Науковий
керівник Нефьодова Ю.В. к.е.н. ст. викл.
Донецький національний
університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
ОЦІНКА ТЕНДЕНЦІЙ ЕФЕКТИВНОСТІ
ПРАЦІ В УМОВАХ РИНКУ
Однією з головних та найважливіших загальногосподарських та галузевих
функцій в умовах розвитку в Україні ринкових відносин є раціональне
використання трудових ресурсів на всіх рівнях національної економіки, що
сприятиме виготовленню конкурентоспроможної продукції, поліпшенню економічної
діяльності і зростанню доходів працівників. Реалізація цих завдань неможливо
без підвищення ефективності праці.
Даній проблемі присвячено багато наукових праць. Розробкою питань,
пов'язаних з ринком праці, підвищення ефективності праці, безробіття займалося
багато видатних зарубіжних вчених, серед яких варто виділити Р.С. Піндайка, С.
Фішера і таких вітчизняних науковців як: А.Р. Горілий, Л.В. Лісогор, О.Г.
Чувардинський, М.І. Гуць та багато ін.
Проте ряд проблем залишаються нерозв'язаними. Цілісний механізм забезпечення
належної зайнятості населення поки що не створений, комплексний підхід до
розв'язання цієї проблеми практично відсутній. Це стосується ринку праці в
цілому, а також розробки комплексу заходів щодо підвищення рівня зайнятості
населення взагалі і молоді зокрема. Саме розгляд цих питань і є метою роботи.
Ефективність функціонування ринку праці визначається не лише відповідністю
попиту та пропозиції або подолання безробіття. Щоб оцінити ефективність ринку
праці, необхідно враховувати досить широкий спектр факторів: економічних,
політичних, соціальних тощо. Таке явище, як безробіття обумовлено великою
низкою причин і має багато форм, які не дозволяють розглядати рівень безробіття
як єдиний і універсальний. Тому, ефективне функціонування ринку праці як соціально-економічної
системи неможливе також і без розв’язання протиріч, що йому притаманні.
Сучасний стан
ринку праці України характеризується такими ключовими проблемами:
♦ недостатній рівень реформування
трудової сфери, що призводить до неефективної зайнятості і проявляється у
концентрації робочої сили на збиткових підприємствах; значні масштаби
недовикористання робочого часу зайнятих,низька ефективність праці і недостатній
рівень її оплати; зниження частки працюючих у високотехнологічних і наукоємних
видах діяльності; відсутність взаємозв'язку між трудовим вкладом і доходами
працівників тощо;
♦ погіршення якісних характеристик
робочих місць, недостатнє введення в дію нових робочих місць, особливо для
кваліфікованих кадрів, що збільшує обсяги та рівень безробіття, знижує
продуктивність праці і конкурентоспроможність виробництва;
♦ невідповідність між попитом і
пропозицією робочої сили, незважаючи на ознаки стабілізації виробництва і
пожвавлення інвестиційної активності; поряд з цим обсяги інвестицій у сферу виробництва
є недостатніми для вирішення питань забезпечення безробітних сучасними робочими
місцями; недостатньою є також державна підтримка підприємництва і малого
бізнесу;
Недоліки
процесів реформування системи державного професійного навчання і освіти, неадекватність
масштабів, структури і форм професійної підготовки і перепідготовки кадрів
вимогам сучасного ринку праці в аспектах попиту на певні професії; недостатня
розвинутість системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації;
слабка зацікавленість роботодавців у підвищенні кваліфікації працівників;
♦ складна ситуація щодо працевлаштування
окремих соціально-демографічних груп населення (молоді, жінок, інвалідів,
колишніх військовослужбовців та ін.); збереження селективного підходу при
вирішенні питань вивільнення і найму на роботу залежно від статі, віку, стану
здоров'я; недоліки системи дотримання норм трудового законодавства щодо режиму
і охорони праці окремих груп працюючих;
Існуюча
диференціація регіональних ринків праці, наявність депресивних регіонів з
особливо напруженою ситуацією на ринку праці, значно вищим за середній рівнем
безробіття за одночасно обмеженої можливості щодо трудової міграції, що
свідчить про недоліки державної системи регулювання цих аспектів зайнятості і
безробіття.
Сучасний стан розвитку економіки характеризується трансформаційними
процесами. І ці процеси не можуть мати позитивний результат без виходу на
якісно новий рівень конкурентоспроможності робочої сили. Слід відзначити, що в
державі відсутній комплексний підхід до потреб кадрового забезпечення
виробництва як на загальнодержавному, так і регіональному рівнях. Це
пояснюється тим, що структура національного ринку праці формується в умовах
регіональної диференціації розвитку економіки держави. А це суттєво впливає на
розбіжності попиту і пропозиції робочої сили, зокрема за
професійно-кваліфікаційними ознаками [3].
