Кучеренко Т., БС-09а

Удосконалення фінансового стану комерційного банку

Під фінансовим станом банку слід розуміти адекватну оцінку його діяльності, комплексну характеристику стійкості банку. Банком є юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності наступні банківські операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб [1]. Враховуючи те, що історичний розвиток банків, товарного виробництва й обігу тісно пов’язані, функціонування кожної з перелічених ланок впливає на стан двох інших. Важливість банків полягає у посередництві в перерозподілі капіталу, що істотно підвищує загальну ефективність виробництва.

Актуальною тема є у сучасних умовах ринкової економіки. Адже стабільний фінансовий стан – це надійність, стійкість, конкурентоспроможність. Сукупність перелічених принципів діяльності забезпечить комерційним банкам збереження та примноження капіталу.

Дослідженням визначеної теми займалися як українські науковці (О.В. Васюренко, Л.О. Примостка, В.М. Кочетков, А.М. Герасимович, , З.І. Щебиволок, І.М. Парасин-Вергуненко, Ф.Ф. Бутинець, Г.С. Панова, А.Д. Шеремет, Г.Н. Щербакова), так і російські (М.З. Бор, Л.П. Бєлих, В.В. Іванов, С.І. Кумок, Г.С. Панова, Ю.С. Маслєнченков, Г.Г. Фетисов, О.І. Лаврушина, В.В. Ковалева), і зарубіжні автори (Ю. Брікхем).

Метою статті є аналіз поняття «фінансовий стан» банку та запропонування шляхів удосконалення фінансового стану комерційного банку.

Під фінансовим станом певного економічного суб’єкта розуміють наявність в нього фінансових ресурсів, забезпеченість грошовими ресурсами, необхідними для господарської діяльності, підтримки нормального режиму роботи і життя, здійснення грошових розрахунків з іншими економічними суб’єктами [2].

Слід зауважити, що поняття «фінансова стійкість» та «стійкість фінансового стану» є тотожними, бо перше є відображенням останнього[3].

У «Великому економічному словнику» категорія «стійкість» трактується як «сталість, постійність, непідвладність ризику втрат і збитків» [4].

В Україні для аналізу фінансового стану комерційного банку застосовується система взаємопов’язаної множини показників та коефіцієнтів. Дана система відображає загальні результати діяльності банку. Алгоритм розрахунку даних показників визначається прийнятою системою бухгалтерського обліку та формами фінансової звітності, що встановлюються Національним Банком України.

Існує ряд методологічних підходів для оцінки фінансового стану банку. Кожен з них має переваги, які треба вміти використовувати, та недоліки, які необхідно мінімізувати. Деякі з них:

§ метод порівняння (для визначення причини та степеня впливу динамічних змін та відхилень);

§ індексний метод (для дослідження ділової активності комерційного банку за допомогою комп’ютерних технологій);

§ метод елімінування (для виявлення впливу окремих факторів на узагальнюючий показник шляхом ліквідації впливу інших факторів);

§ метод абсолютних різниць (для виміру зміни результативного показника під впливом кожного окремого фактора);

§ метод відносних різниць (для визначення приросту результативного показника під впливом будь-якого фактора);

§ коефіцієнтний метод (для діагностики внутрішнього стану банку). Цей метод полягає у співставленні статей банківської звітності [5].

На сьогодні найбільш поширеним методом оцінки фінансового стану банку є нормативно-коефіцієнтний метод. Головним недоліком цього методу є відбір найважливіших, найбільш інформативних фінансових коефіцієнтів. Окремий фінансовий коефіцієнт визначає лише один конкретний напрям діяльності банку. Тому для цільного фінансового аналізу банківської діяльності необхідно використовувати велику кількість різноманітних коефіцієнтів.

Аналізуючи сутність фінансового стану банку слід виділити принципи ефективного функціонування механізму управління фінансовою стійкістю банку:

– єдність дій і засобів досягнення мети суб’єктами управління, а також системність тактики і стратегії процесу управління фінансовою стійкістю для забезпечення його безперервності;

– комплексність процесу управління фінансовою стійкістю, що передбачає використання всіх форм, методів, інструментів, важелів і способів управління в сукупності для досягнення найбільшого ефекту;

– альтернативність підходів і організаційних рішень при досягненні поставленої мети;

– взаємозв’язок й взаємообумовленість елементів механізму управління фінансовою стійкістю банку (тобто функціонування конкретного елемента визначає специфіку функцій іншого, а взаємний вплив і направленість до мети усієї множини елементів є основою результативності процесу управління фінансовою стійкістю);

– гнучкість механізму й процесу управління фінансовою стабільністю банку, що дає можливість пристосуватися до ймовірних змін на фінансовому ринку;

– принцип наукоємкості передбачає використання в управлінні фінансовою стійкістю тільки науково підтверджених моделей і підходів.

Щодо вдосконалення методів управління фінансовою стійкістю банку наводяться наступні пропозиції:

- встановлення норм обов’язкового резервування, що сприяє зниженню рівня чутливості банку до ризиків та підвищенню якості банківських пасивів;

- формувати відповідну методологічну та нормативну базу для забезпечення впровадження сучасних методів управління ризиками;

- безпосередньо самим банкам продовжувати роботу з підвищення рівня капіталізації та якості капіталу;

- використовувати досягнення світової банківської практики для впровадження та вдосконалювання методів управління інструментами фінансової стійкості;

- мінімізувати негативний вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на рівень фінансової стійкості.

Отже, як висновок слід зауважити, що банки є важливою ланкою економічних відносин у суспільстві. Їм необхідно постійно збільшувати ефективність діяльності, для того, щоб зберігати та примножувати свій капітал, підтримуючи при цьому конкурентоспроможність. Це можливо при дотриманні вищезгаданих принципів та виконанні стратегічних завдань. В статті було запропоновано ряд заходів щодо вдосконалення фінансового стану комерційного банку. Та їх виконання має бути покладено як на безпосередньо комерційні банки, так і на органи державної влади (законодавча сфера), Національний Банк України (контроль, регулювання, впровадження новацій).

Література:

1. Закон України “Про банки та банківську діяльність” № 2121 – III від 07.12.2000 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2121-14

2. Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б. Современный экономический словарь / Б. А. Райзберг, Л. Ш. Лозовский, Е. Б. Стародубцева. –– [5-е изд.], перераб. и доп. – М. : Инфра-М, 2006. – 495 с.

3. Дзюблюк О.В., Михайлюк Р.В. Фінансова стійкість банків як основа ефективного функціонування кредитної системи: монографія / Тернопіль: ТЗОВ «Терно-граф», 2009. – 316 с

4. Большой экономический словарь / [под. ред. А. Н. Азрилиана]. – М. : Институт новой экономики, 1997. – 864 с., с. 770

5. Аналіз банківської діяльності: навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / У.Я. Грудзевич. — Київ: УБС НБУ, 2007. — 222с., c. 76