Оскирко Ю.А. МЕ-07-Б

Науковий керівник Нефьодова Ю.В. к.е.н. ст. викл.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА РИНОК ПРАЦІ УКРАЇНИ

У сучасних умовах світової економіки глобалізаційні процеси є підґрунтям соціально-економічного розвитку будь-якої країни. Ринок праці сприяє посиленню мобільності робочої сили, інтернаціоналізації соціальних і трудових стандартів життя, інтенсифікації транснаціональних зв’язків, прискорює взаємопроникнення та зближення ринків. Інтеграція України до світового ринку праці постає важливою умовою оптимізації національної участі у міжнародному розподілі праці [1].

Суттєвий внесок у дослідження проблем, пов'язаних з ринком праці, його змінами у процесі глобалізаційних тенденцій економіки та розвитку світового ринку праці, зробили відомі науковці Б.Баласса, А.Жирицький, Х.Злотник, І.Івахнюк, В.Іонцев, Р.Робсон, А.Філіпенко, Е.Хекшер, Р.Цвильов, О.Шнирков та інші. Проблеми розвитку трудового потенціалу висвітлені у працях провідних учених України та інших країн світу. Суттєвий внесок у його дослідження зробили зарубіжні учені: Г.Беккер, В.Врублевський, В.Пискунов, Г.Сергійова, Т.Шульц та українські учені: І.Бондар, М.Долішній, В.Лич, С.Пирожков, В.Приймак, М.Саєнко, С.Цапок, Л.Шаульська та інші.

Проте ряд проблем пов’язаних з впливом глобалізації на ринок праці залишаються нерозв'язаними. Саме розгляд цього питання, зумовив актуальність обраної теми, є метою роботи.

Вплив глобалізації на національний ринок праці відбувається за такими основними напрямами:

1. Зміна структури зайнятості. Внаслідок синергічного ефекту глобалізації та технологічної революції в соціально-економічній сфері різних країн відбуваються фундаментальні зрушення, їх проявом є зниження частки виробничого сектора і зростання сектора послуг, деконцентрація промислового виробництва, зрушення його в галузевій структурі тощо [1].

2. Дисбаланс між структурою робочої сили та робочих місць. За оцінкою більшості економістів, що досліджують цю проблему, у довготривалому плані ефект створення робочих місць переважає ефект їх ліквідації, але “компенсація” не відбувається автоматично та нові робочі місця не відповідають колишнім за складністю виконаних робіт, структурою, видами робіт, географічним розташуванням тощо. Дисбаланс між структурою робочої сили та робочих місць стає дедалі очевиднішим як для розвинутих країн, так і для тих, що розвиваються.

3. Зміна структури попиту на робочу силу. За оцінками як західних, так і вітчизняних економістів, в умовах глобалізації та технічної революції дедалі актуальнішою стає проблема скорочення попиту на некваліфіковану робочу силу [1].

4. Перенесення виробництв до країн із дешевою робочою силою.

5. Підвищення мобільності робочої сили.

6. Розвиток нетрадиційних форм зайнятості. Глобальна економіка демонструє тенденцію до нових форм зайнятості, до віртуалізації праці, інтелектуалізації праці, власності, виробництва.

7. Відплив висококваліфікованої робочої сили з країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою. Глобалізація та технічний прогрес сприяють підвищенню попиту на висококваліфіковану робочу силу з боку транснаціональних компаній [1].

8. Підвищення впливу ТНК на ринок праці. Нині ТНК контролюють близько 40 % світових засобів виробництва й 75 % світової торгівлі товарами та послугами. Штаб-квартири найбільших ТНК знаходяться в США, що обумовлює значний вплив англо-американської законодавчої системи на формування трудового законодавства багатьох країн світу. Проблемою є те, що США досі ще не ратифікували і не визнають більшості міжнародних стандартів праці, розроблених МОП, і американська модель ринку праці є далеко не ідеальною.

9. Посилення впливу Міжнародної організації праці на розвиток глобального ринку праці. Пріоритетне місце в практиці діяльності МОП займають конвенції та рекомендації, які спрямовані на захист прав працівників.

