Економічні науки /5.Управління трудовими ресурсами

Леонова І.В., Савельєва Т.М.

Донбаська національна академія будівництва і архітектури

Мотивація персоналу, як інструмент підвищення ефективності його роботи

Постановка проблеми. В умовах, що склалися в Україні на нинішньому етапі її розвитку, проблема мотивації особистості набула важливого значення, бо вирішення завдань, які стоять перед суспільством, можливе лише за умови створення належної мотиваційної основи, здатної спонукати персонал підприємств до ефективної діяльності. Тобто в підприємницькій діяльності мають застосовуватися такі форми і методи стимулювання людини, які б підвищували результативність її роботи. Тому так важливо і необхідно займатися проблемами мотивованості на підприємствах.

Метою дослідження є визначення процесів мотивації для підвищення ефективності роботи.

Актуальність дослідження даної теми полягає в тому, що останнім часом зростає значення мотивації персоналу на підприємствах, що, у свою чергу, сприяє активному використанню мотиваційних заходів щодо персоналу підприємств.
Аналіз досліджень і публікацій. Проблеми мотивації праці досліджено в наукових працях таких вчених, як: І.А. Баткаєва, І.Ф. Бєляєва, Е.А. Уткін, В.А. Розанова, М.Б. Курбатова, В.А. Іванніков, Є.П. Ільїн, А.Я. Кібанов, А.Н. Леонтьєв, А.М. Колот, Н.Д. Лук'янченко, Л.С. Виготський, Дж. Аткінсон, В. Врум, Ф. Герцберг, С. Керролл, Д. Мак Грегор, Д. Мак-Клелланд, А. Маслоу, Дж. Шоннесі та ін.

Основні матеріали дослідження. Мотивація - це сукупність рушійних сил, які сподвигають людину до виконання певних дій; процес, при якому керівник спонукає підлеглих до роботи для досягнення цілей підприємства, тобто це процес залучення окремої людини або групи людей до діяльності, спрямованої на виконання цілей підприємства і досягнення своїх особистих цілей.

Мотивацію класифікують за кількома ознаками.

1. Залежно від основних груп потреб розрізняється:

- матеріальна мотивація;

- трудова мотивація;

- статусна мотивація.

2. За використовуваними способами буває:

- нормативна мотивація;

- примусова мотивація;

- стимулювання.

Перші два види мотивації прямі, так як припускають безпосередній вплив на підлеглих, третій - непрямий, оскільки в його основі лежить вплив зовнішніх факторів - стимулів.

3. За джерелами виникнення мотивів існує:

- внутрішня мотивація;

- зовнішня мотивація.

Внутрішня і зовнішня мотивації чітко не розмежовані, оскільки в різних ситуаціях мотиви можуть виникати як по внутрішніх, так і за зовнішніми причинами.

4. За спрямованістю на досягнення цілей фірми буває:

- позитивна мотивація;

- негативна.

Мотиваційний процес може бути представлений у вигляді наступних стадій.

Рис.1 Схема процесу мотивації

Перша стадія — виникнення потреби. Потреба виявляється як відчуття людиною нестачі в неї чогось. Це відчуття постійно дратує людину і потребує задоволення.

Друга стадія — пошук способів задоволення потреби. Наявність потреби передбачає певну реакцію людини. Люди по-різному можуть домагатись усунення потреби: задовольнити, притлумити, не помічати. Але здебільшого рано чи пізно, а таки постає необхідність щось зробити, здійснити, ужити певних заходів.

Третя стадія — визначення цілей, напрямів дій. Людина визначає, що їй треба конкретно отримати та зробити для задоволення потреби. На цій стадії відбувається погодження чотирьох моментів:

- що я матиму після задоволення потреби;

- що я мушу зробити, щоб отримати те, чого бажаю;

- наскільки досяжне те, чого я бажаю;

- наскільки те, що я можу реально отримати, задовольнить потребу.
Четверта стадія — виконання конкретних дій. На цій стадії людина докладає зусиль для того, щоб досягти поставлених цілей.

П’ята стадія — отримання винагороди за виконані дії.
Зробивши певні зусилля, людина отримує те, що має задовольнити потребу або те, що вона може обміняти на бажаний об’єкт (предмет, послугу, цінність). На цій стадії з’ясовується, наскільки здійснене людиною збігається з очікуваним результатом. Залежно від цього відбувається послаблення, збереження чи посилення мотивації.

Шоста стадія — відчуття задоволення потреби. Залежно від рівня задоволення потреби, величини винагороди і її адекватності докладеним зусиллям людина або чекатиме виникнення нової потреби, або продовжує працю для задоволення потреби наявної.

Для вдосконалення мотивації праці на підприємствах, на мою думку, необхідно провести такі заходи:

1. Розроблення мотиваційного механізму, який передбачає встановлення матеріальної винагороди з урахуванням кваліфікації працівника.

Безумовно, мотиваційному механізму оплати праці надається велика роль, але постійне підвищення рівня оплати праці не сприяє як підтриманню активності працівників на належному рівні, так і росту продуктивності праці.

2. Вдосконалення організації праці – містить ставлення цілей, розширення робочих функцій, збагачення праці, виробничу ротацію, застосовування гнучких графіків, поліпшення умов праці. До цієї групи мотиваторів можна віднести:

а) розширення «вертикального набору» обов'язків, тобто забезпечення більшої автономності і відповідальності працівника у виконанні дорученої справи, включення в його обов'язки деяких функцій планування і контролю за якістю вироблюваної продукції;

б) розширення «горизонтального набору» обов'язків, тобто внесення більшої різноманітності в роботу у межах однієї функції;

в) виробнича ротація працівників, тобто зміна професій з метою зниження монотонності праці.

Отже, в розглянутій системі мотивації підприємства, яка скерована на підвищення ефективності виробництва, формування таких форм і методів оплати і стимулювання трудової діяльності, які б цілеспрямовано сприяли розвитку творчої ініціативи і підприємливості робітників, підвищує їх матеріальну зацікавленість в продуктивній праці, а врешті-решт – забезпечує стійке функціонування підприємства в сучасних умовах господарювання.

Висновки. Удосконалення системи матеріального заохочення працівників підприємства вважаємо оптимальним через використання такої системи оплати праці, в основу якої покладено єдину тарифну сітку з корегувальним коефіцієнтом, за рахунок чого розмір заробітної плати працівника змінюється залежно від ступеня виконання поставлених завдань. Поряд з матеріальним заохоченням пропонується використовувати систему нематеріального стимулювання персоналу, яка підсилює позитивний вплив матеріальної мотивації і дає змогу одночасно задовольняти різні потреби працівників.

Література:

1. Колот А. М. Мотивація персоналу : підруч. / А. М. Колот. –– К.:КНЕУ,

2006.

2. Егоршин О. П. Управлення персоналом : навч. посібник для вузів / О.П. Егоршин. –– [4е вид., випр.].