Экономические науки/ 6.Маркетинг и менеджмент.

Волинець Н.В., к.е.н. Колесов О.С., Недбалюк О.О.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Місце і роль адміністративних методів в управлінні виробництвом

Вступ. За умов становлення нових конкурентних відносин між суб’єктами господарювання та переходу до формування моделі ринкової економіки посилюється участь адміністративних методів, тому їх застосування є необхідним в управлінні виробництвом.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. До фундаментальних наукових досліджень з питань управлінської праці можна віднести "принципи організації" П.М. Керженцева, "трудові установки". О.К. Гастєва, "загальні принципи науки та організації" С.С. Чехотіна, дослідження О.А.Єрманського, П.А. Попова, Е.Ф. Рззмирович та інших авторів. Серед сучасних учених-економістів можна виділити праці О.А.Бугуцького, СІ. Дорогунцова, І.І. Лукінова, СГ. Панченко та ін., що присвячені предмету дослідження.

Велику увагу раціональній організації приділяло багато зарубіжних дослідників. Певний інтерес становлять принципи "наукової організації праці" У. Тейлора, "двадцять принципів продуктивності праці" Г. Емерсона, "чотирнадцять принципів правильного функціонування органів управління" А. Файоля, "принципи саморегуляції системи" Ле-Шательє та ін.

Виклад основного матеріалу. Крім економічних використовують адміністративні методи управління, роль яких постійно посилювалась починаючи з 1928 р. В регулюванні суспільних процесів відтворення тривалий час переважали адміністративні підходи, матеріально-технічне постачання і торгівля засобами виробництва були замінені на державний розподіл. За цих умов звужувалась сфера застосування економічних методів, витіснявся ринковий механізм, послаблювалися принципи госпрозрахунку в управлінні економікою країни.

Адміністративні методи ґрунтуються на владі і підлеглості. При цьому основну роль виконує адміністративна влада, якій належать владні повноваження керівників в ієрархічній системі. Влада дає змогу командувати (керувати) або давати розпорядження підлеглим і вимагати від них звіту про ті дії, які вони здійснили для виконання розпоряджень.

У сучасних умовах зростає роль моральної влади, яка грунтується на загальній інтелектуальній перевазі керівника над підлеглими [4].

Адміністративні методи становлять систему прямогя адміністративного впливу на підлеглих, що здійснюється управлінським органом чи окремим керівником у межах своїх повноважень для досягнення поставлених цілей. Цей вплив використовується для виконання актів управління, які можна поділити на нормативні й індивідуальні.

Нормативні акти управління (Статут підприємств, положення про нормативні акти управління, структурні підрозділи, інструкції тощо) визначають мету, завдання, функції, права та відповідальність підприємства (об'єднання його підрозділів і службових осіб апарату управління. Індивідуальні акти управління (накази, розпорядження, вказівки тощо) адресують певним об'єктам управління, визначають їм чергові завдання.

У процесі використання адміністративних методів реалізуються вимоги насамперед принципу єдиноначальності-обов'язкового підпорядкування нижчого керівника вищому.

Завдання організаційно-розпорядчого впливу такі:

- створення оптимальної системи управління;

- оперативне регулювання численних параметрів і приведення
виробничих процесів у відповідність з новими завданнями [1].

Це забезпечується розробкою ефективної структури управління, підбором і розстановкою кадрів, регламентацією функцій, розподілом повноважень і відповідальності, підготовкою і прийняттям управлінських рішень; проведенням виробничого інструктажу, погодженням діяльності виконавців, координацією їх трудових зусиль; нормуванням управлінської праці, підтриманням дисципліни, організаційним стимулюванням кадрів, оперативним контролем за виконанням поставлених завдань(табл. 1).

Таблиця 1

Структура адміністративних методів управління

На відміну від економічних методів, що передбачають багатоваріантність рішень, організаційно-розпорядчі методи завдяки обов'язковості мають одно варіантний характер. Ці методи управління ґрунтуються не на економічних інтересах людей, а на авторитеті влади, Цим пояснюється можливість волюнтаризму, ігнорування реально існуючих економічних умов. Захоплення чисто адміністративними методами управління на шкоду економічним і всупереч реальним економічним умовам призводить до зниження ефективності господарювання [2].

Важливим питанням господарського управління є правильне співвідношення між методами примусу і виховання. Практика свідчить про те, що при розв'язанні виробничих питань не можна у всьому покладатися тільки на силу наказів і розпоряджень. Слід враховувати і морально-політичні наслідки рішень. Господарський керівник будь-якого рангу зобов'язаний уміло поєднувати адміністративну роботу з вихованням людей і в процесі управління використовувати всі три важелі видиву; переконання, стимулювання, примус[3].

Висновки. Отже, адміністративні методи спираються на авторитет влади та носять одноваріантний характер. У цьому можливим є прояв волюнтаризму, а це знижує ефективність господарювання.

Практика переконливо засвідчує, що в керівництві різними структурами не можна покладатися тільки на силу наказів та розпоряджень. Адміністративні методи повинні спиратися на використання економічних законів та закономірностей. Завданням кожного менеджера є використання також і економічних, і соціально-психологічних методів управління.

Література:

1. Осовська Г.В. Основи менеджменту: Навч. посібник, для студентів вищих навчальних закладів. — К.: «Кондор», 2003 — 556 с.

2. Сухарський В.С. Менеджмент (загальний з основами спеціального) -Тернопіль: Астон, 2004. — 528 с.

3. Стонер Дж., Долан Е. Вступ у бізнес: Навч. пос./Пер. З англ.- К., 2000.-752с.

4. Хопчан М.І., Харів П.С. Організація і планування виробництва: теорія і практика. Навч. посібник. – Тернопіль, 2002. – 193с.