Економічні науки / Управління трудовими ресурсами

Ховрак І. В., Шаховцева А. В.

КНУ імені Михайла Остроградського, Україна

СУТНІСНИЙ ЗМІСТ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ

Сьогодні корпоративна культура є умовою ефективного функціонування та розвитку підприємств, а також інструментом забезпечення стратегічних переваг перед конкурентами. Проте зазначена дефініція, з’явившись ще в XIX ст., досі не є сталою і потребує певного теоретичного осмислення. Так, корпоративну культуру, з одного боку, розглядають як систему колективно поділених цінностей, переконань, традицій і норм поведінки працівників, що виражаються в символічних засобах духовного й матеріального оточення [1]. Згідно з іншою точкою зору, корпоративна культура є могутнім і потужним інструментом управління персоналом, що забезпечує довготривалий успіх підприємства на ринку, а також сприяє гуманізації усіх сфер його діяльності, а також формуванню високої національної ідеї [2]. Одночасно існує розуміння корпоративної культури як сукупності правил, що стосуються всіх форм ділового спілкування, прийнятих на конкретному підприємстві (ділова розмова, ділові переговори, суперечка, дискусія, полеміка, ділова нарада, публічний виступ, телефонні переговори, ділове листування, стиль одягу, спосіб проводити разом неробочий час тощо) [3].

Отже, корпоративна культура розкриває сукупність моделей поведінки (загальні цінності, традиції, відношення, стилі та методи управління), які були впроваджені підприємством у процесі адаптування до навколишнього середовища. Завданням формування корпоративної культури є забезпечення високої прибутковості підприємства шляхом удосконалення управління людськими ресурсами, забезпечення лояльності працівників, вирішення проблем та спірних питань без конфліктів, зміцнення стабільності системи соціальних відносин, підтримки індивідуальної ініціативи працівників, надання допомоги персоналу в досягненні особистого успіху, створення атмосфери єдності менеджерів і персоналу, делегування відповідальності.

Становлення корпоративної культури є тривалим та складним процесом, який потребує постійного вдосконалення. Оскільки підприємства дуже різняться за розмірами, можливостями та цілями, доцільно окреслити концептуальну схему формування та розвитку корпоративної культури (рис. 1). Також важливо зазначити, що в процесі побудови корпоративної культури необхідно застосовувати на всіх рівнях управління єдиний стиль керівництва; формувати ідеологію мислення, сприяючу швидшій і легшій адаптації до нововведень; сприяти посиленню соціальної відповідальності перед партнерами, клієнтами, населенням, державою; створювати відповідне інформаційне забезпечення, здійснювати навчання персоналу.

Рис. 1 Концептуальна схема формування корпоративної культури

Формування корпоративної культури може відбуватися внаслідок здійснення довгострокової практичної діяльності, цілеспрямованої діяльності керівника чи власника, штучного формування фахівцями сторонніх консультаційних організацій чи природного відбору найкращих норм, правил і стандартів, запропонованих власником, керівником і персоналом.

Як наголошують вітчизняні науковці, в українських умовах розвитку бізнесу виникають специфічні перешкоди, які не дають можливості ефективно використовувати переваги корпоративної культури, зокрема, безініціативність та безпорадність населення, не усвідомлення важливості самоуправління та принципів управління іншими людьми, неузгодженість інтересів учасників корпоративних відносин, звички в усьому покладатися на опіку держави і у той самий час не довіряти їй [4, с. 145–146; 5, с. 42]. Отже, однією з умов, що сприяють розвитку корпоративної культури, є використання низки принципів, дотримання яких впливає на подальший її стан, ефективність прийняття управлінських рішень, результативність діяльності персоналу, а також реалізацію місії, цілей, завдань та стратегії підприємства в цілому (рис. 2).

Рис. 2 Принципи корпоративної культури (КК) підприємства*

* розроблено авторами з джерел [6, с. 38; 7, с. 182-183]

Корпоративна культура знаходиться в постійній трансформації в часі в залежності від наявності певних умов внутрішнього та зовнішнього середовища. Дослідники виділяють різні типи корпоративних культур (табл. 1), кожний з яких має різний потенціал для підтримки стану і успіху підприємства і по-різному позначається на кар’єрі працівників.

Таблиця 1

Типологія корпоративних культур

Автор	Типи та їх характеристика
Д. Зонненфельд	- «бейсбольна команда»: ключові співробітники є «вільними гравцями», за яких ведеться активна конкуренція на ринку робочої сили, а працівників з невисокими професійними показниками швидко звільнюють. - «клубна культура»: лояльність, відданість, спрацьованість співробітників, командна робота. - «академічна культура»: набір нових молодих співробітників для довготривалої співпраці і повільного просування по службових сходах. - «захисна культура»: відсутні гарантії постійної роботи, можливості для професійного зростання, постійна реструктуризація і скорочення персоналу.
Ч. Хенді	- культура влади (мережева культура, «павутина»): владні повноваження зосереджені в руках центральної, домінуючої на підприємстві фігури. - позиційна культура (рольова, «культура храму»): чітка структурованість діяльності всіх складових підприємства та функціональних обов’язків. - матрична культура (культура завдань): основні зусилля спрямовуються на успішне виконання поставлених завдань, реалізацію проектів. - індивідуальна культура (культура особистості чи «зірок»): розпорошення відповідальності, в центрі уваги – особистість.
С. Г. Абрамова, І. А. Костенчук	- позитивна корпоративна культура: фіксує цінність професійно-трудової діяльності, сприяє ефективному вирішенню проблем і зростанню продуктивності, стимулює результативність діяльності підприємства і його розвиток, є джерелом ухвалення грамотних управлінських рішень. - негативна: відсутні саморозвиток та самореалізація, постійний опір змінам і загальний хаос, перешкоди ефективному процесу ухвалення рішень, загальному функціонуванню підприємства і його розвитку.

Таким чином, можна стверджувати, що для формування та розвитку корпоративної культури варто звернути увагу на весь спектр її елементів, цілей, чинників, умов та принципів формування, що в свою чергу надасть можливість значно посилити конкуренті позиції підприємства на ринку, вийти на більш високий рівень розвитку. Також варто наголосити, що процес формування сучасної корпоративної культури в Україні потребує зусиль усіх суб’єктів корпоративних відносин та постійної узгодженої діяльності в цій сфері.

Література:

1. Задихайло Д. В. Корпоративне управління: навч. посібник / Д. В. Задихайло, О. Р. Кібенко, Г. В. Назарова. – Харків: ЕСПАДА, 2003. – 688 с.

2. Корпоративна культура: навч. посібник / Хаєт Г. Л., Єськов О. Л., Ковалевський С. В. та ін.; за заг. ред. Г. Л. Хаєтва. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 403 с.

3. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент / Ф. Котлер. – СПб. : Питер, 2003. – С. 31.

4. Грибик І. І. Особливості розвитку корпоративної культури на засадах самоорганізації та синергії / І. І. Грибик, Н. В. Смолінська, А. М. Гирило // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Проблеми економіки та управління. – 2008. – № 611. – С. 142–147.

5. Овчаренко М. І. Роль корпоративної культури в процесі корпоративного управління підприємством / М. І. Овчаренко // Вісник Хмельницького національного університету. – 2011. – № 1. – С. 41–45

6. Синицька О. І. Формування корпоративної культури в соціально-економічних системах / О. І. Синицька // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – № 6. – T. 2. – С. 35–41.

7. Башук Т. О. Доцільність формування корпоративної культури на підприємстві / Т. О. Башук, А. М. Жолудєва // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2011. – № 2. – С. 179–184.