Уваров Д.С.

Харківський національний економічний університет

СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

Стратегія управління оборотним капіталом підприємства являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, раціоналізації і оптимізації структури джерел їх фінансування.

Стратегія управління оборотним капіталом – це управлінська діяльність, спрямована на досягнення стратегічної цілі підприємства через процес формування обсягів, структури обігового капіталу, джерел його фінансування та вартості залучення коштів, ефективне використання [1].

Стратегія управління обіговими коштами являє собою безперервний процес, який можна поділити на п’ять основних етапів [2]:

1. Перший етап – це отримання інформації для оцінки реального стану обігових коштів на підприємстві.

2. Другий етап – це визначення цілей стратегії та основних проблем, на вирішення яких вона буде направлена.

3. Третій етап – розробка альтернативних стратегій розвитку.

4. Четвертий етап – відбувається оцінка запропонованих стратегій та вибір стратегії, яка найбільше відповідає вимогам підприємства та цілям його розвитку.

5. П’ятий етап – складання програми стратегії та контроль за її реалізацією.

Стратегія управління оборотними коштами має забезпечити довгострокову виробничу і ефективну фінансову діяльність підприємства, що досягається через пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи.

Таке досягнення компромісу зводиться до рішення двох важливих завдань: забезпечення платоспроможності; забезпечення прийнятного обсягу, структури і рентабельності активів.

Різні рівні різних поточних активів по-різному впливають на прибуток. Тому кожне рішення, пов’язане з визначенням рівня грошових коштів, дебіторської заборгованості і виробничих запасів, необхідно розглядати як з позицій рентабельності даного виду активів, так і з позицій оптимальної структури оборотних засобів.

Пошук шляхів досягнення компромісу між прибутком, ризиком втрати ліквідності і станом оборотних засобів та джерел їх покриття передбачає урахування різних видів ризику.

Ризик втрати ліквідності, або зниження ефективності, обумовлений змінами у поточних активах, називають лівостороннім, оскільки ці активи розміщені в лівій частині балансу. Подібний ризик, але обумовлений змінами в зобов’язаннях, по аналогії називають правостороннім.

Потенційними носіями лівостороннього ризику є такі явища: недостатність грошових коштів, власних кредитних можливостей, виробничих запасів, виробничих запасів, надмірний обсяг поточних активів.

До найбільш суттєвих явищ, які потенційно несуть у собі правосторонній ризик, відносять такі: високий рівень кредиторської заборгованості, неоптимальне співвідношення між короткостроковими і довгостроковими джерелами залучених коштів, висока частка довгострокового позикового капіталу.

В теорії фінансового менеджменту розроблені такі основні варіанти впливу на рівні ризиків: мінімізація поточної кредиторської заборгованості; мінімізація сукупних джерел фінансування; максимізація капіталізованої вартості підприємства.

Важливою складовою механізму формування оборотних засобів виступає правильне визначення джерел їх утворення. Мета управління фінансуванням оборотних активів підприємства полягає у забезпеченні необхідної потреби в них відповідними фінансовими коштами та оптимізації структури джерел формування цих коштів.

В практиці фінансового управління підприємства існують різні погляди менеджерів на прийнятне співвідношення рівня дохідності і ризику фінансової діяльності, що проявляється у виборі структури джерел фінансування оборотних активів. При цьому враховують виділення у загальній величині активів постійну і змінну їх частину.

Відомі три принципові підходи до фінансування різних груп оборотних активів підприємства: консервативний - передбачає, що за рахунок власного і довгострокових зобов’язань повинні фінансуватися необоротні активи, постійна частина оборотних активів і близько половини змінної їх частини, помірний - передбачає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу мають фінансуватися необоротні активи, постійна частина оборотних активів, в той час як за рахунок короткострокового позикового капіталу – весь обсяг змінної їх частини, агресивний - передбачає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу фінансуються необоротні активи, невелика частка постійної їх частини (не більше половини), в той час як за рахунок короткострокового позикового капіталу – переважна частина постійної і вся змінна частина оборотних активів. Від того, як фінансові менеджери відносяться до ризику, залежить вибір підприємством особливих підходів до фінансування своїх активів. Якщо підприємство впевнене в тому, що короткострокові зобов’язання будуть легко поновлені, то, застосувавши агресивний підхід, воно заощадить значні кошти на оплаті запозичень. З іншого боку, коли немає впевненості, що можна буде постійно підтримувати зобов’язання на визначеному рівні (що характерно для вітчизняної ситуації), помірний підхід або навіть консервативний, буде ефективнішим [3].

Таким чином, інтегруючи оперативне, поточне і стратегічне планування грошових потоків в єдиний процес, можна досягти узгодженості руху грошових коштів із тактичними і стратегічними завданнями підприємства в часі і просторі. Такий підхід до стратегії управління грошовими коштами дозволить спрямувати діяльність підприємства на досягнення фінансової стійкості та платоспроможності [4].

Отже, процес побудови стратегії управління оборотними коштами підприємства є однією зі складових побудови загальної стратегії розвитку підприємства. На основі цієї стратегії забезпечується безперебійне функціонування виробництва та досягнення цілей підприємства, щодо збільшення ліквідності та прибутковості його діяльності. Необхідність розробки стратегії управління оборотними коштами зумовлена динамічністю зовнішнього середовища та непередбачуваними змінами чинників впливу на підприємство.

Література

1. Дукаль Г.С. Управління обіговим капіталом та його вплив на фінансовий стан підприємств / Дукаль Г.С. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/19_1/181_ Dukal_19_1.pdf

2. Бобирь О.І. Стратегія підприємства в управлінні обіговими коштами / Бобирь О.І., Стеценко А.А. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/8_NIT_2008/Tethis/ Economics /27134.doc.htm

3. Політика підприємства у сфері управління оборотним капіталом: [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://kopiyka.org.ua/?p=128

4. Шубіна С.В. Напрямки управління грошовими потоками підприємства: теоретичні аспекти / Шубіна С.В., Авакян М.Ю. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.khibs.edu.ua/2%285%292008/R%202/Shubina_Avakian.pdf