Короткова А.С.

Науковий керівник: Верич Ю.Л., к.е.н., доцент

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановсько, Україна

Шляхи підвищення інвестиційної привабливості економіки України

З розвитком ринкових відносин роль іноземних інвестицій в економіці України як альтернативного джерела поповнення фінансових ресурсів невпинно зростає. Це зумовлено тим, що інвестиції торкаються найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного зростання загалом. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, зростання технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- та макрорівні. Активізація інвестиційного процесу є значним поштовхом для здійснення соціально-економічних перетворень в державі.

В сучасних умовах інтернаціоналізації та глобалізації інвестиційна активність в кожній окремо взятій державі може підтримуватися та стимулюватися за рахунок залучення іноземних інвестицій, обсяг такої підтримки залежить від інвестиційної привабливості країни.

Залучення іноземних інвестицій – складний процес, якому присвячена низка наукових досліджень вчених економістів, таких як Гаврилюк О. В., Малютін О. К., Драган І.В., Даниленко А. А. та інших.

Інвестиції, у тому числі іноземні, є не лише механізмом розвитку, але й способом регулювання економіки шляхом переливання капіталу. На сучасному етапі іноземні інвестиції виступають одним з основних джерел підтримання сталого економічного розвитку України.

Рівень інвестиційного співробітництва України залишається низьким. За показником інвестицій на душу населення Україна у десятки разів відстає від країн Східної Європи. Незавершеність інституційних перетворень, надмірне втручання державних органів у господарську діяльність підприємств та корупція не сприяють надходженню в Україну світових фінансових потоків. Однією з головних причин низького рівня прямого іноземного інвестування в Україні поки що залишається несприятливий, порівняно з іншими країнами інвестиційний клімат.

До негативних рис інвестиційного клімату відносять: низьку купівельну спроможність; недосконалість податкового, господарського та цивільного кодексів; нестабільність наявної нормативно-правової бази; неврегульованість корпоративних відносин; наявність тіньового сектору економіки, що робить неконкурентоспроможною продукцію офіційної економіки; відсутність чіткої та послідовної пріоритетної державної й регіональної політики; низький рівень капіталізації українських банків, який не дає змоги кредитувати ризиковані проекти і гальмує можливості реалізації венчурних проектів; високий рівень корумпованості в органах влади. Всі ці фактори відлякують інвесторів з розвинених країн світу.

Не зважаючи на всі кількісні та якісні перетворення, Україна й досі сприймається іноземними інвесторами як несприятлива для інвестування держава. Головними причинами такої ситуації є:

1) Нестабільність політичної ситуації в Україні. Особливо цей фактор важливий для великих ТНК з Німеччини, США, Великобританії, які не тільки ведуть свою господарську діяльність, але певним чином відображають політичну позицію найвпливовіших країн світу.

2) Недоліки законодавства в сфері інвестування та підприємництва. Недостатнє правове забезпечення, зокрема з питань платежів до бюджетів всіх рівнів та централізованих фондів спеціального призначення. Ця нестабільність стала причиною виходу з українського ринку багатьох потужних компаній, які вже звикли до правил гри в недосконалому правовому полі, але й вони не могли передбачити, що процес такого пристосування стане нескінченним.

· відсутність системи регламентації перевірок підприємницької діяльності;

· тривала процедура реєстрації і отримання необхідних сертифікатів, неоднозначне тлумачення різними гілками влади законодавчих актів, які постійно змінюються;

· недосконала система розгляду справ у господарських судах і несвоєчасне виконання їх рішень;

· невідповідність, у ряді випадків, між законодавчими актами і підзаконними нормативними актами;

· відсутність дієвого механізму правового захисту інвесторів від боржників і не доброчесних партнерів.

3) Стандарти. Невідповідність податкової і бухгалтерської систем міжнародним стандартам породжує велику кількість непорозумінь іноземних інвесторів з українськими партнерами у процесі їх спільної діяльності; невизнання сертифікатів ЄС, яке значно ускладнює і уповільнює рух імпортної продукції; обтяжлива система сертифікації.

4) Податки. Високій рівень і велика кількість податків позбавляє державу конкурентних переваг при залученні іноземних інвесторів. Одним з найгостріших є питання своєчасного повернення раніше сплаченого ПДВ податковими органами. Також відзначається нестабільність економічної і податкової політики, її залежність від організаційних змін на урядовому рівні. Умови оподаткування інноваційно-інвестиційної діяльності не стимулюють її розвиток.

5) Інформаційна ізольованість і велика кількість міфів. Ділові кола на „заході” не достатньо обізнані в інвестиційній привабливості української економіки. Натомість існує велика кількість недостовірної або перебільшено негативної інформації стосовно політичної, економічної, соціальної та криміногенної ситуації у нашій державі.

6) Митні бар`єри. Високі ставки мита на ввезення при надходженнях іноземних інвестицій в Україну, непорозуміння з митними органами при визначенні митної вартості товарів, способу нарахування мита та акцизних зборів.

7) Недостатньо розвинута інфраструктура бізнесу. Відсутність потужної страхової компанії, яка б покривала комерційні ризики під час реалізації особливо масштабних інвестиційних проектів; обмеженість довгострокових і недорогих банківських ресурсів; відсутність швидкісного транспортного сполучення з промисловими та сировинними центрами. Основними напрямками підвищення рівня інвестиційного забезпечення відтворення основного капіталу стали:

· подальше покращання відтворювальної структури інвестицій, зростання питомої ваги витрат на технологічне переобладнання та реконструкцію діючих підприємств за рахунок зменшення нового будівництва;

· удосконалення технологічної структури інвестицій, збільшення в їх складові питомої ваги витрат на обладнання на скорочення витрат на будівельно-монтажні роботи;

· зміна галузевої структури інвестицій на користь галузей, визнаних пріоритетними в процесі структурної перебудови.

Аналіз досвіду розвинених країн переконливо доводить, що використання таких фінансово-кредитних важелів, як податкові пільги прискорена амортизація, надання державних гарантій у податкових кредитах, пільгове страхування ризиків, пільгове кредитування інвестиційних проектів, а також пряме бюджетне фінансування інвестиційного забезпечення відтворення основного капіталу, надає можливість досягти високого рівня інвестиційної активності підприємств і регіонів та міцних стратегічних позицій України.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гаврилюк О. В. Інвестиційний імідж та інвестиційна привабливість України // Фінанси України. − 2008. − № 3 (148). − С. 79−93.

2. Даниленко А. А. Актуальні питання прямих іноземних інвестицій до України з ЄС (у контексті розширення Євросоюзу на Схід)// Фінанси України. − 2008. − № 1 (146). − С.127−137.

3. Драган І.В. Оцінка сучасного стану залучення іноземних інвестицій в Україні / І.В. Драган // Фондовий ринок. − 2010. − № 4. − С. 22−27.

4. Малютін О. К. Концепція поліпшення інвестиційного клімату в Україні// Фінанси України. − 2008. − № 11 (156). − С. 65−74.

5. Державне агентство України з інвестицій та розвитку − http://www.in.gov.ua.