О.А. Лебедєва

Мелітопольський Державний Педагогічний Університет

Необхідність пізнання суті економічних законів на сучасному рівні в національній економіці.

Економіка будь-якої країни не може успішно розвиватися, не спираючись на рушійні сили розвитку, втілені в товарному виробництві систему його законів. Вивчення і пізнання загальних економічних законів має велике значення на сучасному рівні тому, що дія цих законів має загальний масштаб, вона глибока та багатогранна. Дає змогу не тільки заробляти гроші, що є характерним напрямом специфічних економічних законів, але намагатись вирішувати більш серйозніші питання світової економіки: міжнародна економічна інтеграція, інтернаціоналізація капіталу у зв’язку з небувалим процесом усуспільнення виробництва.

Загальні економічні закони є об’єктивні за характером дії вони притаманні всім суспільним способам виробництва. До них належать закон відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил; закон зростання продуктивності суспільної праці ( закон економії робочого часу ); закон усуспільнення праці і виробництва; закон зростаючих потреб, тощо. Вони не лише зберігаються (не сходять з історичної арени) у процесі розвитку суспільства, а й відіграють всезростаючу роль. Загальні економічні закони визначають головний напрям поступального розвитку суспільного виробництва, розкривають об’єктивні чинники зростання його ефективності.

Люди завжди і в усі часи діяли й будуть діяти свідомо. Але оскільки соціально-економічні умови в різних системах неоднакові, то й можливості використання економічних законів різні. До таких соціально-економічних умов насамперед потрібно віднести форму організації і форму руху суспільного виробництва. Перша виражає той або інший тип власності на матеріальні блага й передусім на засоби виробництва, друга будучи пов’язаною з першою, - стихійність або планомірність розвитку суспільного виробництва. Розподіл об’єктивних соціально-економічних умов на форму організації і форму руху умовний, оскільки в реальному економічному житті вони переплітаються, визначають і доповнюють одна одну. Але для здійснення цієї свідомої діяльності необхідно знати об’єктивні економічні закони, бо тільки в цьому випадку результат буде відповідати об’єктивній необхідності, що виражається економічними законами.

Вони мають два способи прояву – стихійний і свідомий. Ф.Енгельс писав, що суспільні сили, як і сили природи діють сліпо, насильно, руйнівно, доки ми не пізнали їх і не рахуємося з ними. Але якщо ми пізнали їх, зрозуміли їх дію, напрям і вплив, то тільки від нас самих залежить підпорядковувати їх усе більше і більше нашій волі із їх допомогою досягати наших цілей[1].

Саме через господарську практику економічні закони виявляють себе, виходять як би на поверхню економічного життя. І саме тут, у господарській діяльності, люди стискаються з ними. Конкретні господарські форми, в яких проявляються економічні закони, дуже багато чисельні й рухомі. Тобто один і той же закон може проявитися в найрізноманітніших формах. Так, закон економії часу знаходить своє вираження в зростанні продуктивності живої праці, зниженні матеріаломісткості продукції, підвищенні капіталовіддачі. Різноманітність форм прояву економічних законів залежить від тих конкретних історичних умов, у межах яких вони діють.

Коли люди в своїй господарській діяльності ігнорують їхні вимоги закони все одно діють, але діють як сліпа руйнівна сила. Яскравим прикладом того є економічна політика, яка проводилась в Україні з 1994-1999рр. некомпетентними політиками в угоду МВФ. Результатом є незнане історією скорочення й занепад національного виробництва у відносно нормальних умовах існування країни. Не було ні війн, ні збройних конфліктів, ні природних катаклізмів, а виробництво ВВП через суперечливі дії урядів, що йшли всупереч вимогам економічних законів, бо силовими методами здійснювались економічні реформи. У 1999 році падіння сягнуло дна: економічний спад зупинився на позначці 40,8% ВВП від 1990 року. Не має жодного прикладу в історії цивілізованих країн 20 століття, коли б держава в мирний час втратила 60% ВВП[2].

Проте це не означає, що люди безсилі перед економічними законами. Вони можуть вивчати їх, пізнавати механізм їхньої дії і на основі цього використовувати в своїх інтересах. Саме політекономія й дає можливість пізнавати вимоги об’єктивних економічних законів а економічна політика, яка будується на рекомендаціях політекономії, використовувати свідомо ці закони в інтересах суспільства[3].

Вивчаючи вимоги й механізм дії економічних законів, люди можуть використовувати їх у своїх інтересах, тобто будувати свою господарську діяльність у руслі вимог цих законів і тим самим забезпечувати високу ефективність своєї праці в суспільному виробництві як основному джерелі багатства.

Реалізація рушійних сил товарного виробництва можлива лише в певному господарському середовищі при зростанні економічних функцій держави. Ці сили несумісні з монополією в господарюванні, вони паралізуються в умовах відсутності конкретного середовища, вільного ціноутворення.

Це здійснюється шляхом проведення певної економічної політики побудованої на вимогах економічних законів. Вищою глобальною метою економічної політики на будь-якому рівні, на прикладі, держави повинно бути досягнення високої ефективності діяльності, яка забезпечує: не тільки високі прибутки фірми й підприємцям ( на мікрорівні), але й зростання добробуту всіх членів суспільства та всебічний розвиток особистості; якщо маємо на увазі макрорівень. Розробка ефективної економічної політики вимагає певної суми знань і перш за все глибоке пізнання суті та механізму дії економічних законів.

Література

1.Маркс К. Капитал. Критика политической экономии / К.Маркс. Т.1. –Кн. 1.Процесс производства капитала. – М.: Политиздат,1983. - 905с.

2.Молдован О. Двадцять років реформ і хаосу / О.Молдован // Економічна правда /Центр антикризових досліджень. Інтернет-видання -2011

3.Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія / підручник. К.: Видавництво «Ніка-Центр», 2002.- с522.