Экономика. Внешнуэкономическая деятельность

Коваль Оксана Миколаївна

Науковий керівник: Фіщук Наталія Юріївна

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ВСТУП УКРАЇНИ ДО СОТ: ПОЗИТИВНІ ТА НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ ДЛЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Анотація. Проаналізовано зміни в сфері виробництва сільськогосподарської продукції та наслідки вступу України до СОТ для агропромислового комплексу. Охарактеризовано позитивні і негативні наслідки для АПК України після вступу до СОТ.

Ключові слова. СОТ, АПК України, сільське господарство, світова торгівля.

Постановка проблеми. Сільське господарство традиційно сприймається як винятковий або чутливий сектор глобальної торгової системи. Навіть притому, що сільськогосподарські товари, на відміну від послуг, є продуктами праці, які фізично перетинають національні кордони, в системі СОТ вони виділяються окремо через свою особливу природу і роль в розвитку міжнародної торгівлі. Ця відмінність полягає в особливостях виробничого процесу в сільському господарстві, постійному попиті на харчові продукти, які забезпечують щоденні природні потреби людини, а також у важливій ролі, яку відіграє агропромисловий сектор в економіці багатьох суспільств.

Актуальність дослідження підтверджується ступенем нерозкритості теми – на даний час фактично немає жодної фундаментальної праці щодо регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією в рамках Світової організації торгівлі [2].

Аналіз наукових досліджень. Процес приєднання України до системи СОТ розпочався 30 листопада 1993 року і з того часу це питання набуло популярності та зацікавило багатьох аналітиків та дослідників економічного спрямування.

Питання, що стосуються вступу України до СОТ, вивчають українські та закордонні вчені, такі, як Т. Колісник, І. Дахно, Т. Остапко, Г. Квітка, Т. Осташко, С. Кравчук, І. Шупик, Т. Стукач. Російські вчені І. Дюмулен та К. Ремчуков. Проте, деякі питання щодо значення вступу України до СОТ для агропромислового комплексу потребують подальшого наукового дослідження.

Виклад основного матеріалу. Розвиток економіки України значною мірою залежить від результатів діяльності аграрного сектору. Українські аграрії мають великий потенціал, який не має реалізації через велику низку перешкод, що мають внутрішній та зовнішній характер. Сільське господарство завжди було важливою складовою переговорного процесу в рамках вступу України до СОТ. Основною метою успішного завершення цих переговорів було забезпечення належного рівня підтримки агропромислового комплексу країни та створення умов для конкурентоспроможності вітчизняного сільськогосподарського виробника після вступу до СОТ [1].

Підписання протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) та повноцінна інтеграція до СОТ відкривають широкі можливості для розвитку національної економіки. Проте вступ до СОТ, на думку Ж.В Лазаренка створюючи потенційні можливості, не містить інституційних механізмів їх практичної реалізації. Відтак, завдання реалізації потенціалу позитивного впливу членства Україна в СОТ на національний соціально-економічний розвиток повною мірою належать до сфери відповідальності національної економічної політики. Кожна країна-член СОТ повинна розробити стратегію реалізації своїх інтересів в рамках переговорного процесу. Після трьох років членства в СОТ та участі в переговорах Доха-раунду, України не розробила такої «дорожньої карти». Це, в свою чергу, ставить під загрозу можливість повноцінної реалізації інтересів України в рамках переговорів Раунду Розвитку. Вищезгадані питання обумовлюють актуальність даного дослідження [5].

