Головко В. С.

Науковий керівник: доцент, Долматова Галина Євгенівна

ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського

Проблеми банківського кредитування підприємств в сучасних умовах України

Ефективне кредитування на сьогоднішній день – це одне з найважливіший і найактуальніших завдань банківської системи України. Саме кредитні операції приносять найбільші прибутки і від того, наскільки правильно будуть обрані методи і дотримані умови кредитування, в значній мірі, залежать її перспективи розвитку. Це підтверджує важливість і актуальність обраного наукового напряму.

Дану проблему досліджує безліч як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, зокрема це такі економісти: Пернарівський О. В., Примостка Л. О., Савлук М. І., Суторміна В. М., Дмитренко П. А., Зайцева А., Л. Гітман, Б. Едвард, Г. Марковіц, Дж. Маршалл, П. Роуз, Дж. Сінкі, Ф. Фабоцці, У. Шарп та ін.

У зв`язку зі світовою фінансовою кризою українські банки опинилися в скрутному становищі. Необхідність повертати залучені за кордоном кошти (близько 17 млрд. доларів), які вже роздані як довгострокові кредити, через відсутність інших джерел фінансування примушує банки і саму державу вживати заходи для забезпечення фінансової спроможності української банківської системи. Вчасно не скоригувавши свою політику та не вживши ефективних заходів для мінімізації впливу кризи, банки розраховують на компенсацію витрат за рахунок держави і власних клієнтів. Банки переживають кризу ліквідності; їм потрібні гроші, які вони намагаються залучити всіма можливими методами. Арсенал засобів і винахідливість банкірів вражає – вони підвищують відсоткові ставки за наданими кредитами, не повертають депозити як достроково, так і після закінчення строку, затримують проведення платежів, вимагають додаткових платежів та ін.

Зокрема, обсяг виданих позик українськими банками у 2009 році перевищує акумульовані кошти на депозитах у 2,24 рази, при цьому кредитів в американській валюті видано у 2,8 рази більше, ніж залучено валютних ресурсів на депозитах [1, с. 36].

Також у результаті нестачі власних ресурсів, банки скоротили кредитування економічних суб`єктів. Скорочення кредитування економіки банківським сектором може негативно відбитись на розвитку практично усіх секторів економіки.

Ускладнення доступу до кредитних ресурсів, невизначеність перспектив кон`юнктури ринків та економіко-правового середовища в Україні, значний рівень політичних ризиків де стимулюють інвестування в Україні, сповільнюють темпи кредитування економіки та погіршують якість кредитів, що посилює низхідну динаміку економічного зростання.

Крім того, важливим чинником, що обмежує обсяги кредитування, а також конкурентоспроможність банківської системи України за сучасних умов є недостатній рівень їх капіталізації, який проявляється у тому, що попри зростання капіталу, темпи збільшення капіталу банків не встигають за розширенням їх зобов’язань та активів. Низький рівень капіталізації також сприяє зростанню кредитних ставок та знижує конкурентоспроможність банків.

У січні- лютому 2009 р. вперше з часу введення гривні на кредитному ринку зафіксовано істотний спад обсягів кредитування економіки (- 16 млрд. грн.), або 2,2%. Це спричинено гострим дефіцитом та різким зростанням вартості кредитних ресурсів, а також зниженням кредитної платоспроможності позичальників та взаємною недовірою між банками і позичальниками.

Слід зазначити, що середньозважена вартість кредитів у національній валюті за І квартал 2009 року збільшилася з 26,5% до 27,9%, в іноземній валюті – з 10,4% до 10,7%. Інтегральна ставка за кредитами збільшилася з 21,9% до 23,2% [2,c. 65].

Отже, очевидно, що найбільш значними проблемами банківського кредитування підприємств в Україні є нестабільність фінансової та політичної системи, недосконале та непостійне законодавство, надто високі кредитні відсотки, невигідні умови кредитних угод для позичальників, надзвичайно довга процедура розгляду можливості отримання кредиту тощо.

