Экономические науки/13.Региональная экономика

Аспірантка Савєльєва Ю. М.

Національна академія наук України Інститут економіко-правових досліджень, Україна

ПРОБЛЕМИ НАРОЩУВАННЯ НАУКОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДОНЕЦЬКОГО РЕГІОНУ

Як свідчить світовий досвід, на сучасному етапі наукова діяльність є вирішальним фактором економічного розвитку держави. Основу даного фактора складає науковий потенціал – визначальний елемент продуктивних сил суспільства. Наука є активною формою суспільної свідомості, що надає величезний вплив на процес впровадження її результатів у виробництво, у сферу управління економікою, в охорону здоров'я, освіту, екологію та ін.

Недостатнє державне фінансування, низький попит на результати наукових досліджень, низький рівень оплати праці в науковій галузі та відсутність економічних стимулів привели до скорочення чисельності наукових працівників і погіршення їх якісного складу, що завдало значної шкоди науковому потенціалу Донецькому регіону та країні в цілому.

Проблемі вивчення наукового потенціалу України, розроблення наукових концепцій його впливу на реформування економіки присвячені роботи провідних вітчизняних вчених: Є.П. Качан, М.О. Ковтонюк, М.О. Петриги, Г. М. Добрової, Б. А. Малицького, Д. М. Черваневої та інших.

Для України, і зокрема, Донецького регіону, проблема збереження та нарощування наукового потенціалу грає важливу роль. Науковий потенціал регіону є основою для розвитку економіки, оскільки науковий потенціал характеризується як сукупність ресурсів і можливостей сфери науки будь – якої системи (колективу, галузі, міста тощо), що дає змогу при наявних формах організації і управління ефективно вирішувати завдання господарства [1].

Найважливішим елементом наукового потенціалу є кадри. Донецький регіон володіє значним науковим кадровим потенціалом. У 2010 році в різних галузях економіки працювало 5613 спеціалістів з науковими ступенями, серед яких 838 докторів та 5165 кандидатів наук [2].

За чисельністю наукових кадрів вищої кваліфікації Донецький регіон займає 4 місце в Україні. Лідером за чисельністю науковців виступає м. Київ (35766 осіб), потім Харківський (14614 осіб) та Дніпропетровський (9289 осіб) регіон.

Головною проблемою наукового потенціалу у Донецькому регіоні є тенденція зменшення наукових кадрів (рис.1).

Як показано на графіку (рис. 1), існує значна тенденція зменшення чисельності наукових кадрів. З 1995 по 2010 роки чисельність науковців зменшилася на 10225 осіб, або 65%. Але при цьому, існує тенденція збільшення фахівців, що мають науковий ступінь. Отже, чисельність докторів наук в економіці збільшилась на 295 осіб, або 54%, також збільшилася чисельність кандидатів наук на 1135 осіб, або 28% [2].

Також необхідно відмітити, що наявність аспірантур і докторантур в регіоні значно підвищують науковий потенціал. Так, з 1990 року у Донецькому регіоні кількість організацій, що мають аспірантуру збільшилася на 9 організацій, кількість докторантур збільшилася на 14 організацій [2].

Не менш важливою проблемою кадрової складової наукового потенціалу Донецького регіону, а також країни в цілому є вік фахівців вищої кваліфікації. Отже, середній вік доктора наук складає 59 років, кандидата наук – 50 років. При цьому існує позитивна тенденція – збільшення молодих вчених, якщо у 1995 році вік більшості кандидатів наук складав 41 – 50 років, то у 2010 році – 31–40 років. Однак, питання щодо залучання талановитої молоді до науки залишається актуальним.

Однією з проблем нарощування наукового потенціалу є виїзд фахівців вищої кваліфікації за межі країни. Однак, існує тенденція зменшення кількості міграції науковців. Отже, у 1995 році докторів наук виїхало 15 осіб, а за період з 2006 по 2010 роки виїхав тільки 1 доктор наук. Щодо кандидатів наук, то у 2000 році мігрувало 11 осіб, а у 2010 р. – 4 [2].

Важливою складовою розвитку наукової сфери регіону є фінансування наукових та науково – технічних робіт (рис.3).

На підставі наведених даних (рис.2) можна зробити висновок, що фінансування наукового потенціалу головним чином здійснюється за рахунок власних коштів (у 2010 р. – 43%) та коштів вітчизняних замовників (у 1995 р. – 46%). Фінансування науки коштами держбюджету у 1995 році складає 17%, у 2010 році – 26%. Обсяг фінансування наукових та науково – технічних робіт у Донецькому регіоні збільшується, однак необхідно враховувати інфляцію.

Важливим результативним показником діяльності наукового сектору є впровадження та реалізація інноваційної продукції в економіку.

Як показано на рис.3, з 2000 року обсяг реалізованої інноваційної продукції збільшувався, однак у 2010 році зменшився вдвічі. При цьому експорт інноваційної продукції у 2010 році складав 90%.

Крім цього, впровадження прогресивних технологічних процесів та освоєння виробництва нових видів продукції у промисловості зменшилося. Так, кількість впроваджених нових прогресивних технологічних процесів з 1995 по 2010 рік зменшилися на 75%, також зменшилася кількість освоєних виробництвом нових видів продукції на 60% [2].

За проведеним аналізом, можна зробити висновок, що за 20 років незалежності України погіршилося ресурсне забезпечення наукових досліджень, відбулися негативні зміни в кадровій складовій. Для подолання негативних тенденцій у науковій сфері регіону необхідно розробити додаткові заходи по створенню привабливих фінансових умов, щодо посилення роботи талановитої молоді та підтримки їх наукових досліджень [3]. Цьому може сприяти розробка та впровадження програми роботи талановитою студентською молоддю під час навчання у вищих навчальних закладах і залучення студентів старших курсів до виконання наукових досліджень, державна підтримка стажування молодих вчених у закордонних наукових центрах.

Для забезпечення стійкого нарощування наукового потенціалу та розвитку економіки регіону в цілому, необхідно концентрувати ресурси на інноваційній складовій у науковій сфері [4, с. 29]. Зростання економіки можливе при підвищенні ефективності інноваційних процесів і темпів впровадження нововведень як у науковій, так і в освітній сфері. Підвищенню ефективності в науково – технічній і інноваційній діяльності можуть сприяти створення і реалізація інноваційної політики в державі, координація діяльності всіх органів управління на пріоритетний розвиток наукового потенціалу. Також необхідно забезпечити взаємодію та співпрацю в питаннях інноваційного розвитку між владою, освітою та наукою.

Отже, при усіх позитивних та негативних тенденціях, проблема нарощування наукового потенціалу у Донецькому регіоні існує. Тому необхідно використовувати та розвивати наявні ресурси і можливості для подальшого розвитку наукової сфери регіону.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Качан Є.П., Ковтонюк М.О., Петрига М.О. Розміщення продуктивних сил України: Підручник. – К.: Вища шк., 1997. – 375 с.: іл.

2. Статистичний щорічник Донецької області за 2010 рік. Головне управління статистики у Донецькій області. – 2010. – 510 с.

3. Подгорный А.З., Королева Т.С. Научные кадры как составляющая инновационного развития экономики // Материалы международной научно-практической конференции «Подготовка научных кадров высшей квалификации в условиях инновационного развития экономики. Региональные, межрегиональные и международные аспекты» / Под ред. И.В. Войтова – Минск: ГУ «БелИСА», 2007. – 200 с.

4. Малицкий Б.А. Современное состояние научной сферы Украины и новая стратегическая доктрина ее развития // Наука и науковедение. – 2006. – № 2. – С. 16–32.