Незважаючи на те, що Україна вже є повноправним членом СОТ, донині точаться запальні дискусії стосовно наслідків цієї події. Вважається, що позитивними наслідками вступу до СОТ для держави та АПК в цілому є:

1) більша відкритість ринків країн-членів СОТ, і в результаті покращення іміджу України;

2) поліпшення загальної макроекономічної ситуації впровадженням структурних та інституційних реформ і сприяння зростання реального ВВП;

3) розвиток засад ринкової конкуренції за міжнародними стандартами;

4) можливість сформувати привабливий інвестиційний клімат, а відтак – збільшити обсяги іноземних інвестицій;

5) прискорення структурних реформ управління галузями АПК за рахунок іноземних інвестицій, міжнародного менеджменту та технологій; збільшення доходної частини бюджету від розширення міжнародної торгівлі унаслідок лібералізації режиму доступу до зовнішніх ринків товарів, капіталів та праці;

6) збільшення прибутків, пов’язаних з розширенням доступу до іноземних ринків, у т.ч. країн, які ще претендують на вступ до СОТ;

7) одерження ширшого доступу до іноземних інвестицій;

8) лібералізація торгівлі, розширення асортименту та якості пропонованих на ринку товарів;

9) зменшення ціни на деякі види конкурентної продукції, тощо.

Щодо негативних наслідків від вступу до СОТ для держави та АПК в цілому є такі:

1) прискорення темпів зростання безробіття у сільській місцевості;

2) український ринок сільськогосподарської продукції став більш відкритим перед імпортом;

3) посилиелась неконтрольована трудова міграція;

4) у зв’язку з адаптацією до вимог СОТ, приведенням законодавства та нормативно-правової бази до відповідних вимог, форму ванням нової технологічної бази в державному управлінні, діяльністю нових представницьких органів значно зросли витрати бюджету.

Економічні проблеми державного рівня також спостерігаються на ринку певних товарів та послуг. Протягом наступних шести років Україна зобов’язана скоротити обсяг підтримки сільгоспвиробництва приблизно на 600 млн грн.

6) гостро постають проблеми конкуренції та обмеження українських виробників агропродовольчої продукції внаслідок збільшення субсидованого імпорту продовольства із країн ЄС та інших країн, зокрема м’яса, цукру, молочних продуктів тощо, що прямо залежить від зменшення ступеня захисту внутрішнього ринку через мито. Дотримання вимог СОТ у сфері прав власності на біологічні активи, санітарні та фітосанітарні аспекти змушують національних виробників більше коштів витрачати на заходи стандартизації як умов виробництва, так і його продуктів, а не на інтенсифікацію [3].

Наслідки від вступу України до СОТ будуть різними для виробників і для споживачів.

Позитивні наслідки від вступу до СОТ для споживачів продовольчої продукції: розширення асортименту та якості продовольчих товарів, зниження їх ціни; зростання реальних доходів населення, підвищення добробуту; диверсифікація сфери послуг – збільшення їхньої кількості та асортименту, вдосконалення якісних показників; держава буде активно підтримувати розвиток інфраструктури у сільській місцевості, охорону довкілля, сприяти розвитку депресивних територій.

До негативних наслідків від вступу до СОТ для споживачів продукції АПК віднесемо: посилення безробіття; погіршення демографічної ситуації, особливо в сільській місцевості; наповнення вітчизняних ринків продукцією більш низької якості, ніж українська.

Позитивні наслідки від вступу до СОТ для національних підприємств: полегшення доступу до ринків країн-членів СОТ; вільний, недискримінаційний доступ на світовий ринок конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції; стимулювання технологічного оновлення та переозброєння національного виробництва відповідно до світових стандартів; можливість застосування при вирішенні торговельних спорів механізму врегулювання суперечок, передбаченого нормами СОТ; можливість вписати ряд підприємств в світові технологічні ланцюги.

Для національних підприємств негативні наслідки від вступу до СОТ будуть такими: національні виробники втратять суттєву частину внутрішнього агропродовольчого ринку; певні втрати, пов’язані з адаптацією до нового конкурентного й регулятивного середовища; масова експансія імпортної готової продукції може спричинити масове закриття дрібних та певної частини середніх переробних підприємств; необхідність забезпечення якості продукції призведе до збільшення виробничих витрат; захист багатьох виробництв від іноземної конкуренції буде значно ускладнений; привабливість інвестицій у виробництво знизиться, лібералізація тарифів зробить більш привабливим ввіз товарів із-за кордону; вступ до СОТ не гарантує від застосування проти наших товарів антидемпінгових заходів; відбудеться скорочення державної підтримки власних товаровиробників [4].