Аналізуючи проблеми банківського кредитування в Україні видно, що банківська система України потребує значного реформування, направленого на здешевлення кредитів, їх доступності, економічного обґрунтованих кредитних ставках, вдосконалення законодавчої бази, переймання досвіду іноземних держав (так, у Японії ставка за банківський кредит становить 7 – 8%, у Росії – 12,36 – 12,81% тощо) [3, с. 104].

Таким чином, Україна потребує значних реформ, як у банківській системі, так і у фінансовому секторі в цілому. Першочергового вирішення потребує проблема забезпечення можливості кредитування аграрних підприємств, оскільки тут йдеться уже про їх виживання. Для вирішення цієї проблеми необхідно розробити державну політику, спрямовану на часткову компенсації відсоткової ставки за кредитами комерційних банків для підприємств АПК, підтримку короткострокового кредитування, пільгове довгострокового кредитування, надання кредитів аграрним підприємствам із незадовільним фінансовим станом під гарантії уряду, зниження вартості кредитів, розвиток лізингового кредитування [4, с. 88].

З метою удосконалення кредитних відносин між сільськогосподарськими підприємствами і кредитними установами,а також підтримки вітчизняного сільськогосподарського виробництва доцільно на державному рівні створити аграрну кредитну корпорацію, яка б сприяла удосконаленню кредитної політики: підтримки сільськогосподарських та інших видів діяльності; підвищила ефективність функціонування сільськогосподарських товаровиробників.

Також необхідно розвивати страховий ринок, так як участь страхових організацій в системі кредитування сільськогосподарських товаровиробників обумовлюється необхідністю страхування комерційних кредитів. Це забезпечує зменшення або усунення кредитного ризику. За договором страхування кредитів погашення наданого кредиту у разі неповернення його боржникам бере на себе страхова організація.

В цілому розглянувши проблему банківського кредитування аграрних підприємств очевидно, що Україна має досить багато проблем у цій сфері, які ще більш загострились у наслідок світової фінансово-економічної кризи.

Проблеми банківського сектору не лише гальмують розвиток підприємництва, сприяють занепаду сільськогосподарського виробництва, а й призводять до економічного спаду у всіх сферах економіки. А тому, необхідно, орієнтуючись на досвід розвинутих ринкових держав, розробляти власні державні програми у сфері банківських відносин, які б сприяли підвищенню та рості могутності економіки України.

Необхідність кредиту як джерел фінансових ресурсів підприємств визначається характером кругообігу та обігу основних і оборотних коштів. Відомо, що в процесі кругообігу та обігу основні й оборотні кошти підприємств постійно переходять з однієї функціональної форми в іншу: спочатку з грошової форми вони переходять у продуктивну, потім набувають товарної форми і знову – грошової. Інакше не може відбуватися процес виробництва та реалізації продукції, процес відтворення.

Банки не мають права видавати кредити на покриття збитків підприємств. Дуже велике значення має складання бізнес-планів підприємствами, якщо брак власних фінансових ресурсів на виконання того, чи іншого проекту примушує їх звертатися до інвесторів або в комерційний банк за позичкою. Якість, обґрунтованість, переконливість матеріалів, розрахунків, що містяться у бізнес-плані, мають неабиякий вплив на вирішення питання про джерела фінансування.

Література:

1. Бандурка О. М., Коробов, Орлов П. І. Фінансова діяльність підприємства: Підручник для

студентів. ВЗО. фін. спец. – К.: Либідь, 2008.- с. 250

2. Фінанси: підручник. / [С. І. Юрій, В. М. Федосов, Л. М. Алексеєнко та ін.]; за ред. С. І.

Юрія, В. М. Федосова. – К.: Знання, 2009.- 611 с.

3. Кірейцев Г. Г. Фінанси підприємств. – К. ЦУЛ / - 2010р. – с.206

4. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. Посібник – К: КНЕУ, - 2009- 240с.

5. Статистичний збірник. К. : Держкомстат, 2009. - 758 с.