Экономические науки/2. Финансовые отношения

 

Говоров А.В.

Класичний  приватний університет,Україна

ОЦІНКА ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Аналіз ділової активності підприємств, разом з оцінкою фінансового стану та результатів діяльності, є важливою складовою фінансового аналізу.

Фінансовий стан підприємств оцінюють за допомогою системи коефі­цієнтів фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності. Про резуль­тати діяльності підприємств судять за допомогою аналізу прибутковості та рентабельності.

Аналіз ділової активності підприємства можна подати у вигляді систе­ми чотирьох самостійних складових (блоків) аналітичних досліджень:

·     аналізу ефективності використання оборотних коштів підприємств;

·     аналізу використання власного і залученого капіталу;

·     аналізу ефективності кредитних відносин підприємства з комерційними банками;

·     аналізу дебіторської і кредиторської заборгованостей.

Тобто, проведення аналітичних досліджень ділової активності під­приємств дає змогу оцінити, наскільки ефективно сформована структура їх капіталу, як складаються їх взаємовідносини з постачальниками та замовни­ками, а також з комерційними банками.

 Ефективність використання фінансових ресурсів, насампе­ред, пов'язують з їх оборотністю [4. С. 321-323]. Оборотні кошти є найбільш мобільною частиною господарських засобів. Прискорення оборотності обо­ротних коштів має важливе значення для стабільності фінансового стану під­приємств з таких причин:

·     швидкість обороту коштів визначає розмір їх річного обороту;

·     прискорення оборотності веде до зниження витрат підприємства;

·     прискорення обороту на тій чи іншій стадії кругообороту коштів веде до

прискорення обороту на інших стадіях.

Під час аналізу дається оцінка окремих статей оборотних активів із врахуванням галузевої специфіки підприємства, виду діяльності та особли­востей випуску продукції. Крім того, визначають і аналізують основні показ­ники оборотності оборотних коштів. За результатами аналізу визначають ос­новні причини нераціонального формування оборотних активів і вживають заходи для усунення цих причин.

Наступним важливим блоком аналізу у складі оцінки ділової актив­ності підприємств є оптимальне співвідношення власного і залученого капі­талів та ефективність їх використання. Показники ефективності використан­ня капіталу відображають швидкість його руху та віддачу капіталу.

Ефективність капіталу найкраще характеризується його рентабельніс­тю. Для оцінки використання капіталу підприємства доцільно використовувати метод подовження факторних систем, за яким рентабельність капіталу визначається двома чинниками: чистою рентабельністю реалізації продукції та оборотністю капіталу. Факторний аналіз дає змогу виявити резерви підви­щення рентабельності капіталу.

Аналіз власного капіталу підприємства включає оцінку:

·             достатності, динаміки та структури власного капіталу;

·             причин змін окремих його складових [3. С. 347-350].

З метою факторного аналізу власного капіталу останній доцільно роз­раховувати як добуток трьох величин:

·            чистої рентабельності реалізації продукції;

·             коефіцієнта оборотності капіталу;

·             коефіцієнта фінансової залежності.

Рівень прибутковості власного капіталу можна підвищити шляхом залу­чення в оборот позикового капіталу, відсоткова ставка за який буде меншою, ніж прибутковість підприємства. Це поняття у фінансовій літературі отримало назву "ефект фінансового важеля" [4. С. 296-301]. Цей інструмент доцільно ви­користовувати для формування оптимальної структури капіталу. Він дає змогу розрахувати "плече" фінансового важеля, тобто частку позикового капіталу, яка забезпечить підвищення рентабельності власного капіталу підприємства.

Результати аналізу капіталу мають показати, наскільки ефективно сфор­мована його структура, який ступінь ризику існує для інвесторів, чи є під­приємство фінансово стійким. Для покриття тимчасово збільшеної потреби у фі­нансових ресурсах підприємство, як правило, використовує банківські кредити.

Методика аналізу кредитних відносин підприємства з банками вклю­чає три основні етапи [2. С. 281-286]:

·            І етап - визначення оборотності кредитів. На цьому етапі показники оборот­ності кредитів порівнюються зі швидкістю обороту власних оборотних кош­тів. Якщо кредитні ресурси обертаються швидше, то зиск від їх використан­ня вищий;

·            ІІ етап - визначення ціни кредиту і ступеня вигідності купівлі грошей. Для цього визначається середньорічний відсоток, який фактично сплатило під­приємство комерційному банку за звітний період, для зіставлення з середнім позичковим відсотком, який можна вважати прийнятним у звітному періоді (з врахуванням середньо-ринкової норми доходності і темпів інфляції);

·            ІІІ етап - обчислення частки прибутку, одержаної за рахунок банківських позичок та зіставлення її зі сплаченими відсотками за кредит.    

Важливою складовою оцінки ділової активності підприємств є аналіз стану дебіторської та кредиторської заборгованостей [1. С. 262-267]. Розмір дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства щодо розра­хунків зі своїми клієнтами. Послаблення вказаних умов має як переваги, так і недоліки. Перевагами є зростання обсягу реалізації та прибутку, а недоліками - нестача оборотних коштів, уповільнення оборотності капіталу, можливість збільшення суми безнадійних боргів.

Тому кожне підприємство має бути зацікавленим у скороченні термі­нів погашення платежів шляхом удосконалення розрахунків, своєчасного оформлення розрахункових документів, передоплати, впровадження вексель­ної форми розрахунків. У процесі аналізу поточних активів підприємства вивчається динаміка, склад, структура, причини та терміни виникнення дебі­торської заборгованості.

Контроль за станом дебіторської заборгованості становить:

·             вживання термінових заходів для стягнення прострочених платежів;

·             орієнтацію якщо можливо на більшу кількість покупців для диверсифікації ризику неповернення коштів;

·             надання знижок під час дострокової оплати.

Методика аналізу кредиторської заборгованості включає вивчення складу, динаміки та термінів її виникнення; дослідження наявності, частоти та причин виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом, поста­чальниками, працівниками; встановлення суми виплачених санкцій за прос­трочення платежів.

Оскільки кредиторська заборгованість є, як правило, джерелом пок­риття дебіторської, то з аналітичною метою проводять їх порівняння за вели­чиною шляхом складання розрахункового балансу. Значне перевищення кре­диторської заборгованості порівняно з дебіторською може бути наслідком неплатоспроможності підприємства, його нездатності вчасно розраховува­тись за своїми зобов'язаннями або прагненням затягнути виплату коштів, ви­користавши їх як джерело фінансування.

Таким чином, оцінка ділової активності полягає у дослідженні можли­вості підприємства мобілізувати з різних джерел фінансові ресурси, а також ефективно їх використовувати, забезпечуючи зростання прибутку та капіталу.

Література:

1 .Економічний аналіз: Навч. посібн./ За ред. М.Г. Чумаченька. - К.: КНЕУ, 2001. - 540 с.

2. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. по­сібн. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. - 378 с.

3. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. - Львів: ЛБІНБУ, 2000. - 485 с.

4. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: Монографія. - К.: КНЕУ, 2001. - 387 с.