суден, які об'єднано в 67 авіакомпаній - літаки українських авіакомпаній виконують польоти до 35 країн світу за 105 маршрутами. У свою чергу, іноземні компанії 28 країн здійснюють регулярні перевезення до 9 міст України. На території нашої держави функціонують 36 аеропортів, у 17 з яких відкрито міжнародні пункти пропуску.

Разом з тим авіатранспорт України переживає скрутні часи. В останні роки його експлуатаційна діяльність була збитковою, зросла заборгованість галузі перед бюджетом, а середнє спрацювання ресурсів літаків перевищило 70%. Наявний у державі парк літаків застарів морально і спрацювався фізично, але не оновлюється достатньою мірою. Стан аеродромної сітки постійно погіршується. За таких умов вітчизняним авіакомпаніям важко конкурувати із зарубіжними. Через відсутність в Україні серійного виробництва сучасних літаків більшість наших авіакомпаній використовують одержані за лізингом літаки іноземного виробництва. Відомі українські пасажиро-перевізники - компанії "Аеросвіт" та "Авіалінії України"—беруть за лізингом або купують повітряні лайнери західних країн "Боїнг-737-200" і "А-321", які є надійнішими, економічнішими, комфортабельнішими від вітчизняних.

Проблеми інтеграції України у європейську та світову економіку, перспективи її розвитку як транзитної держави ставлять високі вимоги до повітряного транспорту: технічних характеристик літаків, аеродромів, систем управління повітряним рухом, обслуговування пасажирів, систем обробки вантажів, рівня розвитку інфраструктурних об'єктів та ін. [1,2]. З метою розвитку повітряного транспорту держави і забезпечення її транзитності необхідно: брати участь у багатьох проектах авіабудування, що здійснюються в Європі, США та країнах СНД (насамперед, у Росії); прагнути виходу на світовий рівень технологій та інформаційного обміну; створювати інтегровані комплекси з випуску систем повітряної навігації, управління та наведення, а також засобів візуалізації на основі потужної комп'ютерної техніки тощо.

Заходи, що вживались для входження України до Європейської транспортної системи, забезпечують постійне зростання обсягів міжнародних автомобільних перевезень. У системі автотранспорту загального користування - понад 92 тис. вантажних автомобілів. Державним департаментом автомобільного транспорту України у сфері міжнародних автомобільних перевезень налагоджено взаємозв'язки з чотирма країнами. На сьогодні укладено 35 міжурядових Угод про міжнародні перевезення. Ще у 1996 р. українські перевізники здійснили близько 98 тис. перевезень вантажів, то у 2006 р. — близько 220 тис. перевезень і з кожним роком цей показник все зростає, що і підтверджує необхідність у модернізації транспортної мережі.

Україна має надзвичайно сприятливі передумови для формування і розміщення транспортної мережі. Тому потрібно як найшвидше розвивати дану галузь господарства України.

Основними завданнями розвитку транспортної системи України є: створення правових основ подальшого розвитку транспортних перевезень; поетапний перехід на принципи міжнародної транспортної і митної політики в галузі міжнародних перевезень вантажів; приведення основних транспортних фондів у належний технічний стан; введення нових технологій організації перевезень вантажів та пасажирів; проведення виваженої тарифно-цінової політики, яка б сприяла підвищенню конкурентоспроможності транспортних послуг в Україні; розвиток міжнародної співпраці в галузі перевезень [3].

Викладене свідчить, що Україна має значний потенціал розвитку транспортного комплексу. З цією метою слід проводити поетапну, чітку, узгоджену політику його модернізації, що, у свою чергу, може зацікавити інвесторів та прискорити цей процес.

Література:

1.Блудова Т. Глобалізація транспортної системи та поняття "транзитний потенціал країни" //Економіка України. - 2006. - № 10. - C. 73-78

2.Гончаренко В. Проблеми і шляхи реформування транспортного сектору економіки //Голос України. - 2006. - 6 грудня. - C. 13

3.Єдін О. Транспортна політика в Україні //Економіка України. - 2000. - № 1. - C. 24-34.