Экономические науки/3. Финансовые отношения

Гріщенко І.В., Вербська М.О.

Вінницький торговельно – економічний інститут

Київського національного торговельно- економічного університету, Україна

Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід та Україна

Сучасні умови, в яких перебуває українська економіка, характеризуються певними рисами: занепад національної промисловості, розвиток тіньової економіки, постійне зростання кількості економічних правопорушень, виникнення нових схем скоєння економічних злочинів тощо. Усе це, безумовно, негативно впливає на загальну економічну ситуацію в країні та висуває на першочергове місце гостру проблему – забезпечення ефективності державного фінансового контролю, бо саме він виступає основним важелем впливу на сталий розвиток країни завдяки забезпеченню ефективного і законного керування державними фінансовими ресурсами.

Метою статті є розроблення та обґрунтування напрямів адаптації зарубіжного досвіду здійснення державного фінансового контролю до національного середовища.

Слід зазначити, що проблемою вивчення зарубіжного досвіду фінансового контролю взагалі та державним фінансовим контролем зокрема займаються вчені як Є.В. Дейнеко, К.І. Ніколаєнко, О.О. Жукова, Ю.В. Руденко, Н. І. та багато інших.

Державний фінансовий контроль в Україні здійснюється органами однієї системи, які перебувають в адміністративній підпорядкованості, і спрямований на вирішення завдань, що стоять перед певним конкретним органом управління. [1, c. 290]

На центральному рівні державного управління контроль здійснюють органи виконавчої влади та інші інституції. Кожний орган виконавчої влади

наділений певними правами з управління державними фінансами та здійснює державний фінансовий контроль у зазначеній сфері, яка становить елемент фінансової системи. Завданнями цих органів є оцінювання достовірності й відповідності рахунків законодавству та встановленим нормативам.

До вищих контрольних органів у галузі державного фінансового контролю належать: Головне контрольне управління США, Національне контрольно-ревізійне управління у Великобританії, Управління Генерально-

го аудитора в Канаді, Федеральна рахункова палата в Німеччині, Рахункова палата у Франції та ін.

У країнах Західної Європи з високим рівнем фінансової дисципліни державний фінансовий контроль у формі інспектування практично не здійснюється. Але на сьогодні відмовитися від контролю у формі інспектування для України не є можливим через наявність строків дійсності порушень. Таким чином, серед основних особливостей здійснення ДФК у зарубіжних країнах є[2, c.24]: дотримання норм єдиного міжнародного нормативного документа у сфері державного фінансового контролю, пересування відповідальності за скоєння економічних злочинів з окремих посадових осіб на керівників, функціонування спеціальних органів, які контролюють всю роботу державного апарату, а не лише бюджетно-фінансові питання, відсутність державного фінансового контролю у формі інспектування.

Але не всі з перелічених особливостей можуть бути адаптовані до українського середовища. Так, доцільним в Україні є запровадження лише перших двох особливостей: створити механізм дотримання єдиного нормативного документа у сфері державного фінансового контролю, що відповідав би міжнародним вимогам; покласти відповідальність за економічні правопорушення на керівників суб’єктів господарювання.

До того ж доцільно було б створити єдиний орган державного фінансового контролю, який би діяв зовні. Іншим органам ДФК надати риси внутрішнього контролю.

Спираючись на досвід зарубіжних країн необхідно здійснити такі заходи щодо вдосконалення організації державного фінансового контролю в Україні[3,c.136]:

1) законодавчо закріпити статус Рахункової палати України в якості вищого органу фінансового контролю з розширеними повноваженнями, розгалуженою територіальною структурованістю;

2) законодавчо визначити і закріпити систему внутрішнього контролю, організованого керівником установи;

3) фінансування органів зовнішнього контролю має затверджуватися як окрема стаття державного бюджету;

4) розробити і затвердити єдиний порядок здійснення підрозділами Мінфіну, Мінекономіки, Державної фінансової інспекції і ДПА державного контролю, їх фінансово-господарської діяльності;

5) посилити роль ГоловКРУ як методологічного центру з організації та координації внутрішнього фінансового контролю

Отже, говорячи про створення єдиної системи державного фінансового контролю в Україні, передбачається її побудова на єдиних принципах та нормативно-правових засадах функціонування, але водночас – за чіткого розмежування функцій та повноважень контролюючих органів, яка забезпечить органічне поєднання державного зовнішнього та внутрішнього контролю, координацію діяльності всіх контролюючих органів, сприятиме удосконаленню правового забезпечення методичного й аналітичного потенціалу контрольної діяльності в Україні.

Список використаної літератури:

1.Дейнеко Є.В. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід і його адаптація до національного середовища// Вісник Університету Банківської справи Національного банку України – 2011-№1,с. 289-291

2. Николаєнко К.І. Зарубіжний досвід організації державного фінансового контролю й аудиту і застосування в практиці України// Управління розвитком – 2010- №8, с.23-25

3.Жукова О.О., Руденко Ю.В. Удосконалення державного фінансового контролю з урахуванням зарубіжного досвіду// Управління розвитком – 2011- №2, с.23-25, с.135 -136