Козак В.М.

Науковий керівник: к.е.н Ворошан А.Д.

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці, Україні

Основні напрямки регулювання кредитних ризиків в Україні

Особливе місце в банківському бізнесі посідає кредитний ризик. Ідеться про невпевненість банку в тому, що позичальник буде спроможним і збереже намір виконати свої зобов'язання згідно з умовами угоди, інакше кажучи — про імовірність збитків у результаті кредитної діяльності.

Сучасна ситуація управління кредитним ризиком комерційними банками України характеризується застосуванням окремих методів його мінімізації, але велика питома вага проблемних кредитів у загальному обсязі доводить недооцінку деяких факторів на практиці, що і призвело до формування численних фінансових проблем, які і досі мають значний вплив на банківську систему України [1].

Управління кредитним ризиком — важлива складова стратегії і тактики розвитку будь-якої фінансово-кредитної установи. Для українських банків ця діяльність набуває особливого значення, оскільки їхні кредитні портфелі характеризуються високим рівнем простроченої, пролонгованої і безнадійної заборгованості, надмірною концентрацією кредитного ризику.

Фактори, що впливають на кредитний ризик, носять контрольований і неконтрольований характер. Контрольованими факторами є ті, котрі залежать від рішень управлінського впливу з боку банку. До неконтрольованих, як правило, зовнішніх факторів належить уся сукупність зовнішніх ризиків системи банківських ризиків, обумовлена об'єктивним проявом випадковості як форми необхідності. Зовнішні фактори відбуваються з причин, які не залежать від діяльності персоналу кредитного підрозділу банку. Внутрішні фактори навпаки відбуваються з причин, що зумовлені прорахунками персоналу, допущеними в процесі оформлення кредитного договору, помилками при оцінці благонадійності клієнта, порушеннями посадових інструкцій і помилками, закладеними в самих правилах кредитування.[2]

Щоб управління кредитним ризиком здійснювалось ефективно потрібно зацікавити як і самі банки, так і державу в особі спеціальних органів (передусім — центрального банку), уповноважених регулювати діяльність банків і наглядати за ними.

Більшість комерційних банків України до недавнього часу при оцінці кредитного ризику враховували лише одне з можливих його джерел – фінансові можливості позичальника. Практика показала, що дуже багато позичальників не повертають кредити не тому, що не мають можливості, а тому що не бажають цього робити. В цьому випадку банк вимушений подавати до суду і може зіткнутися з проблемою недосконалості укладення кредитної угоди. Це стосується всіх угод укладених під час кредитування. Це показує, що при оцінці кредитного ризику конче необхідно враховувати юридичний ризик.

Особливу увагу  слід приділяти впливу на кредитний ризик в ситуації виникнення форс-мажорних обставин. Також при кредитуванні слід враховувати, що в чистому вигляді ризики не зустрічаються, вони накопичуються та корелюють між собою, утворюючи системний ризик.

          При формуванні і вдосконаленні банківської системи України обов’язковою умовою повинно бути використання світового досвіду. Звичайно, банки розвинутих країн працюють в інших економічних умовах, але їх методи роботи можуть бути адаптовані до застосування і в нашій країні [3].

Україна має шанс створити досконалу систему банківського регулювання і нагляду, скориставшись досвідом країн, які йшли до цього десятирічними системами, а вже потім — системами банківського регулювання і нагляду. У нас ці процеси відбуваються паралельно, що, безумовно, ускладнює справу. Та, водночас, Україна має деякі переваги. Вона може (і повинна) скористатися накопиченим світовим досвідом у сфері банківського регулювання і нагляду. Крім того, згідно із Законом "Про банки і банківську діяльність" функцію банківського регулювання та нагляду в нашій країні покладено на НБУ [4].

Ще один метод мінімізації кредитного ризику, який використовується банками та вимагає достовірної інформації про позичальника – це страхування кредитних ризиків, яким в основному займаються спеціалізовані страхові компанії [2].

Таким чином, підвищення якості управління кредитними ризиками є передумовою підвищення ефективності банківської діяльності та конкурентноздатності банків. Система управління кредитними ризиками повинна формуватися відповідно до кредитної політики банку.

Причини акумулювання кризового потенціалу та наслідки цього для банківської системи потребують подальшого висвітлення з метою узагальнення запобіжних заходів.

У вітчизняній та зарубіжній практиці розроблено багато різносторонніх моделей оцінки кредитного ризику з метою його мінімізації. Проте, з огляду на розбіжності в бухгалтерській та фінансовій звітності, а також порівняно нетривалого функціонування банківського сектору України, не всі зарубіжні моделі можна застосовувати вітчизняним фінансовим установам. Тому потрібно розробляти системи оцінки кредитних ризиків, які б поєднували український та зарубіжний досвід та враховували специфіку нашої економіки.

Список використаних джерел:

1.Павлюк С.М. Кредитні ризики та управління ними/С.М Павлюк//Фінанси України. – 2008. - №11. – С.105-111.

2.Чехова І.В. Управління ризиками в банківській діяльності/І.В Чехова//Держава та регіони. Серія “Економіка та підприємництво”. – 2007. - №6. – С.312-314.

3.Пернарівський О. Аналіз, оцінка та способи зниження банківських ризиків/І.В Чехова //Вісник НБУ. – 2006. - №4. – С.44-45.

4.Гайдай Т.Є. Державний вплив а мінімізацію кредитних ризиків банківських установ/ О.В Лупін //Менеджер. -  2008 . - №2. – С.92-96.