Войтко І. М., Откаленко О.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,Україна

Роль державного казначейства України в системі державного фінансового контролю

Сьогодні, в період становлення державності та розвитку України як незалежної, правової і демократичної держави, багато уваги приділяється розвитку та вдосконаленню діяльності державних органів влади, в тому числі cтруктур, від ефективної роботи яких залежать економічне піднесення і добробут нації. Особливо це стосується фінансово-економічних служб, котрі повинні бути взірцями фахової обізнаності й людяності в найскладніших cитуаціях, що пов’язані з фінансуванням органів державного управління для забезпечення їхньої діяльності. На процесс становлення фінансової системи впливають як зовнішні, так і внутрішні чинники:

· зарубіжний досвід і світова економічна криза;

· постійні політичні та організаційні зміни, які мають місце в органах

публічної влади;

· низька інвестиційна привабливість корпоративного аграрного сектору економіки.

Фінансова система не лише забезпечує необхідні взаємозв’язки в економіці, вона є одним із найважливіших важелів макроекономічного регулювання, інструментом, за допомогою якого уряд України має змогу врегулювати економічний розвиток.

Повноваження та функції Державного казначейства в системі державного фінансового контролю розглядають у своїх працях В. Александров, С. Булгакова, О. Даневич, С. Клімова, П. Петрашко, В. Стоян, Н. Сушко, О. Чечуліна, Р. Єремейчук, С. Юрій та ін. Більшість науковців акцентують увагу на забезпеченні своєчасності й повноти виконання фінансових зобов’язань перед державним бюджетом, а також виявленні фактів порушень фінансового законодавства чи неналежного виконання учасником фінансової діяльності своїх зобов’язань, сприянні збалансованості між потребою у фінансових ресурсах і розміром грошових фондів. Однак контроль не може обмежуватися тільки реєстрацією окремих вад, порушень законодавства і державної дисципліни, а питання основного призначення казначейського контролю у працях науковців досліджено недостатньо.

На практиці системність казначейського контролю проявляється у виконанні кожним органом казначейства делегованих йомуз авдань і забезпечується особливою взаємодією різних рівнів органів ДКУ, за якої орган казначейства вищого рівня отримує можливість управляти елементами, що є об’єктами контролю органів нижчого рівня. Без системного контролю, використовуючи засоби обмеженого контролю, суть якого зводиться до наглядуза об’єктом і констатації факту відхилення, що виникає під час виконання видаткової частини державного бюджету, це було б нездійсненним.

Системність контролю логічно базується на його суцільності. Варто зауважити, що казначейський контроль за своєю природою унеможливлює вибірковість. Це є основою ефективного управління та створює такі умови, за яких незаплановане, нецільове використання розпорядниками бюджетних коштів фінансових ресурсів держави стає не тільки неможливим, але й нелогічним.

Важливою рисою казначейського контролю є його поелементність. Під поелементним контролем розуміють контроль, спрямований на кожний окремо взятий елемент системи, якою управляють, – показники кошторисів, планів асигнувань, суми взятих зобов’язань, перерахованих коштів, здійснених видатків, обсяги доходів за їхніми видами тощо.

Проконтролювати і виконати кожний такий елемент означає забезпечити такий розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів, за якого досягнення запланованого соціально-економічного ефекту стане реальним фактом. Важливою характеристикою сучасного контролю у процесі виконання державного бюджету є і його динамізм. Таку можливість контроль отримав лише тоді, коли став здійснюватися єдиним органом – ДКУ, що взяло на себе відповідальність за виконання державного бюджету в цілому. На представленій таблиці 1, можна простежити кількість відмов за даних органами ДКУ з метою нецільового використання бюджетних коштів. Без згаданої оперативності система здійснюваного під час виконання бюджету контролю не могла б встигати за процесами, що відбуваються в бюджетній сфері, отже, й успішно регулювати їх. Але, намагаючись дотриматися вимоги оперативності, важливо уникнути поспішного, не виваженого впровадження нових, не перевірених практикою методик контролю, через що виникає значний ризик не тільки розбалансувати процесс управління бюджетними видатками, а й заблокувати цей процесс узагалі.

Табл. 1

Відмови надані розпорядниками коштів з метою запогання нецільового

використання бюджетних коштів

№ з/п	Звітний період ,р.р.	Відмови за державним бюджетом		Відмови за місцевим бюджетом		Загальна сума відмов, млн грн
		кількість,шт	сума, млн грн	кількість,шт	сума, млн грн
1.	2008	990	27,2	1764	142,2	169,4
2.	2009	652	43,7	1631	55	98,7
3.	2010 (станом на 01.12)	261	7,6	1231	44	51,6

Доцільно зауважити, що в ході побудови ДКУ динамічної системи контролю практично не виникали і невиникають ситуації, які б характеризувалися суперечністю чи протиставленням наявних і впроваджуваних контрольних процедур. Кожна нова впроваджувана ДКУ процедура була і є органічним доповненням використовуваних до тепер процедур контролю, вона замінює той чи інший елемент системи контролю, який не відповідає вимогам.

Однак треба зазначити, що ДКУ постійно відчуває недостатність законодавчого визначення норм і процедур фінансового контролю, тому є потреба в Законі про Державне казначейство, де були б визначено не тільки обов’язки органів ДКУ, але і їхні права, а також питання вдосконалення контролю.

Отже, можна зробити висновок ,що казначейство виконує в системі державного управління важливу роль, а сааме забезпечення контролю фінансової діяльності. Однакокремі напрямки його діяльності потребують удосконалення в напрямі посилення його випереджального характеру.

Список використаної літератури:

1. Чечуліна О.О. Контроль бюджетних повноважень при виконанні бюджетів //Фінанси України. - 2009. - №6. - С.64-68.

2. Казначейська справа в Україні / За ред. Стовбчатого А.М. - К.: „Видавничий дім „Комп’ютерпрес”, 2010. - 316с.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.05.2002р. №659 «Про затвердження переліку груп ватних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання».

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.06.2001р. №702 «Про порядок використання коштів, виконавчої влади від надання ними послуг відповідно до законодавства, та їх розміри», із змінами та доповненнями станом на 01.11.2011р..

5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державне казначейство України», від 21 грудня 2005 р. № 1232. – Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi.nreg