Понька К. В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

СТИМУЛЯТОРИ ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Проблеми економічної безпеки почали досліджуватися в нашій державі нещодавно, але вже існує значна кількість наукових праць, які присвячені питанням забезпечення економічної безпеки на різних рівнях економіки. Так, забезпечення необхідного рівня безпеки економічних систем передбачає наявність відповідної системи управління економічної безпеки, вивченню якої присвячені дослідження С.Мочерного. Ризикам як істотним чинникам загроз економічній безпеці приділено увагу в роботі Т.Клебанової. Державній концепції безпеки національної економіки присвячено роботи М. Єрошенка, О. Барановського.

Сутність економічної безпеки в Концепції економічної безпеки України визначено як «…спроможність національної економіки забезпечити свій вільний, незалежний розвиток і утримати стабільність громадянського суспільства та його інститутів, а також достатній оборонний потенціал країни за всіляких несприятливих умов і варіантів розвитку подій, та здатність Української держави до захисту національних економічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз» (1,с.4).

Поняття економічної безпеки тісно пов’язане з категорією ризику, тому досить багато авторів спрямовують дослідження на визначення, класифікацію та діагностику складових та проявів ризику. Т.С. Клебанова (3,с. 116) виділяє такі групи ризиків для крупномасштабних економічних систем:

Технічний ризик, пов’язаний із зростанням термінів введення в експлуатацію та витрат внаслідок нереалізованості запланованих на певний період інвестицій та до фінансування за рахунок використання інвестиційних ресурсів майбутніх періодів.

Маркетинговий ризик, який виявляється у недосягненні запланованих обсягів реалізації внаслідок залучення меншої, ніж була запланована, кількості клієнтів.

Фінансовий ризик - недосягнення планових показників доходності внаслідок невідповідного фінансового стану об’єкту інвестування.

Комерційний ризик – недоотримання планового рівня прибутку в результаті несприятливих змін зовнішнього середовища.

До серйозних ризиків і погроз економічної безпеки відноситься «відтік» капіталу. Сучасні економічні словники визначають «відтік капіталу» як стихійний, такий що не регулюється державою, відтік грошових коштів підприємств і населення (валюти) за кордон, з метою як надійнішого та вигіднішого їх вкладення, інвестування, а також для того, щоб уникнути їхньої експропріації, надмірного обкладення податками, втрат від інфляції (4, с.38).

Можливість відтоку за кордон стимулює приховування капіталу від податків та погіршує державний бюджет. Існує природній зв'язок між «відтоком капіталу» і криміналом. І, в першу чергу, незаконним джерелом походження капіталу є тіньова економіка.

Для сьогоднішньої України аналіз процесів, що відбувається у сфері тіньової економіки, надзвичайно важливий і актуальний, з огляду на масштаби залучення населення у неформальну економічну діяльність.

Неформальна економіка України має свою специфіку:

Тісне переплетення державної і недержавної тіньової господарської діяльності.

Складність визначення форм і обсягів тіньової діяльності.

Неофіційність, що слабко пов’язана з кримінальністю.

Тісний взаємозв’язок офіційної і неофіційної економіки.

Використання у неформальній діяльності формально державних ресурсів, у т.ч. державного соціального забезпечення і державних субсидій.

Не існує жодної економічної чи соціально-політичної системи, яка володіла б повним імунітетом проти корупції. Корупція – це таке явище, яке завдає шкоди суспільству і становить загрози економічній безпеці держави.

Мельник М.І. в монографії (5, с. 367) корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії) фокусує увагу на економічних наслідках з огляду на проблеми національної безпеки:

консервація масштабів тіньової економіки, що призводить до зниження податкових надходжень до державного бюджету, відтоку капіталу за кордон, ускладнює можливість держави ефективно виконувати свої економічні, політичні і соціальні функції;

порушення механізму ринкової конкуренції;

підрив довіри агентів ринку до здатності влади встановлювати і дотримувати чесних «правил гри» на ринку, що призводить до інвестиційної пасивності цих агентів;

гальмування процесу формування ефективних приватних власників;

сприяння підвищенню цін на товари та послуги за рахунок корупційних «накладних витрат», внаслідок чого потерпає споживач та погіршуються показники економічної ефективності;

спричинення сталого механізму неефективного розподілу коштів державного бюджету, який перешкоджає ефективній діяльності уряду та підвищенню довіри до нього.

