Тоцька Євгенія

наук.-кер. Урусова З.П.

Запорізький національний університет

Організація професійного навчання персоналу на підприємстві

Науково-технічний прогрес – невід’ємна складова сучасного економічного розвитку – вимагає підвищення кваліфікації кадрів з метою забезпечення їх конкурентоспроможності на світових ринках праці.

Актуальність дослідження професійної освіти і підготовки кадрів зумовлена негативними тенденціями, що спостерігаються в нашому суспільстві, а саме: відсутність цілеспрямованої державної політики у сфері професійної підготовки кадрів, зокрема з урахуванням як галузевої специфіки, так і особливостей господарської діяльності підприємств, з метою забезпечення високої конкурентоспроможності національної робочої сили; незацікавленість і фінансова неспроможність роботодавців забезпечувати професійну підготовку, перенавчання і підвищення кваліфікації своїх кадрів; низький рівень стимулювання професійного розвитку працівників; відсутність єдиної системи професійних кваліфікацій і стандартів із професійної підготовки; відсутність розвиненої інфраструктури щодо професійної підготовки кадрів на підприємствах.

Сутність професійного навчання на нормативному рівні визначена Положенням про професійне навчання кадрів на виробництві, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 26 березня 2001 р. № 127/151. Згідно із даним Положенням, професійне навчання кадрів на виробництві спрямоване на підвищення якості професійного складу працівників підприємств різної форми власності та підпорядкування, формування у них високого професіоналізму, майстерності, сучасного економічного мислення, вміння працювати в нових економічних умовах та забезпечення на цій основі високої продуктивної праці та ефективної зайнятості [1].

У даний час поширені модульна, дистанційна і мультимедійна форми навчання. Найперспективнішою формою навчання персоналу підприємств є модульна система.

Серед усіх методів навчання персоналу виділяють дві великі групи:

- внутрішньовиробниче навчання (на робочому місці): виробничий інструктаж, ротація кадрів, наставництво, наставництво-супервізія, ситуаційне наставництво, формальне наставництво, неформальне наставництво, коучинг, стажування, використовування працівників як асистентів, підготовка у проектних групах;

- позавиробниче навчання (поза робочим місцем): лекції, ділові ігри, інсценування, тренінги, метод вирішення практичних ситуацій (кейсів), методи рішення виробничо-економічних проблем за допомогою моделей, робочі групи, конференції, наради, семінари, круглі столи, дискусії, зустрічі з керівництвом, екскурсії, самостійне навчання [2].

Крім того, для урізноманітнення навчального процесу з метою якнайкращого засвоєння знань варто запроваджувати такі новації:

- заняття у формі змагань та ігор (вікторини, конкурси, естафети);

- заняття, побудовані на методах роботи, що застосовуються в суспільній практиці (дослідження, винахідництво, аналіз, мозкова атака, інтерв’ю, репортаж, рецензія);

- заняття, побудовані на нетрадиційному вивченні навчального матеріалу (урок мудрості, урок відвертості);

- заняття, що нагадують публічні форми спілкування (прес-конференція, аукціон, мітинг, дискусія, панорама, телепередача, діалог, жива газета тощо);

- заняття-фантазії (урок-сюрприз, урок майбутнього тощо);

- заняття, що імітують діяльність підприємства (організація виробництва, арбітраж, робота патентного бюро, ради акціонерного товариства, редакційної ради тощо) [3].

За даними аналітиків США, зростання інвестицій у навчання на 10% збільшує продуктивність праці на 8%, тоді як збільшення капіталовкладень у виробництво на 10% підвищує продуктивність праці на 4% (тобто ефективність в два рази нижче). Компанії Німеччини щорічно затрачують на навчання персоналу до 9 млрд. євро. У Франції середні витрати підприємств на підвищення рівня кваліфікації працівників досягають 3% ФОП і продовжують рости [4]. На жаль, для України інвестиції у розвиток персоналу швидше виняток, ніж правило.

У Запорізькій області за програмами тематичних короткострокових семінарів підвищили кваліфікацію 1299 осіб (фактичне виконання становить 156 % від запланованих показників), з них: державних службовців місцевих органів виконавчої влади – 388 осіб (що становить 99 %); державних службовців територіальних органів центральних органів виконавчої влади – 33 особи; посадових осіб місцевого самоврядування – 775 осіб (189 %); працівників установ, підприємств – 103 особи (343 %) [5].

Для сприяння організації професійного навчання працівників на підприємстві необхідно:

– відновити систему професійної орієнтації молоді, що вчиться, об'єднавши зусилля учбових закладів і роботодавців;

– максимально спростити умови ліцензування підприємств, що здійснюють професійне навчання працівників на робочих місцях;

– змінити підходи і вимоги до розробки учбових планів і програм для професійного навчання на виробництві (з урахуванням особливостей навчання дорослих);

– забезпечити підприємства навчальними посібниками, аудио- і відео матеріалами тощо;

– розробити і розповсюдити методику розрахунку ефективності навчання персоналу підприємств, включаючи зразкові нормативи чисельності й опис функцій співробітників служб, що займаються організацією навчання;

– розробити механізм стимулювання працівників до безперервного підвищення професійного рівня;

– запропонувати на законодавчому рівні дієвий механізм стимулювання роботодавців (зменшення податків, надання пільгових кредитів і т.п.);

– створити ефективну систему соціального партнерства [6].

Таким чином, вже сьогодні підготовка працівника для багатьох галузей економіки повинна стати стратегічним завданням кадрової політики, оскільки за рахунок особистої здатності кожного працівника до побудови більш ефективних економічних і трудових відносин забезпечується якість продукції, що виробляється, економія ресурсів і зниження собівартості виробництва. Крім того, професійний розвиток сприяє інтелектуальному та професійному зростанню людини, розширює її ерудицію і зміцнює впевненість у собі.

Література:

1. Положення про професійне навчання кадрів на виробництві, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 26 березня 2001 р. № 127/151.

2. Носырева И.Г. Современные формы и методы обучения персонала [Текст] // Управление развитием персонала. – 2006. – № 01. – С. 2-13.

3. Організація професійного навчання кадрів на виробництві [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://hrliga.com/index.php?module=profession&op=view&id=786.

4. Шоптенко В., Кайсин Д., Конанчук Д. Новые возможности бизнес-образования [Текст] // Менеджер по персоналу. – 2008. – № 4. – С. 28-34.

5. http://www.zoda.gov.ua/

6. Тащиян А.П. Эффективность профессионального обучения как ключевого элемента системы развития человеческих ресурсов организации [Электронный ресурс]. Режим доступу: http://www.ref.by/refs/62/13526/1.html