Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Ковбасюк О.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

ЗНАЧЕННЯ ОФШОРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЛЯ РОЗВИТКУ

МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ

Зростання обсягів світових потоків руху капіталу, посилення податкового пресу в деяких країнах, разом із надмірною регламентацією підприємництва створює передумови для розширення сфери офшорного бізнесу. Через привілеї, що надаються урядом міжнародним інвесторам, такі як низькі податкові ставки та створення сприятливого інвестиційного клімату, у тому числі інфраструктури, комунікацій, простоти реєстрації, збереження таємниці, переміщення фінансового бізнесу в офшорні юрисдикції представляється настільки ж закономірним процесом, як і переміщення виробництва, скажімо, побутової електроніки зі США і Європи - у Малайзію й Тайвань.

Про зростання інтересу підприємців усього світу до офшорів свідчить, той факт, що майже половина світового руху капіталів у прямій та позиковій формі на початку XXI ст. проходила через офшорні компанії. В той же час поширення в бізнесі спеціальних правових режимів оподаткування призводить до необхідності формування чіткої позиції щодо цього явища в країнах з різним рівнем соціально-економічного розвитку [1 ].

Вивченням особливостей офшорної діяльності займаються вчені багатьох країн. Зокрема, слід вділити праці Андрійчука В., Андрющенко Ю., Бутйнця Ю., Воронина А.М., Гайдукова В., Горбунова А., Даукаєва І., Єрмоленка Ю., Збирко С., Козиріна А., Кокорина В.А., Косее Д.Д., Кузнецової Н., Лисенкова Ю., Пеппера Дж., Стецюка С.С., Тепермана В., Троценко А., Чінчікеєва В., Шеховцова А. та ін., які дали визначення основним поняттям та виокремили етапи становлення й розвитку офшорної діяльності. Проте, незважаючи на значну кількість вітчизняних і зарубіжних праць, питанням впливу офшорної діяльності на розвиток міжнародного бізнесу достатньої увага не приділено.

Починаючи, в основному, з середини XX ст. багато британських колоній і залежних територій через цілий ряд історичних, політичних і економічних причин ввели в своє пільгове податкове законодавство, специфічні положення щодо реєстрації компаній на цих територіях та, що здійснюють свою діяльність за їх. межами. Як наслідок, почали зароджуватися стандарти офшорного бізнесу в багатьох світових юрисдикціях, тобто пільгові умови, закріплені законами.

Так, за оцінкою Вороніна А. М. до 50% сучасного світового руху капіталу обслуговується через офшорні центри [2].

Таким чином, за еволюційним розвитком офшорної діяльності всі країни світу можна умовно розділити на три великі групи, що відрізняються рівнем оподатковування й ступенем державного контролю за комерційною діяльністю.

Перша група - це традиційні високорозвинені промислові країни, де податок на прибуток може досягати 40-50%, а діяльність суб'єктів господарювання чітко регламентована. До таких країн, зокрема, слід віднести США, Німеччину, Францію, Японію. Головною перевагою для підприємств, що зареєстровані у цих країнах, є позитивний імідж в очах контрагентів.

Друга група - це безподаткові країни (або адміністративні території) більш відомі як офшорні зони, де максимально спрощено порядок реєстрації юридичних осіб і значно знижені або відсутні загальноприйняті податки. Згідно із законодавством переважної частини країн цієї групи розкривати анонімність інвестицій можна лише в разі кримінального переслідування інвестора. Хоча здебільшого акції випускаються "на пред'явника" і тому власник компанії залишається невідомим [3]. Також статус конфіденційності досягається шляхом використання послуг номінальних директорів, що в країнах системи загального права надаються офшорним компаніям, які спеціалізуються на наданні послуг в корпоративній сфері і володіють необхідними ліцензіями. Номінальні директори діють від імені реальних власників та тільки за їх дорученням, що надає можливість керувати компанією та зберігати конфіденційність [4]. Прикладами таких країн слугують Монако, Гонконг тощо.

Третя група - це країни (або адміністративні території) з пільговим оподатковуванням, де стягуються загальноприйняті податки, але одночасно діє й система податкових пільг, зумовлених специфікою внутрішнього податкового законодавства й податкових угод. Це, насамперед, Швейцарія, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта [3].

Сьогодні заснування офшорних компаній в офшорних юрисдикціях дає певні вигоди суб'єктам господарювання, а саме: можливість мінімізувати оподаткування великих грошових надходжень або вільно придбати нерухомість за кордоном, у тому числі у приватну власність. Більш того, офшори є досить ефективним інструментом продажу авторських прав, оплати валютних контрактів, передачі устаткування в лізинг, наймання персоналу, постачання давальницької сировини, операцій з нерухомістю, ведення інвестиційної та спекулятивної діяльності на світових фінансових ринках і просто банківським сейфом. У зв'язку з розвитком всесвітньої мережі Інтернет, практикується офшорне програмування, відкриття на території офшорних зон специфічних бізнес-одиниць наприклад віртуальних казино [2].

Отже, факторами успіху для розвитку міжнародного бізнесу за допомогою офшорної діяльності повинні стати вигода, яку отримує як країна-експортер капіталу, так і країна, у якій розміщені офшорні юрисдикції, і це можна досягти тільки завдяки політичної гнучко стійких країн, готовності іти на компроміс; співробітництву з міжнародними організаціями; реформам національного законодавства убік досягнення більшої прозорості офшорного сектора; використанню доходів від реєстрації офшорних компаній для розвитку інших галузей народного господарства цих держав.

Таким чином, прагнення до мінімізації будь-яких витрат, у тому числі і пов'язаних із сплатою податків, властиво кожному суб'єкту господарювання. Все більше і більше компаній, здійснюючи міжнародну діяльність, проводять свої фінансові операції, користуючись податковими пільгами для офшорних компаній, створених у офшорних юрисдикціях. В той же час це призводить до скорочення розміру податків країн-експортерів капіталу і відповідно суперечить їх інтересам.

Тому, здійснення підприємствами міжнародного бізнесу через офшорні зони повинно стати певним компромісом між владою і господарюючими суб'єктами, що в умовах сучасної економіки є лише питанням часу

Література:

1. Стецюк С.С. Прогнозна оцінка можливості та доцільності створення офшорних зон в Україні / С.С. Стецюк // Міжнародна економіка та менеджмент. - 2008. - №1. - С. 64-70.

2. Косее Д.Д. Місце правового режиму оподаткування офшорної території у сфері регулювання економічних відносин / Д.Д. Косее // Часопис Київського університету права. - 2008. - №1. - С. 86-89.

3. Кокорин В.А. Налоговая гавань. Чем полезен офшор / В.А. Кокорин// Человек и закон. - 2008. - №9. - С. 118-123.

4. Воронина A.M. Эволюция оффшороного бизнеса / A.M. Воронина// Финасы и кредит. - 2006. - №13. - С. 42-47.