Соціальна безпека є складовою національної безпеки, тобто її метою є розглянути підтримання стабільності у суспільстві. Концепція соціальної політики може бути сформована на основі сучасних уявлень про соціально-орієнтовану економіку. Тобто, у ринкове господарство повинні бути вбудовані компоненти, що забезпечують його соціальну спрямованість. Ефективність економічного розвитку має відповідати соціальним параметрам, сприяти поліпшенню якості життя основної маси населення. Сучасне суспільство наполегливо вимагає повноцінного соціального захисту для того, щоб і населення в цілому, і окремі соціальні групи отримували широку соціальну підтримку.

Загальновідомо, що стан економічної безпеки проявляється як на рівні держави, так і на рівні регіону, на окремому підприємстві, на окремій людині.

Підсистема регіональної економічної безпеки займає важливе місце в системі національної економічної безпеки країни, оскільки від раціонального поєднання інтересів держави і регіону залежить ефективність територіального управління і збалансованість господарства країни. Економічна безпека кожного регіону й усіх регіонів України разом повинні забезпечити економічну безпеку країни.

Важливою ознакою регіональної економічної безпеки є реалізація інтересів регіону . Вона має подвійне значення. По-перше, держава реалізує на окремій території економічну безпеку України; по-друге, регіон має свою концепцію економічної безпеки. Таким чином, національна економічна безпека залежить від гармонійного поєднання інтересів держави і регіону.

Симонова О. Г. у статті «Актуальні проблеми регіональної економічної безпеки України» відзначає, що регіональні інтереси проявляються у стабільному відтворенні та збільшенні природно-ресурсного, економічного, техніко-технологічного, інтелектуального, інноваційно-інвестиційного, інформаційного, екологічного та соціального потенціалу регіону; розвитку міжрегіональних зв’язків, запроваджені нової системи міжбюджетних відносин, створенні технополісів, технопарків, науково-виробничих кластерів.(6,с. 126)

Слід розглядати і найважливіший елемент економічної безпеки країни в сучасних умовах – фінансову безпеку. Тобто фінансова безпека є найважливішою складовою економічної безпеки України.

Одним із ключових чинників забезпечення економічної і фінансової безпеки регіону є ефективна бюджетна політика. Місцевий бюджет як один з основних економічних елементів значною мірою залежить від централізованого його розподілу. У цьому зв’язку важливим чинником розвитку регіонів стають міжбюджетні відносини. На жаль, з року в рік не вдається забезпечити реальність місцевих бюджетів.

Як свідчить аналіз концепцій ризику, захисту та безпеки функціонування ц розвитку складних систем, основні причини ускладнення розростання вітчизняної економіки пов’язані з недосконалістю економічної інформації, яка поки-що не відповідає міжнародним нормам та стандартам; ціновими диспропорціями; штучним зниженням цінності праці та знань; помилками у визначенні пріоритетів розвитку.

У зв’язку з цим об’єктами Концепції економічної безпеки України є ресурси економічної діяльності: соціальна орієнтованість та динамічний розвиток вітчизняної економіки, світо-господарські зв’язки України, однак соціальна орієнтованість поки-що не є пріоритетним стратегічним орієнтиром управління нашою державою – першочерговим завданням досі залишається забезпечення потреб виробництва.

Література

1. Геєць В. М. Концепція економічної безпеки України. – К., 1996. – 63 с.

2. Соціальна політика та економічна безпека, під ред. д-ра екон наук, проф.

Є. І. Крихтіна. – Донецьк – 2004. – 336с.

3. Клебанова Т. С. Молдавская Е. В., Чанг Хонгвен Модели и методы

координации в крупномасштабных экономических системах. – Х.:

Бизнес-Информ. – 2002. – с. 116-117.

4. Современный экономический словар. – М.:Инфра-М. – 2002. – с. 477.

5. Мельник М.І. Корупція – корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії): монстр. – К.: Юрид. Думка, 2004. – с. 366-367.

6.Симонова О.Г. Актуальні проблеми регіональної економічної безпеки України, «Проблеми економіки України». -- №8/2005. – с. 125-132.