Науковий керівник :

Урусова З.П.

Студентка Інституту управління КПУ:

Косакова О.О.

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

Сучасна економічна ситуація в Україні, змушує керівників підприємств постійно приймати рішення за умов невизначеності. В умовах фінансової і політичної нестабільності все частіше комерційна діяльність супроводжується кризовими ситуаціями, результатом яких стає неспроможність або банкрутство підприємства.

Процедура банкрутства, сам термін «неспроможне підприємство» у більшості людей асоціюється з руйнуванням, оскільки результатом ухвалення рішення про неспроможність підприємства є повне припинення діяльності підприємства, його ліквідація та розпродаж активів для сплати боргів.

Однак чинним законодавством передбачений план порятунку, згідно з яким існує можливість застосування різних реорганізаційних процедур. Та слід відзначити, що величезний потенціал, закладений у реорганізаційних процедурах не використовується повною мірою. Тому виникає наукова і практична необхідність вивчення питань теорії і практики антикризового управління за сучасних економічних умов і, зокрема, питань санації підприємств.

Для розкриття змісту санації Необхідно конкретизувати заходи, які проводяться в рамках фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання.

Особливе місце в процесі санації займають заходи фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. [2, с. 15].

Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики чи на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Тривалість процедури санації – 12 місяців і може бути подовжена не більше ніж на 12 місяців. Основним документом є план санації, що складається арбітражним керуючим протягом 3 місяців з моменту введення процедури санації. Потім план санації розглядається на засіданні комітету кредиторів. скликати його керуючий санацією зобов’язаний у чотирьохмісячний термін з дня впровадження процедури санації.

Відновлення платоспроможності підприємства розглядається як можливість підприємства почати генерувати такий грошовий потік у результаті своєї виробничої діяльності та реалізації продукції, який би дозволив йому розрахуватися з усіма кредиторами з дотриманням термінів [1, с. 100].

Сьогодні перед системою відновлення платоспроможності боржників у державному масштабі стоїть ряд невирішених проблем. Передусім концептуального вирішення, а також правового врегулювання потребують проблеми, пов'язані з передачею об'єктів соціальної сфери під час процедур ліквідації, а також з банкрутством комунальних підприємств. Не вирішено також питання про страхування відповідальності арбітражних керуючих. Відсутні досконалі механізми боротьби з використанням банкрутства для ухилення від розрахунків з кредиторами. Публічного обговорення потребують пропозиції щодо створення механізму консолідації вимог державних кредиторів в одній особі (органу), надання права органам державної служби виступати кредитором у справах про банкрутство на підставі наявних виконавчих документів.

Для вирішення даних проблем необхідно врегулювати нормативно - правову базу, спрямовану на недопущення використання механізмів банкрутства для проведення «прихованої» приватизації; необхідно на рівні Кабінету Міністрів України контролювати процедуру банкрутства підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави; необхідно вдосконалити порядок призначення арбітражних керуючих на державних підприємствах та контролю за їх діяльністю; ввести контроль на запровадження обов'язкового погодження з державним органом з питань банкрутства планів санації та мирових угод.

Для удосконалення фінансової санації підприємства необхідно створити нову ланку управління національного інституту банкрутства - служби контролінга, очолюваної державним контролером. Для здійснення ефективного управління діяльністю з досягнення поставленої мети повинна існувати саморегулювальна система, яка б забезпечувала зворотний зв'язок у системі управління. Такою системою є нова концепція управління сучасного менеджменту, яка одержала назву контролінгу.

Відновлення платоспроможності відбувається за рахунок залучення засобів:інвесторів, які беруть на себе виконання зобов'язань компанії перед кредиторами; третіх осіб, які надають забезпечення виконання зобов'язань компанії перед кредиторами: банки, приватні компанії, держава.

Використовується така форма фінансового оздоровлення як обмін боргів на акції або передачу акцій інвестору, обмін на погашення боргу акціонерного товариства. Більш того, у плані санації може бути використана реструктуризація активів боржника. У зв'язку з цим можливі варіанти реорганізації підприємства шляхом створення на основі його майна відкритого акціонерного товариства із заміщенням у складі активів боржника цього майна на акції знов утвореного товариства. Згодом акції знов утвореного товариства підлягають продажу, а виручені кошти спрямовуються на задоволення вимог кредиторів відповідно до реєстру Кошти, які залишилися після задоволення вимог кредиторів, повертаються до боржника. У випадку нестачі таких коштів розпочинається ліквідаційна процедура.

Схема обміну боргів на акції є доволі доцільною. Для того, щоб її збалансовано вмонтувати в схему регулювання неспроможності, необхідно вирішити низку принципових завдань. По-перше, необхідно створити правовий механізм обмеження можливості зловживань. По-друге, ретельно проаналізувати макроекономічні наслідки застосування моделі, що дозволяє невеликій групі одержувати контроль над підприємством за рахунок обмеження прав усіх інших і використовувати цей механізм для подальшого стрімкого нарощування капіталу.

Ще одним заходом, який передбачає відновлення платоспроможності підприємства, є реструктуризація підприємства. Практика свідчить, що в більшості випадків кредитори обирають реструктуризацію підприємства у формі організації шляхом поділу .

Санація вважається успішною, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає оголошення банкрутства) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді [3, с. 57].

Список використаної літератури:

1. Крикун В.Б. Політика санації та ліквідації підприємств у механізмі реалізації інституту банкрутства // Економіка та держава. - 2005. - №10. - с. 56 - 58.

2. Мар'яненко Л.В. Особливості та передумови провадження санаційних процесів на підприємствах України // Економіка. Фінанси. Право. - 2007. - №10. - с. 14 - 20.

3. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2006. – 420 с.