Экономические науки / Финансовые отношения

Несторук А.А.

Луцький національний технічний університет, Україна

Науковий керівник: к.е.н., ст. викладач Поліщук В.Г.

Сучасні реалії фінансування дефіциту державного бюджету України

Дефіцит державного бюджету є основним інструментом державної фінансово-кредитної політики і здатен справляти значний вплив на соціально-економічне становище країни, а також бути чинником стримування або прискорення розвитку.

Бюджетний дефіцит – це перевищення передбачених у бюджеті видатків над постійними доходами, до яких відносять податки, збори та обов’язкові платежі, що відповідно до бюджетної класифікації вважаються доходами бюджету.

До основних напрямів активізації бюджетної політики з питань фінансування дефіциту державного бюджету слід віднести наступні:

─ ресурси, залучені з метою фінансування дефіциту бюджету, доцільно направляти на посилення інвестиційної діяльності держави та поліпшення умов забезпечення економічного зростання;

─ мобілізовані кошти необхідно використовувати для вирішення економічних і соціальних проблем з урахуванням не тільки поточних, але й середньо– і довгострокових перспектив;

─ залучення ресурсів державою не повинно негативно впливати на розвиток вітчизняного бізнесу та проведення міжнародних фінансових операцій;

─ для стабілізації фінансового розвитку країни слід шляхом вжиття заходів щодо антиінфляційного регулювання обмежити вплив фінансування дефіциту бюджету на розбалансування її грошово-кредитної системи.

Зміст фінансування дефіциту бюджету зводиться до мобілізації ресурсів з метою забезпечення видатків, не перекритих доходами, шляхом застосування особливих форм і методів. Бюджет зводиться з дефіцитом для забезпечення фінансування додаткових видатків, надання кредитів і погашення державного боргу.

Кожна держава у своїй діяльності прагне до збалансованого бюджету. У західній економічній теорії під збалансованим бюджетом розуміють бездефіцитний бюджет, тобто такий, коли заплановані видатки у визначеному періоді відповідають доходам. Але на практиці у розвинутих країнах бюджет зводиться з дефіцитом, при цьому вони не розглядаються як незбалансовані. У ЄС бюджет визначається збалансованим, коли виконується 2 обмеження: на обсяги дефіциту 3% ВВП і на величину боргу 60% ВВП. “фінансування дефіциту бюджету” використовується термін “фінансування бюджету”. Воно визначається як “надходження та витрати у зв’язку зі зміною обсягу боргу, а також залишку готівкових коштів, які використовуються для покриття різниці між доходами та видатками бюджету”. Тому доцільніше у нормативних документах, які регламентують проведення бюджетного процесу, замість терміну “фінансування бюджету” використовувати термін “фінансування дефіциту бюджету”. Фінансування бюджетного дефіциту можливе з використанням різних його способів.

Щодо зовнішніх джерел, то під час світової фінансової кризи, актуальним є запозичення з міжнародних фінансових інститутів. У 2008 році Україні виділено з МВФ кредитну лінію в розмірі 16,5 млрд. дол. США під 4% річних з виплатою окремими траншами. Слід зазначити, що кредит, наданий Україні у 2008 році, практично вдвічі перевищує всі запозичення, що надійшли від МВФ за останні 14 років. Наявність внутрішніх і зовнішніх позик збільшує величину державного боргу. Якщо за 2008 рік сума державного боргу щодо ВВП становила 19,6%, то у 2009 році вона досягає вже 40% ВВП.

Сукупний державний борг (прямий та гарантований ) у 2010 р. зріс на 36,4 % порівняно з попереднім роком, або на 14,476 млрд. дол., до 54,289 млрд. (або 432,235 млрд. грн..), за даними Міністерства фінансів України, а частка сукупного державного боргу до ВВП на кінець 2010 р. становила 41,7 %.

Україна за цим показником перебуває на 71-му місці серед усіх країн світу, за даними The Economist Intelligence Unit, а в перерахунку на кожного українця державний борг становить більше 1,11 тис. дол. Але побоювання викликають не абсолютні розміри сукупного державного боргу, а темпи його зростання. За 2007–2010 рр. сукупний державний борг зріс більше ніж утричі – із 17,5 млрд. дол. до 54,3 млрд. дол.

Світова практика свідчить про широке використання боргової політики для фінансування видатків державного бюджету, що призводить до формування та нарощування державного боргу, який є нормальним явищем у фінансовому господарстві цивілізованої країни.

За даними Мінфіну, високі витрати на обслуговування державного боргу очікуються до 2013 р. включно: у 2011 р. відповідно до розрахунків Мінфіну передбачається витратити 13,5 млрд. грн.. на обслуговування боргу і 41,7 млрд. грн. на погашення. У той же час фактично на 2011 р. Законом про Держбюджет заплановано витратити 85 млрд. грн., а це майже кожна третя гривня держбюджету. У 2012 р. витрати на обслуговування державного боргу очікуються на рівні 47,39 млрд. грн. в 2013 р. – 55,21 млрд. грн. Лише в 2013 р. Ці витрати очікуються на рівні 39,3 млрд. грн. Для зменшення боргової безпеки потрібно зменшувати бюджетні видатки, перш за все дефіцит бюджету. Якщо уряду вдасться здійснити таке зниження у 2011–2012 рр., загрозу зростаючого боргу буде ліквідовано. Частково наповнити державний бюджет та своєчасно виконувати зобов’язання з погашення боргу за програмою stand-by Міжнародному валютному фонду дозволять продаж рекапіталізованих державою банків.

Оцінюючи ефект від використання позики МВФ, яку Україна отримувала протягом 2008–2010 рр., можна зазначити, що вона залучила ресурси на 10,6 млрд. дол. в рамках підтримки фінансової політики уряду. Але сама програма була виконана лише на 35 % та достроково анульована. Уряду не вдалося стабілізувати економіку за допомогою кредиту МВФ, більше того, в Україні був зафіксований рекордний у світі показник падіння ВВП (–15,9 % у 2009 р.).

Тому у щорічному процесі складання, розгляду, затвердження та виконання бюджету доцільним є проведення комплексу заходів, пов’язаних із збалансуванням бюджету, а саме: удосконалення нормативно-правового забезпечення бюджетного процесу; пошук реальних джерел збільшення доходів бюджету, створення платникам податків сприятливих умов для розвитку своєї діяльності.

У разі прийняття рішення стосовно затвердження бюджету з дефіцитом можливо використання таких рекомендацій щодо його управління:

─ проведення ефективної політики з обслуговування державного боргу країни;

─ дефіцит державного бюджету підтримувати на рівні, не вищому за рівень інвестицій в основний капітал за рахунок коштів державного бюджету;

─ формувати прогнозні показники дохідної та видаткової частини бюджету усіх рівнів на основі реальних даних; залучені кошти повинні використовуватися переважно для цільових державних програм, спрямованих на економічний розвиток.

Література:

1. Василик О. Д. Державні фінанси України/ О.Д.Василик, К.В. Павлюк – К.: 2004. – 608 с.

2. Вахненко Т. Політика державних запозичень та управління корпоративними боргами в умовах фінансової кризи / Т. Вахненко // Економіст. – 2009. – №3. – С. 48–56.

3. Пасічний М.Д. Дефіцит державного бюджету в умовах трансформаційної економіки України / М.Д. Пасічний // Наукові праці НДФІ. – 2009. – №1(46) – С. 10.

4. Юрій С.І. Фінанси / За ред. С.І. Юрія, В.М. Федосова. – К.: Знання, 2008. – 610 с.