Єкономічні науки/3.Фінансові відносини

Козіна А.В,Сатановська Є.С

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імени Туган -Барановського

Керівник:Нефьодова Ю.В

Інфляція в країні: причини, наслідки, методи прогнозування.

На сьогодні інфляція є однією з найбільших проблем в Україні, яка є одним із індикаторів макроекономічної нестабільності, а також фактором, від якого в значній мірі залежить соціально-економічний розвиток країни. Приборкання високої інфляції та її підтримання на сприятливому для економіки рівні є ключовою проблемою державної економічної політики.

За період незалежності України вітчизняна практика накопичила значний досвід управління інфляційним процесом. Були сформовані основні засади антиінфляційної політики в перехідній економіці та апробовані певні методологічні підходи до прогнозування та регулювання інфляції. За цей період вдалося подолати гіперінфляцію і забезпечити перехід на помірні темпи інфляції.

Глибоконегативні наслідки впливу інфляції на економічний прогрес гостро ставлять перед людством проблему необхідності ґрунтовного дослідження цієї економічної категорії з метою пошуку шляхів уникнення чи послаблення негативного її впливу.

Необхідність і важливість дослідження інфляції обумовлені ще й рядом позитивних моментів, які вона привносить в національну економічну систему - прискорення темпів економічного розвитку, збалансування грошово-фінансових і матеріально-речових ресурсів, вдосконалення і стимулювання технічного та технологічного вдосконалення виробництва; стимулює товаровиробників постійно дбати про зниження матеріалоємності і затрат живої праці, стимулює платоспроможний попит населення і зумовлює випереджаючі темпи його зростання порівняно з пропозицією товарної маси.

Питання, пов’язані з проблемами дослідження природи та управління інфляцією в перехідній економіці, широко висвітлюються у вітчизняній науковій літературі. Основна увага в наукових публікаціях приділяється виявленню причин та наслідків інфляції, обґрунтуванню моделей прогнозування та методів її регулювання. Серед вітчизняних дослідників інфляції слід, зокрема, відмітити А. Гальчинського, В. Геєця, С. Дзюбика, Б. Кваснюка, М. Коваля, Т. Ковальчука, О. Мельника, В. Найдьонова, М. Савлука, А. Савченка, В. Степаненко та інших. Але незважаючи на велику кількість наукових публікацій і певні досягнення в теорії і практиці дослідження інфляційних процесів, дана проблема продовжує залишатися предметом сучасних досліджень.

Інфляція - динамічний макроекономічний процес, що формується під впливом багатьох економічних процесів як внутрішніх, так і зовнішніх. Серед основних факторних форм інфляційного процесу виділяються: інфляція, викликана надлишком в обігу грошової маси; кредитна інфляція; інфляція попиту; інфляція, викликана зростанням виробничих витрат; імпортована інфляція; структурна інфляція; інфляція зумовлена податками; інфляція, пов’язана зі збільшенням оплати праці тощо. Безпосередньою причиною інфляції є переповнення сфери обігу грошовими знаками, які перевищують суму цін товарів та послуг.

Причини виникнення інфляції цікавили на протязі соціально-економічного розвитку суспільства багатьох вчених, оскільки дослідження цієї економічної категорії давало можливість віднайти шляхи уникнення чи послаблення негативного її впливу. Розрізняють чотири основні напрями трактування причин інфляції: неокласичну, кейнсіанську, соціальну та марксистську. В межах кожного з них виділяють окремі течії, школи.

У сучасних умовах розвитку інфляція - невід’ємна складова макроекономічних процесів. Вона активно впливає на систему господарювання, на весь комплекс відтворювального циклу. Характер її впливу є складним і різноманітним. Якщо невеликі її темпи в українській економіці сприяли росту цін і норми прибутку, будучи в такий спосіб фактором тимчасового пожвавлення кон’юнктури, то в міру її поглиблення інфляція перетворилась на серйозну перешкоду, загострила економічну і соціальну напруженість в суспільстві.

Соціально-економічні наслідки інфляції в Україні мають окреслено негативний характер. Вони відзначаються значними обсягами падіння виробництва, зайнятості, життєвого рівня населення, посиленням структурних диспропорцій, зростанням безробіття і соціальної напруги в суспільстві.

Важливе значення у подоланні інфляції має активна структурна політика у сфері власності, інвестицій, доходів та цін. Її метою має бути створення умов для реального товарного забезпечення грошей, ефективного функціонування саме національних товаровиробляючих структур.

Інфляція настільки деформувала всі фази відтворення сукупного суспільного продукту в Україні, що нині стала найнебезпечнішою загрозою для збереження державності. Боротьба з інфляцією з метою її зниження чи повного знищення потребує значних сил і матеріальних витрат і може бути приборкана лише в результаті оперативного застосування взаємоузгодженого комплексу заходів в усіх сферах господарського і суспільного життя.