Сьогодні на ринку праці України попит набагато перевищує пропозицію.
Причому головним чином на робочі професії. Фахівці ж становлять не більше, ніж
15 – 20 % від загальної кількості вакансій. Навантаження на одне вакантне
робоче місце з боку зареєстрованих безробітних у середньому по Україні на 1
квітня 2010 р. становило 26 осіб, зокрема в Івано-Франківській області – 172,
тут найвищий рівень безробіття – 7,6 %; у Чернігівській – 7, Волинській – 6,58,
Житомирській – 6,43, Львівській – 6,67, Київській та Одеській – менше, ніж 1 %)
[4].
Сучасний рівень зайнятості населення характеризується зростанням питомої
ваги молоді серед безробітних до 45 %. У структурі безробітної молоді найбільша
питома вага належить віковій групі від 21 до 28 років – 35%.
Пріоритетною сферою зайнятості для молоді є фінансова діяльність і
торгівля. За даними Держкомстату України, у зазначених галузях на кінець 2010
р. працювало відповідно 53,1 та 49,4 % працівників віком до 34 років включно. А
найменш привабливою для молоді є освіта (24 %), сільськогосподарська діяльність
(24,6 %), рибальство (25,8 %), надання 3 комунальних та індивідуальних послуг,
діяльність у сфері культури та спорту (27,2 %), охорона здоров'я та соціальна
допомога (28 %) [4].
Проблема працевлаштування молоді полягає сьогодні не стільки у відсутності
робочих місць, як у нездатності держави, роботодавців і самих молодих
спеціалістів знайти спільну мову.
Збалансувати цей очевидний конфлікт інтересів мала б насамперед держава.
Звідси постає необхідність напрацювання ефективної державної політики щодо
працевлаштування молоді. Особливо з огляду на ті негативні тенденції, які
протягом тривалого часу спостерігаються в економіці України.
Необхідно також зазначити, що існує значна кількість вакансій із-за
дефіциту робочої сили деяких категорій. Це пояснюється недоліками у підготовці
кадрів; низькою трудовою мобільністю, яка необхідна для адаптації робочої сили
до зміни виробничих умов та значними масштабами зайнятості некваліфікованою
працею тощо.
Основними причинами, що створили вище перелічені проблеми ринку праці, є:
відсутність національних соціально-трудових відносин; неврахованість їх в
економічних реформах; відсутність національних соціально-трудових стандартів і
моніторингу; невідповідність національного трудового законодавства концепціям і
рекомендаціям МОП та іншим міжнародним вимогам; недорозвиненість
соціально-трудових відносин між власниками і працівниками.
Вирішення
проблем безробіття на ринку праці України по регулюванню незайнятості населення
мають включати заходи, що систематизовані за 7 основними напрямами, зокрема:
1. Формування нормативно-правової бази в
сфері зайнятості населення.
2.
Професійно-освітня підготовка кадрів, підвищення якості робочої сили.
3. Збереження і створення робочих місць,
сприяння розвитку підприємництва та самостійної зайнятості населення.
4.Розв'язання
проблем зайнятості населення у сільській місцевості.
5. Сприяння
зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних
конкурувати на ринку праці.
6. Регулювання соціально-трудових відносин.
7. Надання
соціальних послуг зареєстрованим безробітним.
Проведене дослідження дає змогу стверджувати, що законодавство України
потребує внесення змін до нормативно-правової
бази в сфері зайнятості населення, розроблені механізму регулювання
соціально-трудових відносин, вирішені проблеми працевлаштування молоді.
Список використаних джерел.
1. Кравченко В.
Л. Сучасні тенденції розвитку молодіжного сегменту ринку праці України / В. Л.
Кравченко // Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації
економіки. – К., 2009. – Т. 2. – С. 732–429.
2. Буряк П.Ю.,
Карпінський Б.А., Григор'єва М.І. Економіка праці й соціально-трудові
відносини: Навч. пос. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 440 с.
3. Никифоренко
В. Г. Про сучасні підходи до працевлаштування фахівців з вищою економічною
освітою / В. Г. Никифоренко // Вісник СНУ ім. В. Даля. – № 1 (71). Частина 1.
2004. – С. 167–170.
4. Електронний
ресурс]. – Електрон. текстові дані (1256 байт). – Режим доступу:http://ukrstat.gov.ua
5. Бублій М.
Державне регулювання зовнішньої міграції робочої сили в Україні: автореф.
дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Національна академія держ.
управління при Президентові України; Харківський регіональний ін-т держ. управління.
— Х., 2008. — 20с.