Ясніцька У.М., та Семів С.Р., вважають, що ситуація яка склалася зумовлює необхідність реалізації заходів, спрямованих на розвиток інфраструктури аграрного ринку, посилення внутрішньої інтеграції вітчизняних суб'єктів АПК та стимулювання розвитку кооперативних утворень у сільській місцевості. Розвиток кооперативів (сільськогосподарських, сервісних, постачальницьких, збутових, маркетингових тощо), як це переконливо доводить досвід країн ЄС, матиме наслідком істотне посилення конкурентоспроможності аграрних підприємств на внутрішньому та зовнішньому ринках, посилення взаємозв'язків між АПК та внутрішнім ринком агропродовольчої продукції, розвиток інфраструктури, зокрема соціальної, у сільській місцевості [6].

Висновки. Сільське господарство являється основою забезпечення, продовольчої безпеки України, що дає поштовх для розвитку всього народного господарства держави. Для представлення своїх інтересів у СОТ, Україні потрібно приєднатися до угрупувань країн, які мають конкретні інтереси з нашою державою щодо розвитку міжнародної торгівлі продуктами сільського господарства. Такі об’єднання допомагають країнам захищати спільні інтереси, які на одинці кожній країні вирішити неможливо.

Кабінет Міністрів відзвітував про те, що після закінчення процесу вступу України до СОТ, країна активно зайнялася усіма можливими переговорними процесами з членами організації за для лібералізації всіх можливих нетарифних і тарифних бар’єрів при здійсненні торгівлі сільськогосподарською продукцією, послугами та ін. Найбільшими своїми досягненням Уряд називає початок і успішне проведення переговорів з ЄС за для організації зони вільної торгівлі. Але не потрібно себе втішати марними надіями, оскільки становище національної економіки далеко не відповідає тим прогнозам, які були озвучені перед вступом України до СОТ. Нагадаю, що мова йшла про збільшення експортного потенціалу, і як наслідок зростання рівня ВВП. Але не зважаючи на обіцянки, усі оптимістичні прогнози так і залишились лише на папері. Хоча можна все це пояснити світовою економічною кризою, яка не враховувалася під час розрахунку переваг вступу до СОТ. Етап, коли держава мала лише розпочати отримувати дивіденди від членства в організації, збігся із загостренням світової фінансової ситуації, тому зараз важко помітити суттєвий ефект від членства в СОТ. Якщо згадати про страх напливу імпортних товарів до країни, то його не відбулося, але лише через те, що це стало ознакою впливу світової економічної кризи. Тому для того, щоб об’єктивно дати оцінку вступу України до СОТ, потрібно щоб пройшов певний період і економіка нашої держави набрала до кризового рівня розвитку.

Література

1. Веб-сторінка Міністерства економіки України // Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.me.gov.ua.

2. Духневич А.В. Тенденції, перспективи розвитку агропромислового комплексу в умовах участі України в СОТ / А.В. Духневич // Часописи Академії адвокатури України. – 2011. – №1. – С. 01- 05.

3. Духневич А.В. Удосконалення аграрного законодавства, як складова державної аграрної політики України як члена СОТ / А.В. Духневич // Електронний ресурс. Режим доступу: www.nbuv.gov.uа

4. Клочко В.М, Мерчанський В.В. Значення вступу України до СОТ для агропромислового комплексу / В.М. Клочко, В.В. Мерчанський // Економічний постір. – 2009. – № 22/1. – С. 13-21.

5. Лазаренко Ж.В. Ідентифікація переговорних позицій України в галузі сільського господарства в рамках СОТ / Ж.В. Лазаренко // Електронний ресурс. Режим доступу: www.nbuv.gov.uа

6. Ясніцька У.М, Семів С.Р. Вплив вступу до світової організації торгівлі на ринок агропромислової продукції / У.М. Ясніцька, С.Р. Семів // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – № 21.10. – С. 280-283.