Экономические науки/1. Банки и банковская
система
Щепетков С. Я., МБС-11
ДВНЗ "Українська
академія банківської справи Національного Банку України"
Врахування галузевого чинника при
оцінці кредитоспроможності позичальника
Одним із факторів,
що спричинив світову фінансову кризу була неналежна оцінка кредитоспроможності
позичальників. При цьому, більш об'єктивно досліджуючи позичальника банк
набуває можливості більш точно розрахувати відсоток ризику, а значить може
запропонувати більш об'єктивну ціну; з меншим "ризиком точності"
сформувати резерви, а значить не втратити прибутковість ресурсів (чи
ліквідність), або застрахуватись від прояву кредитного ризику, та, як наслідок,
зменшити вірогідність появи непередбачуваних проблемних кредитів.
Тому метою даного
дослідження є визначення галузевого ризику при оцінці кредитоспроможності позичальника.
Даним питанням
займались такі вчені, як: Вальравен К.Д., Соколінська Н.Е., Помазанов М.В.,
Євдокімов Ф.Є., Афанасьєв М.Ю., Суворов Б.П., та інші.
Будь-яка фірма має
як внутрішні, так і зовнішні фактори, що впливають на її функціонування. Тому
не можна оцінювати ризик позичальника виходячи лише з його промислових
потужностей та менеджменту. Діяльність фірми значною мірою залежить від
"мікроклімату" галузі: притаманних їй ризиків, рівня конкуренції,
особливостей її циклів, політики уряду, рентабельності бізнесу, соціальних
настроїв, та інших факторів.
Кредитний ризик,
пов'язаний зі стійкою фірмою в добрій галузі значно менше кредитного ризику
стійкої фірми в поганій галузі [1].
Для досягнення мети дослідження нами була проаналізована інформація з
сайту Держкомстату (баланси та ін. показники звітності), згрупована по галузях
економіки. На основі цієї інформації нами були розраховані та використані у
подальшому аналізі наступні показники: коефіцієнти
покриття, автономії, короткострокової "закредитованості" галузі,
оборотності засобів, частки довгострокових зобов'язань у валюті, зношеності
оборотних засобів, співвідношення кредиторської та дебіторської
заборгованостей, рівень рентабельності. Дані використовувалися за період з
кінця другого кварталу 2008 року по кінець другого кварталу 2011 року в розрізі
таких галузей: сільське господарство; промисловість; будівництво; торгівля
(вся); оптова торгівля; роздрібна торгівля; торгівля автомобілями; готелі та
ресторани; транспорт та зв'язок; фінансова діяльність; нерухомість; освіта; охорона здоров'я; комунальне господарство.
На основі
розрахунків даних показників фінансової стійкості по галузях знаходились:
мінімальне, максимальне, середнє значення, та їх стандартне відхилення. Після
цього підраховувались бали по кожному показнику: якщо показник-стимулятор, то
бали розраховуються по формулі (1), а якщо дестимулятор – по формулі (2).
X – значення
показника
m – дата (строка)
n – показник
(стовбець)
Кожен показник
оцінювався в бальній шкалі від 1 до 6. Отримані результати округлювались до
більшого значення, а нульові результати дорівнювались одиниці. При цьому ми
вважаємо за доцільне враховувати рівень ризикованості банку, який би коректував
результати або в бік посилення впливу даного коефіцієнта на методику оцінки
кредитоспроможності позичальника юридичної особи, або в бік послаблення. В
даному випадку R, або показник рівня ризикованості банку, буде мати значення в
діапазоні (0;2]. Тобто R<1 – занижена ризикованість, R=1 – середня
ризикованість, R>1 – завищена ризикованість. І на останок, сумуються всі
отримані бали по показниках на відповідну дату за формулою (3).
Z – Y, який
округлено до більшого значення, а нульові результати прирівняні до 1
R – рівень
ризикованості банку
Km – коефіцієнт стану галузі
Розрахувавши
коефіцієнти стану галузі на останню звітну дату отримуємо наступні результати (рис.1).
Рисунок 1 –
Коефіцієнт стану галузі, станом на 30.06.2011 р. в Україні, при R = 1
Як ми бачимо з
рисунку 1, станом на 30.06.2011 р. вірогідність появи проблемних кредитів є
найбільшою в галузі будівництва, комунального господарства та роздрібної
торгівлі; а найменшою – в галузі фінансової діяльності, операцій з нерухомістю
та в галузі транспорту і зв’язку.
Для впровадження
коефіцієнта стану галузі в оцінку кредитоспроможності позичальника нами були
розроблені наступні формули: при
Формули (4) та (5)
побудовані на тому принципі, що якщо стан галузі позичальника дуже позитивний,
а сам позичальник по методиці оцінки кредитоспроможності отримав клас «Г», або
«Д», то є недоцільним покращувати його оцінку повністю, або частково на
коефіцієнт стану галузі. В даному випадку ми ввели коефіцієнт адекватності
моделі, який визначається з відповідної таблиці, яку кожен банк розробляє,
виходячи особливостей його кредитної політики (табл.1).
Таблиця 1 –
Розрахунок коефіцієнта адекватності моделі
|
Клас позичальника |
Коефіцієнт адекватності
моделі |
|
А |
1 |
|
Б |
1 |
|
В |
0,8 |
|
Г |
0,3 |
|
Д |
0 |
Підсумовуючи можна
зробити такі висновки: не всі галузі однаково реагують на прояви зовнішніх
чинників, тому потрібно вивчати специфіку поведінки кожної галузі окремо; при
формуванні резервів під активні операції
банку треба враховувати фактор циклічності галузей позичальників; оцінюючи
ризик позичальника треба додатково враховувати ризик його галузі, як додатковий
ризик прояву ризику; аналізуючи ризик галузі потрібно враховувати: стан
альтернативних галузей за даний проміжок часу, чи продовжують успішно діяти
галузі, які добре працювали в минулому по відношенню до економіки в цілому, чи
досягли фірми в одній галузі однакових результатів; необхідно звертати увагу на
внутрішньогалузеву середу конкуренції, яка є вагомим показником ризику.
Література
1. Вальравен К.Д.
Управление рисками в коммерческом банке [Електронний
ресурс]:http://www.twirpx.com/file/115026/
2. Державний комітет
статистики України [Електронний ресурс]: http://www.ukrstat.gov.ua/