Слід підкреслити, щ для отримання соціальних здобутків від глобалізації, країни ЄЕС поставили перед собою наступні завдання: поліпшувати прогнозування зайнятості та тенденцій розвитку ринку праці, удосконалювати статистку та механізм взаємного обміну інформацією між державами з метою своєчасного прийняття заходів; прискорити в рамках створеного загального ринку праці усунення дискримінації трудових мігрантів, поліпшення умов їх праці та життя; боротися із структурним і регіональним безробіттям і напівбезробіттям; підвищувати професійну мобільність робочої сили, удосконалювати і наближувати системи професійного навчання, розвивати загальну політику ЄЕС у цій області; залучати до економічного життя працівників з низьким рівнем кваліфікації, що мають обмежені можливості або бажання підвищити цей рівень [2].

Щодо заходів на ринку праці, заслуговують на увагу пропозиції, вироблені фахівцями ООН: збільшення числа робочих місць з упором на створення робочих місць, що вимагають високого та достатнього рівня освіченості робочої сили; постійне підвищення кваліфікації працівників, особливо шляхом навчання некваліфікованих працівників, за допомогою професійної підготовки, поширення технічних знань без відриву від виробництва та забезпечення гнучкості навиків, необхідних для зміни місця роботи; зберігання розумних норм виплати компенсацій, мінімальної заробітної плати, прийнятих стандартів і прав в сфері охорони праці [3].

Таким чином, за своєю суттю глобалізація має об'єктивний вплив на світовий ринок праці, а також на національні ринки праці, які дедалі більше втрачають свою замкненість та відокремленість. Між ними виникають транснаціональні потоки робочої сили, котрі набирають постійного, систематичного характеру. Для формування та функціонування міжнародного ринку праці потрібні певні стартові умови, зокрема високий рівень міждержавних господарських взаємозв'язків, які зумовлені активізацією глобалізаційних процесів. Становлення міжнародного ринку праці є свідченням того, що глобалізаційні процеси світової інтеграції відбуваються не тільки в економічній та технологічній галузях, а й дедалі ширше охоплюють сфери соціально-трудових відносин, які стають глобальними [4].

Сфери зайнятості, де в умовах глобалізації відбулися великі зміни: обсяг наявної роботи; умови, на яких цю роботу пропонують; доходи, що дає ця робота, а також гарантії зайнятості й доходу. Інформаційна складова процесу глобалізації дає можливість удосконалити організацію праці й домагатися необхідної гнучкості робочої сили. Виступаючи об'єктивним чинником світового розвитку, усуваючи обмеження на переміщення праці й капіталу через кордони, глобалізація відкриває нові можливості для розвитку економіки, а відповідно і ринку праці України через зростання контактів і зв'язків у сфері економіки, торгівлі, технологій, культури, інформації. Водночас загострення міжнародної конкуренції, зміна економічної ситуації у країні внаслідок поширення інтеграційних процесів впливає на розвиток соціально-трудових відносин [5].

Проведене дослідження дає змогу стверджувати, що економічна глобалізація має подвійний вплив на ринок праці України. До позитивних наслідків глобалізаційного впливу належать створення та підтримання нових робочих місць, внаслідок чого підвищиться рівень зайнятості, і відповідно – знизиться безробіття. Негативним є зменшення чисельності потенційної робочої сили, що має згубний вплив на економіку. Втягнення України до глобалізаційного процесу - додатковий стимул прискорення системних реформ у країні, що дасть змогу певною мірою протистояти негативним наслідкам глобалізації.

Література:

1. Колот А. М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика ре-гулювання: Монографія. — К.: КНЕУ, 2003. — 230 с.

2. . Пухлій ВТ. Соціальні наслідки глобалізації в Україні. — К.: Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади, 2004. — 22 с

3. Доповідь про розвиток людини за 2004 рік. — Нью-Йорк, ПРООН.

4. Кравченко В. Л. Сучасні тенденції розвитку молодіжного сегменту ринку праці України / В. Л. Кравченко // Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки. – К., 2009. – Т. 2. – С. 732–429.

5. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор'єва М.І. Економіка праці й соціально-трудові відносини: Навч. пос. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 440 с.