Экономические науки/ 6.Маркетинг и менеджмент.

Кукурузяк К.О., к.е.н. Колесов О.С., Недбалюк О.О.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Удосконалення системи управління виробничими потужностями

Вступ. На сучасному етапі розвитку в Україні відбувається формування ринкових відносин, що вимагає розробки відповідного господарського механізму, докорінних змін у його функціонуванні та гармонізації інтересів усіх зацікавлених сторін. Від того, наскільки ефективно використовуються наявні засоби праці, від їх відповідності сучасному етапу розвитку, залежать і загальні результати роботи підприємства, створення принципово нових підходів до управління підприємством в цілому та основними засобами зокрема.

Результати дослідження. На кожному підприємстві важливу роль відіграють матеріальні ресурси, які покликані забезпечити безперервний виробничий процес. Ефективність їх використання залежить від правильності їх планування і розподілу, і впливає на фінансові результати діяльності підприємства. Саме тому на підприємствах потрібно застосовувати аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів.

Стратегічною метою управління основними засобами підприємства є забезпечення максимально ефективного їх використання при мінімальних витратах на їх утримання та обслуговування.

Досягнення стратегічної мети управління визначається ефективністю наступних управлінських завдань (рис. 1).

Однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (матеріальними ресурсами) – сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції [1].

Рис. 1. Завдання управління основними фондами підприємства

Для того аби покращити систему управління виробничими потужностями, насамперед необхідно провести зміни в частині підвищення оперативності інформаційного забезпечення управління основними засобами підприємства, що вимагає вирішення наступних завдань:

- дослідження сутності основних засобів, їх складу класифікації в різних галузях економічної науки;

- узагальнення та систематизація класифікації основних засобів;

- дослідити діючу методику нарахування амортизації й обліку зносу основних засобів, встановити її ефективність і доцільність застосування на даному підприємствах;

- проаналізувати діючу організацію та методику бухгалтерського обліку основних засобів, вплив на них змін податкової політики та виявити шляхи її вдосконалення;

- удосконалити методику аналізу матеріально-технічної бази підприємства;

- розробити рекомендації з удосконалення методики контролю ефективності використання основних засобів із застосуванням інформаційних систем і акційних систем і технологій [3].

Вирішення поставлених завдань передбачає:

- удосконалення методики обліку надходження основних засобів у системі аналітичних рахунків, що дозволить спростити систему бухгалтерських записів;

- розробки бухгалтерської моделі економічного механізму амортизації, що сприятиме вирішенню проблем фінансового, внутрішньогосподарського обліку амортизаційних процесів та їх податкового аспекту;

- удосконалення методики обліку витрат на ремонти основних засобів, що підвищить ефективність управління витратами;

- розробки моделі залежності експлуатаційних витрат від віку устаткування, яка дозволить визначити доцільність проведення ремонту основних засобів [2].

Це дасть змогу удосконалити організацію та методику облік основних засобів, підвищити його інформативність і прогнозувати ефективність використання на підприємстві.

Поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей підприємств, у тому числі знову введених у експлуатацію, можна досягти завдяки:

1) підвищенню інтенсивності використання виробничих потужностей і основних фондів;

2) підвищенню екстенсивності їхнього навантаження [3].

Більш інтенсивне використання виробничих потужностей і основних фондів досягається насамперед за рахунок технічного удосконалювання останніх. Інтенсивність використання виробничих потужностей і основних фондів підвищується також шляхом удосконалювання технологічних процесів; організації безперервно-потокового виробництва на базі оптимальної концентрації виробництва однорідної продукції; вибору сировини, підготовки до виробництва відповідно до вимог заданої технології і якості продукції, що випускається; ліквідації штурмівщини і забезпечення рівномірної, ритмічної роботи підприємств, цехів і виробничих ділянок, проведення ряду інших заходів, що дозволяють підвищити швидкість обробки предметів праці й забезпечити збільшення виробництва продукції в одиницю часу, чи на одиницю устаткування на 1 кв. м виробничої площі.

Отже, інтенсивний шлях використання основних фондів діючих підприємств включає технічне їхнє переозброєння, підвищення темпів оновлення основних фондів. Комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей і основних фондів, повинен передбачати забезпечення росту обсягів виробництва продукції насамперед за рахунок більш повного й ефективного використання внутрішньогоспо-дарських резервів і шляхом більш повного використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння потужностей, що вводяться знову в дію, подальшої інтенсифікації виробничих процесів.

Література:

1. Марченко С. О., Шемет Л. Г. Роль інвестицій у вітворенні основних фондів // Актуальні проблеми економіки.–2008.-№2.– С.156-161.

2. Погоріла І.І. Амортизаційна політика та її вплив на відтворення основних фондів підприємств // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. - №8. – С. 17-19.

3. Романенко М. А. Ефективність використання основних виробничих фондів та розробка пропозицій щодо її поліпшення // Держава і регіони. – 2007.- №3.- С. 318-321.