Экономические науки/ 6.Маркетинг и менеджмент.
Алєксандрова
О.В., к.е.н. Колесов О.С., Недбалюк О.О.
НАПРЯМКИ
РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Вступ. Операційний менеджмент полягає в ефективному і раціональному управлінні
будь-якими операціями. В умовах ринкового середовища постає необхідність
удосконалення системи управління виробничо-господарською діяльністю
підприємства шляхом оптимізації організаційної структури підприємства,
підвищення конкурентоспроможності продукції.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням системи управління виробництвом та напрямками її реформування
займалося багато науковців, серед яких В.Д. Бакуменко, Г.А. Дмитренко, В.І. Луговий, Т.І. Ткаченко, В.В. Юрчишин, В.Ф. Оберемчук, Т.А. Обущак та інші.
Результати досліджень.
Управління виробництвом – це комплексна
система забезпечення конкурентоздатності
товару, яка включає питання побудови виробничих і організаційних структур,
вибору організаційно-правової форми управління виробництвом, збуту і фірмового
обслуговування товару відповідно до попередніх стадій життєвого циклу.
Операційний
менеджмент - це діяльність по управлінню процесом придбання матеріалів, їх
перетворення в готовий продукт і постачанням цього продукту покупцеві. Операційний
менеджмент полягає як в ефективному, так і в раціональному управлінні
будь-якими операціями. Ефективність може бути визначена як досягнення
поставлених перед системою цілей, а раціональність - задоволення потреб, з
використанням мінімуму ресурсів [2, с. 243].
Система управління
включає чотири головні групи елементів: механізм управління, структуру
управління, процес управління, розвиток управління.
Механізм управління містить у собі такі компоненти, як: принципи і задачі
управління, методи, форми і інструменти управління, організаційну структуру
управління підприємством та його персонал, інформацію та засоби її обробки.
Організаційна структура управління підприємством -
це форма розподілу й кооперації управлінської діяльності, у рамках якої
здійснюється процес управління за відповідними функціями, спрямованими на
рішення поставлених завдань і досягнення намічених цілей.
Структура управління забезпечує стабільність, стійкість управлінської системи,
завдяки чому вона зберігає свої властивості при зміні зовнішніх або внутрішніх умов.
Структура управління підприємством відображає відносини управління, що
складаються в межах даної виробничої
системи.
Процес
управління – це діяльність об’єднаних суб’єктів управління, спрямована на
досягнення певної мети , шляхом виконання певних функцій, із застосуванням
відповідних методів та дотриманням принципів управління. Суть управління виробництвом виражається у його функціях, тобто в тих завданнях, для розв'язання
яких він призначений. Таких функцій п'ять. Вони сформульовані ще на початку XX
ст. "батьком наукового управління" Анрі Файолем. До них належать: планування,
організація, координація, мотивація, контроль.
Розвиток системи
управління - обов'язковий компонент її функціонування. Він реалізується через
механізм, який має змістову, організаційну та процедурну сторони. Слід відрізняти розвиток
управління від його вдосконалення. Розвиток
управління — це процес його переходу з одного стану в інший,
який характеризується наявністю якісних перебудов управління взагалі. Вдосконалення
управління — це поліпшення за визначеним критерієм характеристик
системи управління. Тому якщо для розвитку управління характерно порівняння
його наявного стану з попереднім, то для вдосконалення управління характерне
порівняння стану системи управління з найкращим по визначеному критерію [4, с.182].
Удосконалення системи управління підприємством має
відбуватися за такими основними напрямами:
· удосконалення організаційної
структури управління підприємством;
· оптимізація організації менеджменту
і бізнес-процесів через поліпшення системи планування, обліку і контролю за
основними показниками діяльності підприємства;
· удосконалення управління виробничими
ресурсами і запасами;
· підвищення ефективності управління
інноваційними процесами на підприємстві, поліпшення якості вироблюваної продукції
[1, с.217].
В результаті вдосконалення системи
управління підприємства дістають економічний і соціальний ефект: збільшується
обсяг і підвищується товарність виробництва, забезпечується ритмічна робота
підприємств, досягається економія живої і уречевленої праці, підвищується
якість продукції, зростає задоволеність працею, скорочується плинність кадрів.
Ефективність
управління виробництвом характеризується такими кількісними показниками:
приріст прибутку; збільшення обсягів реалізації продукції; зростання
продуктивності праці; зниження фондомісткості; збільшення фондовіддачі;
прискорення оборотності оборотних коштів; збільшення рентабельності
виробництва; зменшення невиробничих витрат; зниження трудомісткості продукції;
зменшення обсягів незавершеного виробництва; зниження собівартості продукції;
економія заробітної плати; зменшення втрат робочого часу; підвищення культури
виробництва; підвищення рівня організаційної роботи; поліпшення умов праці;
підвищення якості продукції; підвищення кваліфікації виробничого персоналу;
зростання технічного рівня оснащення виробництва.
В
умовах формування ринкових відносин в Україні важливе значення набуває
здатність підприємства пристосуватися до нових умов господарювання. Тому на
перший план висувається вирішення задач по забезпеченню
організаційно-економічної стійкості і конкурентоздатності підприємства в умовах
зовнішнього середовища, що постійно змінюється, особливо при проведенні
економічних реформ [3, с.40-41].
Висновки. Процес управління на підприємствах зазнає
глибоких змін, які викликані загостренням конкуренції, трансформацією
господарських зв'язків і постійною зміною
зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. Швидкі зміни розцінюються більшістю як
некеровані і незаплановані. Тому темп і значимість змін примушують керівників
приділяти особливу увагу управлінню
розвитком виробництва, оскільки
виробництво – це основа
господарської діяльності кожного
підприємства.
Література:
1. Абдуллін Р. Нові підходи до
управління підприємствами в Україні // Підприємництво, господарство і право. -
2009. - № 10. - С. 216-218.
2.Василенко
В.О., Ткаченко Т.І. Виробничий (операційний) менеджмент: Навчальний посібник.
За редакцією В.О. Василенка. – Київ: ЦУЛ, 2003 – 523с.
3. Кабаков
Ю. Напрямки удосконалювання систем управління: стандарти, методи або цілі
підприємства. // Стандартизація. Сертифікація. Якість. - 2009. - № 2. - С.
39-42.
4. Скібіцька Л. І.
Менеджмент: Навчальний посібник для вищих навч. закладів/ Л. І. Скібіцька, О.
М. Скібіцький; Мін-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної
літератури, 2007. - 415 с.