Надійність прогнозування інфляції залежить від правильного вибору методу її прогнозування. В сучасній вітчизняній практиці найчастіше використовують наступні методи: метод факторного аналізу, метод екстраполяції тренду, метод регресійного аналізу.

Інфляція відноситься до основних індикаторів макроекономічної нестабільності. Якщо вона перевищує помірний рівень, то це справляє негативний вплив на всі аспекти соціально-економічного розвитку. Інфляція, з одного боку, знецінює номінальні доходи (прибутки) економічних суб`єктів та деформує розподіл між ними національного доходу; з іншого - дезорієнтує управлінські рішення перспективного спрямування, що знижує рівень керованості соціально-економічним розвитком.

Отже, інфляція може створювати для суспільства певну небезпеку. Тому вона має бути важливим об’єктом державного регулювання. В його основі лежить антиінфляційна політика, головними складовими якої є виважена грошово-кредитна політика, впорядкування державних фінансів, раціоналізація структури національної економіки та зовнішньоекономічної діяльності.

У сучасності уже теоретично обґрунтовано і практично підтверджено, що будь-яка країна може досягнути довготривалої позитивної економічної динаміки лише за умови забезпечення стабільної та низької інфляції. З огляду на це переглядається роль центральних банків як основних державних інституцій, котрі разом з урядами опікуються цінами, тобто ставлять перед собою мету підтримувати невеликі та стабільні рівні інфляції. Але, на жаль, в Україні періодично висловлюються сумніви щодо доцільності практичного впровадження концепції цінової стабільності, ведуться дискусії щодо оптимально помірного рівня інфляції, ставиться під сумнів твердження про те, що інфляція має бути лише низькою і стабільною.

Слід підкреслити, що висока та нестабільна інфляція є неприйнятною для економіки. Насамперед тому, що унеможливлюється забезпечення високої довгострокової економічної динаміки, адже нестабільна, висока, а тим більше зростаюча інфляція разом із непрозорим та недосконалим законодавством спричиняється до невизначеності з боку всіх учасників економічного процесу щодо прийняття рішень (передусім про кредитування та інвестування на тривалу перспективу). Як наслідок скорочуються темпи зростання інвестицій у реальний сектор економіки та знижується кредитна активність, орієнтована на довгі строки погашення кредитів. Якщо ж узяти до уваги, що в Україні структура інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування є традиційно недосконалою, то ситуацію можна оцінити ще критичніше.

Таким чином, продовж принаймні чотирьох останніх років підвищення цін в Україні більшою мірою відбувається за рахунок факторів пропозиції, нівелювати дію яких має уряд. Тобто перед урядом стоїть триєдине завдання:

- по-перше, пом'якшити зовнішні або внутрішні шоки на ключових товарних ринках шляхом проведення адекватної торговельної, бюджетної та структурної політик. Мова йде про необхідність організації оперативного регулювання процесів пропозиції товарів відповідно до масштабів попиту на них. Це особливо важливо з огляду на структуру вітчизняного споживчого кошика, в якому ціни на один або кілька товарів можуть визначити динаміку цін загалом;

- по-друге, підвищити ефективність управління цінами, які регулюються адміністративно. Вкрай важливо, щоб політика щодо підвищення адміністративно регульованих цін була узгодженою із цілями щодо інфляції. А підвищення, якщо вони диктуються економічними передумовами, провадились поступово й обґрунтовано, а не залежали від політичної кон'юнктури;

- по-третє, підвищити якість фіскальної та регуляторної політики, яка має підтримувати монетарну політику у досягненні низькоінфляційного середовища, що є дуже важливим фактором

Отже, недопущення надмірного зростання цін є завданням не лише НБУ, а й уряду. Якщо Національний банк контролюватиме інфляцію попиту через дію монетарних інструментів, а уряд не допускатиме утворення товарних дисбалансів та упорядкування адміністративно регульованих цін, то інфляційні процеси стануть більш керованими та відповідно знижуватимуться інфляційні очікування.

Література:

1. Базилевич В. Д., Баластрик Л. О.. Макроекономіка: Навч. посіб.. - 2.вид., доп. - К. : Атіка, 2006. - 368с.

2. Белінська Я. В. Валютний курс та інфляція у трансформаційний економіці / Інститут економіки НАН України. - К., 2002. - 183с.

5. Булавіна О.А. Управління інфляцією: від прогнозування до таргетування // Стратегія економічного розвитку України: Наук.зб. – Вип. 1(8)/ Гол.ред. О.П. Степанов. - К.:КНЕУ, 2002. – С. 378-383.